Постанова

від 09.02.2017 по справі 822/173/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/173/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року 13:28м. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБожук Д.А. при секретаріНетичай Ю.В. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Давидковецької сільської ради до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Давидковецька сільська рада (далі по тексту - позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/297 від 06.12.2016 та №22/298 від 06.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог законодавства та без врахування фактичних обставин.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та в наданих письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що оскаржувані постанови винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з підстав наведених нижче.

Відповідно до абз.4 п.3 "Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів" затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (далі по тексту - Порядок №390), позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

06.10.2016 до управління Держпраці у Хмельницькій області звернувся гр. ОСОБА_3 із заявою про проведення перевірки Давидковецької сільської ради з метою з'ясування обставин, викладених в заяві.

На проведення позапланової перевірки позивачем отримана згода Держпраці України від 11.10.2016 №10204/4.1/4.2-ДП-16.

На підставі зазначених заяви гр. ОСОБА_3 та згоди Держпраці України, управлінням Держпраці у Хмельницькій області видано наказ "Про здійснення позапланових перевірок посадовими особами Управління" №832 від 13.10.2016. Згідно п.6 наказу, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 доручено здійснити позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Давидковецькій сільській раді.

Відповідно до зазначеного наказу, видано направлення від 18.10.2016 №6114/16 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у Давидковецькій сільській раді.

На підставі листа Хмельницької місцевої прокуратури №93-917-15 від 27.10.2016 та згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки від 04.11.2016 №10990/4.1/4.2-ДП-16, управлінням Держпраці у Хмельницькій області видано наказ "Про здійснення позапланових перевірок посадовими особами Управління" №906 від 10.11.2016. Згідно п.4 наказу, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 доручено здійснити позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Давидковецькій сільській раді.

Відповідно до зазначеного наказу, видано направлення від 10.11.2016 №6678/16 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у Давидковецькій сільській раді.

Направлення від 18.10.2016 №6114/16 та від 10.11.2016 №6678/16 дійсні з 11.11.2016 по 19.11.2016.

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_4 за вказаними направленнями проведено позапланову перевірку Давидковецької сільської ради з 11.11.2016 по 18.11.2016.

Відповідно до вимог п.7 Порядку №390, за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-30/2034. Зазначений акт перевірки підписаний головою сільської ради без зауважень.

Під час перевірки виявлені порушення вимог законодавства:

- ч.2 ст.48 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), абз.2 п.1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі по тексту - Інструкція №58) - трудові книжки ведуться не на всіх працівників, які працюють понад п'ять днів. Відсутня трудова книжка директора КП "Давидковецьке" ОСОБА_5;

- абз.3 п.7.1 глави 7 Інструкції №58 - у книзі обліку руху трудових книжок не зареєстрована трудова книжка ОСОБА_5;

- ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №504/96-ВР) - при наданні працівникам Давидковецької сільської ради щорічних відпусток порушуються терміни виплати заробітної плати за весь час відпустки. Зокрема, ОСОБА_3 розпорядженням сільського голови від 17.08.2015 №62 надано щорічну відпустку на 30 календарних днів з 18.08.2015. Заробітна плата за час відпустки, згідно платіжного доручення від 24.11.2015 №178 виплачена 25.11.2015;

- ч.1 ст.116, ст.83 КЗпП України - відповідно до розпорядження голови Давидковецької сільської ради від 05.08.2016 №56-р ОСОБА_3 звільнено з посади заступника сільського голови Давидковецької сільської ради з 05.08.2016, при цьому не надано підтверджуючих документів про нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні.

За результатам розгляду акту перевірки, начальником управління Держпраці у Хмельницькій області 06.12.2016 винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

- №22/297, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1450,00 грн. за порушеннями ч.2 ст.48 КЗпП України, абз.2 п.1.1 глави 1 Інструкції №58, абз.3 п.7.1 глави 7 Інструкції №58 та ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону №504/96-ВР;

- №22/298, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4350,00 грн. за порушення - ч.1 ст.116, ст.83 КЗпП України.

Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив та враховує наступне.

Підставою для винесення постанови від 06.12.2016 №22/297 слугували висновки відповідача щодо порушення позивачем ч.2 ст.48 КЗпП України, абз.2 п.1.1 глави 1 Інструкції №58, абз.3 п.7.1 глави 7 Інструкції №58 та ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону №504/96-ВР.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Аналогічна норма міститься в ст.21 Закону №504/96-ВР.

Суд встановив, що 12.08.2015 заступник голови Давидковецької сільської ради ОСОБА_3 звернувся з заявою про надання відпустки з 18.08.2015 на 30 календарних днів.

Заробітна плата за час відпустки, згідно платіжного доручення від 24.11.2015 №178 виплачена 25.11.2015.

Відповідно до Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad que" означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до ст.3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

Отже, якщо першим днем відпустки позивача є 18.08.2015, то останнім днем виплати ОСОБА_3 є 14.08.2015. Проте, кошти у встановлений законодавством строк не виплачені, що не заперечується позивачем.

Суд критично оцінює твердження позивача про не закладення коштів в бюджет Давидковецької сільської ради на виплату заробітної плати заступнику сільського голови та на виплату відпускних, оскільки відсутність коштів не є підставою для невиконання позивачем своїх зобов'язань.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо порушення позивачем ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону №504/96-ВР.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні норми викладені в п.1.1 Інструкції №58.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок вести трудові книжки виникає в організації щодо осіб, які працюють на підприємстві, в установі, організації.

Суд встановив, що 22.04.2014 ОСОБА_5 звернувся з заявою щодо вирішення питання про його прийом на посаду директора КП "Давидковецьке".

Рішенням двадцять шостої чергової сесії Давидковецької сільської ради 6-го скликання №8 від 13.05.2014 вирішено призначити ОСОБА_5 на посаду директора КП "Давидковецьке".

Згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до чст.24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У даному випадку не було зроблено із сторони ОСОБА_5 дій, спрямованих на укладення трудового договору.

Відповідно до п.10 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

Доказів призначення сільським головою ОСОБА_5 на посаду директора КП "Давидковецьке" суду не надано.

Крім того, згідно довідки Давидковецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 14.12.2016 №186, ОСОБА_5 з 01.10.2010 працює на посаді сезонного кочегара (оператора) газової котельні. Трудова книжка знаходиться в школі.

Таким чином, під час судового розгляду не підтвердився факт того, що ОСОБА_5 працює директором КП "Давидковецьке". У позивача відсутні підстави для ведення на нього трудової книжки та її реєстрації у книзі обліку руху трудових книжок. Відтак, відсутні порушення ч.2 ст.48 КЗпП України, абз.2 п.1.1 глави 1 Інструкції №58, абз.3 п.7.1 глави 7 Інструкції №58.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Однак в даному випадку частину постанови від 06.12.2016 №22/297, яку суд вважає неправомірною, виокремити неможливо, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню повністю.

Підставою для винесення постанови від 06.12.2016 №22/298 слугували висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст.116, ст.83 КЗпП України.

Щодо правомірності висновків відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Суд встановив, що сума 34932,10 грн., яка невиплачена ОСОБА_3 є оспорюванню.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2016 у справі №К/800/22467/16 зупинено виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2016 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 в частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу і стягнення моральної шкоди до закінчення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3

Таким чином, позивачем не порушено вимоги ч.1 ст.116, ст.83 КЗпП України, внаслідок чого постанову від 06.12.2016 №22/298 слід скасувати.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність вчинення оскаржуваної дії.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Давидковецької сільської ради задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/297 від 06.12.2016.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/298 від 06.12.2016.

4. Стягнути на користь Давидковецької сільської ради (вул. Гавришко 60, с. Давидківці, Хмельницький район, 29000, ідентифікаційний код - 04403686) 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2017 року

Суддя /підпис/Д.А. Божук "Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук