Постанова

від 13.02.2017 по справі 815/4565/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4565/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - Зеленюк О.О. (довіреність від 19.01.2017 року);

представника відповідача - Кисельова О.М. (довіреність від 20.01.2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2016 року № 0000102206 та № 0000092206, визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 676-17 від 19.04.2016 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Позітів звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000102206 та № 0000092206, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.04.2016 року № 676-17.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 15.12.2015 року по 24.12.2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів , за результатами якої оформлений акт № 493/15-32-22-06/37549847 від 24.12.2015 року.

В акті перевірки встановлено наступні порушення: ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ; п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення: від 15.01.2016 року № 0000102206 за штрафними санкціями на суму 17000,00 грн.; від 15.01.2016 року № 0000092206 за штрафним санкціями в сумі 19081,00 грн.

19.04.2016 року відповідачем виставлено ТОВ Позітів податкову вимогу форми Ю № 676-17, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків становить 36591,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.01.2016 року № 0000102206 та № 0000092206, а також з податковою вимогою від 19.04.2016 року № 676-17, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Позітів зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 14.02.2001 року за № 121763.

На підставі направлень від 15.12.2015 року № 930 та № 931, наказу від 14.12.2015 року № 1535, в період з 15.12.2015 року по 24.12.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за 2014-2015 роки.

За результатами цієї перевірки 24.12.2015 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт про результати фактичної перевірки № 493/15-32-22-06/37549847.

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме реалізація алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями 27.05.2015 року;

- п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 9540,50 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів на підставі акту перевірки від 24.12.2015 року № 493/15-32-22-06/37549847 Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 15.01.2016 року № 0000102206, яким до позивача за порушення ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн.

- від 15.01.2016 року № 0000092206, яким до позивача за порушення п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні санкції у розмірі 19081,00 грн.

19.04.2016 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала та направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів податкову вимогу форми Ю № 676-17, відповідно до якої загальна сума податкового боргу становить 36591,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000102206, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З огляду на зміст акту перевірки суд встановив, що порушення позивачем ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів виразилося у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на таке право 27.05.2015 року.

В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що строк дії ліцензії позивача на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 27.05.2014 року діє до 27.05.2015 року, то останній термін дії ліцензії закінчився 26.05.2015 року.

Згідно з ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.2 Європейської конвенції про обчислення строків для цілей цієї Конвенції термін dies a quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін dies ad quem означає день, у який цей строк спливає.

Згідно з ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

Відповідно до ч.2 ст.4 Європейської конвенції про обчислення строків якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Згідно з ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки в ліцензії на право здійснення роздробної торгівлі алкогольними напоями зазначений термін дії з 27.05.2014 року по 27.05.2016 року, то останнім днем дії такої ліцензії є 27.05.2016 року.

Відповідно до п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

В адміністративному позові позивач зазначає, що перед початком перевірки, яка проводилась в період з 15.12.2015 року по 24.12.2015 року, посадовими особами відповідача контрольна розрахункова операція не проводилась.

Так, суд вважає, що підтвердженням здійснення контрольної розрахункової операції має бути чек придбання товару із зазначенням дати такої покупки, найменування виду та кількості придбаного товару.

Крім того, під час розгляду справи відповідач не надав до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт проведення 27.05.2015 року контрольної розрахункової операції позивача, як і не надав доказів на підтвердження виявлених за її результатами порушень.

Також, суд встановив, що під час проведення перевірки позивач надав відповідачу ліцензію Серії АЕ № 666001 на право здійснення роздробної торгівлі алкогольними напоями із терміном дії з 28.05.2015 року по 28.05.2016 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000102206 є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000092206, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з ст.20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зміст акту перевірки суд встановив, що порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг виразилося у не веденні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 9540,50 грн.

В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що за змістом акту перевірки було встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме не надані прибуткові накладні та товарно-транспорті накладні на алкогольні напої, які знаходились в реалізації (зберіганні).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

В адміністративному позові позивач зазначає, що під час проведення перевірки на підтвердження ведення обліку товарних запасів на складі підприємства було надано відповідачу наступні документи: книгу обліку розрахункових операцій, розрахункові книжки, контрольні стрічки, прибуткові накладні на товар, касову книгу підприємства, прибуткові та видаткові касові ордери, товарний звіт на останню звітну дату, товарний звіт на дату початку перевірки, зворотно-сальдові відомості по рахункам №№ 28, 301, 311, 372 та інші.

Суд зазначає, що відсутність певної транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд враховує і той факт, що акт перевірки не містить будь-яких даних про товар, який не облікований (найменування та перелік продукції, кількість та її вартість).

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду будь-яких доказів про не ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 9540,50 грн., як і не надав документів, що зазначені в акті перевірки, на підставі яких він прийшов до такого висновку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000092206 є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкової вимоги від 19.04.2016 року № 676-17, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що податкова вимога від 19.04.2016 року № 676-17 на суму 36591,00 грн. була прийнята відповідачем у зв'язку з несплатою позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2016 року № 0000102206 на суму 17000,00 грн. та № 0000092206 на суму 19081,00 грн., а також від 12.01.2015 року № 0028731702 на суму 510,00 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000102206 та № 0000092206 є протиправними та належать до скасування, то податкова вимога від 19.04.2016 року № 676-17 в частині визначення податкового боргу у розмірі 36081,00 грн. також належить до скасування.

При цьому, податкова вимога відповідача від 19.04.2016 року № 676-17 в частині визначення податкового боргу у розмірі 510,00 грн. не належить до скасування з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд встановив, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0028731702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. було прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 21.11.2014 року № 4321/1702.

Відповідно до п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до копії конверту відповідач податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0028731702 надіслав на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було повернуто.

Тобто, з моменту спливу 10-денного терміну після дати вручення або дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення, сума грошового зобов'язання, яка вказана в податковому повідомленні-рішенні від 12.01.2015 року № 0028731702, є узгодженою.

Крім того, в адміністративному позові позивач податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2015 року № 0028731702 не оскаржує, будь-яких доказів про його скасування також до суду не надає.

Таким чином, податкова вимога відповідача від 19.04.2016 року № 676-17 в частині визначення податкового боргу у розмірі 510,00 грн., який виник в результаті несплати позивачем грошового зобов'язання у сумі 510,00 грн. по податковому повідомленні-рішенні від 12.01.2015 року № 0028731702, є обґрунтованою та законною.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 15.01.2016 року № 0000102206 та № 0000092206.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 19.04.2016 року № 676-17 в частині визначення податкового боргу у розмірі 36081 (тридцять шість тисяч вісімдесят один) грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39549642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Позітів (код ЄДРПОУ 37549847) суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 13 лютого 2017 року.

Суддя М.М. Кравченко