Рішення

від 06.02.2017 по справі 910/22440/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа № 910/22440/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Приватного підприємства "Міком"

про стягнення 365 216, 07 грн.

за участю представників:

від позивача:Мариніч Н.В.- представник за дов. № 3190 від 08.12.2016 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") з позовом до Приватного підприємства "Міком" (далі - ПП "Міком") про стягнення 365 216, 07 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/8852/13, що набрало законної сили, яким з ПП "Міком" стягнуто заборгованість за договором підряду № 2360-УКБ/81-11-1-11-1933 від 01.09.2011 р. Оскільки відповідач вказане рішення належним чином не виконав, останньому були нараховані суми матеріальних втрат, які поніс позивач внаслідок несвоєчасного отримання присуджених йому грошових коштів.

У позові ДП "НАЕК "Енергоатом" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 331 855,25 грн. та 3 % річних у сумі 33 360,82 грн., а всього - 365 216, 07 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2011 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділц "Запорізька атомна електрична станція" (замовник) та Приватним підприємством "Міком" (підрядник) був укладений договір підряду № 2360-УКБ/81-11-1-11-1933 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва об'єкта - "житловий будинок № 155-а монолітного залізобетонну у м. Енергодарі. Запорізька АЕС" (далі - об'єкт будівництва).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що позивач перераховує авансові платежі на підставі письмових заявок відповідача в розмірі 30% від вартості річного обсягу робіт відповідно до календарного графіка виконання робіт, оформленого в порядку встановленого п. 2.2 договору, але не раніше виконання відповідача умов, встановлених розділом 4 договору, а також після надання відповідачем страхування страховою компанією, яка пройшла відбір у ДП НАЕК "Енергоатом", або відповідної банківської гарантії, на умовах, передбачених п. 11.2 даного договору.

Відповідно до п. 11.4 договору підрядник зобов'язується надати замовнику звіт про використання авансового платежу протягом 5 робочих днів з моменту закінчення строку його використання з додатком до звіту копій всіх підтверджуючих документів. Замовник розглядає і затверджує звіт підрядника про використання авансового платежу протягом 5 днів з моменту його отримання.

Оскільки відповідач неналежним чином виконав умови договору підряду № 2360-УКБ/81-11-1-11-1933 від 01.09.2011 р. в частині використання авансованого платежу для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Міком" про стягнення авансового платежу у сумі 370 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. у справі № 910/8852/13 зазначений позов було задоволено та з відповідача була стягнута попередня оплата у сумі 370 000,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 12.07.2013 р.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищевказаним рішенням були встановлені обставини невиконання відповідачем умов договору підряду № 2360-УКБ/81-11-1-11-1933 від 01.09.2011 р. та обов'язок повернути позивачу заборгованість, яка була стягнута з нього у судовому порядку.

12.07.2013 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва був виданий наказ № 910/8852/13.

Також судом встановлено, що органами Державної виконавчої служби (відділом державної виконавчої служби Подільського РУЮ у місті Києві, відділом державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві та Нікопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області) неодноразово відкривались виконавчі провадження (№ 39230529, № 45613346 та № 48104688) з примусового виконання наказу № 910/8852/13 від 12.07.2013 р., проте, рішення господарського суду від 25.06.2013 р. у справі № 910/8852/13 боржником не було виконане.

Позивач вважає, що оскільки відповідач користувався присудженими ДП НАЕК "Енергоатом" грошовими коштами (які залишились неповернутими), він має відшкодувати за це позивачу матеріальні втрати, а саме - інфляційну складову суму боргу у розмірі 331 855,25 грн. та 3 % річних у сумі 33 360,82 грн. за період з 26.09.2013 р. по 26.09.2016 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у п. 5.4 Постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Отже, в даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення, що є окремою підставою, яка не тотожна господарському договору.

Як вже було встановлено судом, рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. у справі № 910/8852/13 набрало законної сили 12.07.2013 р. та на даний час ПП "Міком" не виконано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 331 855,25 грн. та 3 % річних у сумі 33 360,82 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних втрат підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Приватного підприємства "Міком" про стягнення 365 216, 07 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Міком" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А, ідентифікаційний код 30523162) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) інфляційну складову боргу у сумі 331 855 (триста тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп., 3 % річних в сумі 33 360 (тридцять три тисячі триста шістдесят) грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 478 (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 24 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 6 лютого 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 13 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.