Рішення

від 09.02.2017 по справі 317/4814/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/4814/16-ц

№/п 2/317/220/201 7

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі :

головуючого - судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі - Капто Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного підприємства Світточ до ОСОБА_1, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, третя особа Запорізька районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ПП Світточ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, третя особа Запорізька державна адміністрація Запорізької області сектор з питань державної реєстрації, про визнання договору оренди землі недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач ОСОБА_1 згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ІІІ-ЗП № 037139 від 27.02.2003 року є власником земельної ділянки загальною площею 5,66га розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 25 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2322187200:01:001:0007 строком на десять років із закінченням строку дії у 2020 році та зареєстровані у ЗРФ Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від у ЗРФ Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2010 року за № 041026000043.

Проте, внаслідок змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивач у вересні 2016 року звернувся до державного реєстратора за реєстрацією вищезазначених договорів, проте отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 31345151 від 12 вересня 2016 року оскільки існують суперечності, а саме на день звернення позивача за реєстрацією незміненого та не скасованого договору оренди землі від 25 грудня 2008 року вже зареєстрований договір оренди спірної землі укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 Вищевказана земельна ділянка з моменту укладення договору між ПП "Світточ" та відповідачем ОСОБА_1 не вибувала з користування позивача, який на теперішній час продовжує фактичне користування зазначеною земельною ділянкою. Відповідач ФОП ОСОБА_2 не отримав вищезазначену земельну ділянку у фактичне користування від відповідача ОСОБА_1 , враховуючи вищевикладене, позивач змушений з зазначеним позовом звернутися до суду.

В судове засідання представник позивача до суду не з'явилася натомість на адресу суду надала заяву, в якій просить суд позов задовольнити, судове засідання провести без технічної фіксації.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, не зважаючи на те, що своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких пояснень або заперечень по суті позову не надав.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 до суду не з'явився, не зважаючи на те, що своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких пояснень або заперечень по суті позову не надав.

Третя особа Запорізька державна адміністрація Запорізької області сектор з питань державної реєстрації свого представника до суду не направили. Будь-яких заперечень проти позову або пояснень стосовно суті позовних вимог до суду на надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

У відповідності зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

В матеріалах справи міститься копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії Серія ІІІ-ЗП № 037139 від 27.02.2003 року виданого Запорізькою райдержадміністрацією ради народних депутатів та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 57 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 449 загальною площею 5,66 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322187200:01:001:0007 цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до договору оренди землі від 25 грудня 2008 року між позивачем ПП Світточ та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, предметом яких є земельна ділянка № 449 сільськогосподарського призначення площею 5,66 га, кадастровий номер 2322187200:01:001:0007 розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, який укладено на десять років та зареєстрований у відділі зареєстровані у ЗРФ Центр ДЗК відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року , який діяв на момент укладення вищевказаного договору та зареєстрований у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2010 року за № 041026000043.

Згідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди земельної ділянки від 25 грудня 2008 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 передав, а позивач ПП Світточ прийняв земельну ділянку № 449 площею 5,66 га яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно рішень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області № 31345151 від 12 вересня 2016 року яким позивачу ПП Світточ було відмовлено в реєстрації речового права оренди земельної ділянки кадастровим номером 2322187200:01:001:0007 розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області в зв'язку з тим, що таке право вже зареєстровано.

Згідно до наданого Запорізькою державною адміністрацією Запорізької області сектору з питань державної реєстрації на адресу суду копії договору оренди землі від 10.09.2015 вбачається що між ОСОБА_1 В В. та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номерам 2322187200:01:001:0007.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України , відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення договору оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Статтями 14 , 18 , 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року , а відповідно до Указу Президента України № 134/2003 від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Не зареєстрований у встановленому законом порядку договір не є укладеним.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки № 449 від 25 грудня 2008 року, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, відповідач ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди з ПП Світточ . Оскільки договір оренди не визнано недійсним, не розірвано і не припинено, а термін дії якого закінчується 11 лютого 2020 року, тому він вважається чинним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 6 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4 , 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК , іншим законам України. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених

Згідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення договору оренди), а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди, відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону .

Відповідна правова позиція щодо визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними вказана у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року по справі № 6-104ц11 та у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року по справі № 6-7цс12 за позовами власників земельних ділянок до ТОВ Яромир-Агро , які мотивовані тим, що ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Вказані постанови Верховного Суду України, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України , є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В порушення вказаного обов'язку відповідач ОСОБА_1 уклав договір земельної ділянки, який на той момент вже був об'єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене абз.1 ч. 1 ст. 25 Закону та ст. 93 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10.09.2015 укладений відповідачами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є таким, що порушує вказане право позивача на користування земельною ділянкою, суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України Про оренду землі в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов'язковості договорів оренди землі, який укладений з дотриманням необхідних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачами ОСОБА_1та ФОП ОСОБА_2 при укладенні договору від 10.09.2015 було недотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України та ч.3 ст.152 ЗК України ).

Ч. 1 ст.27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 57-61 , 208 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 від 10.09.2015 щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 5,66 га. кадастровий номер 2322187200:01:002:0007 яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ПП Світточ витрати по сплаті судового збору, частково в розмірі по 689 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя: Р.В. Мінгазов