Рішення
від 06.02.2017 по справі 906/1295/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" лютого 2017 р. Справа № 906/1295/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Манько Я.В. - довіреність від 20.12.2016;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Бердичів Житомирська область)

про стягнення 8334,35 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8447,78грн. за неналежне виконання договору поставки №20400 від 03.11.2014, з яких: 6306,32грн. - основний борг; 321,02грн. - пеня; 1576,58грн. - штраф; 17,00грн. - 3% річних; 113,43грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Надав докази сплати відповідачем частини основного боргу в загальній сумі 270,96 грн. та довідку про стан заборгованості ФОП ОСОБА_2 станом на 04.02.2017.

На день розгляду справи відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду від 27.12.2016, 16.01.2017 не виконав, про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, повідомленою суду стороною, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (постачальник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) укладено договір №20400 (а.с.12-13), за умовами якого постачальник, на умовах передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями (п.1.1 договору).

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається покупцем постачальнику і яка з ним узгоджується (п.1.2 договору).

Сумою цього договору є сума усіх накладних, по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору поставка (відпуск) товару здійснюється постачальником на підставі отриманої від покупця заявки. Заявка може здійснюватись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті, або передаватися через представника постачальника.

Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника (п.2.2 договору) .

Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця під час підписання видаткових накладних (п.2.5 договору) .

Поставка товару здійснюється постачальником за рахунок покупця. Вартість поставки товару вказується в видатковій накладній (п.2.6 договору).

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 5 календарних днів з моменту прийомки товару.

Сторони домовились, що у випадку виникнення у покупця заборгованості, всі кошти які надійшли від нього, буду зараховуватись постачальником як оплата за попередньо отриманий товар. Постачальник у випадку порушення терміну оплати товару покупцем має право зарахувати всі кошти, що надійшли від покупця в наступному порядку: штраф, пеня, 3% річних, інфляційні втрати, оплата за попередньо отриманий товар (п.3.3 договору).

TOB ТК "Полісся-Продукт" виконало свої зобов'язання за договором №20400 від 03.11.2014, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.14-20). Однак відповідач свої зобов'язання за цим договором не виконав.

Оскільки відповідач оплачував товар частково, внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість у сумі 6306,32грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено борг в сумі 270,96грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 6035,36грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 04.02.2017.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6035,36грн. підтверджуються договором №20400 від 03.11.2014, видатковими накладними та розрахунком, а отже підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути на його користь 321,02грн. - пені; 1576,58грн. - штрафу; 17,00грн. - 3% річних та 113,43грн. - інфляційних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (шрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до чинно законодавства та цього договору (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.3 договору, при порушенні терміну оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу, а також штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується за весь період прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування з урахуванням положень п.6.3 договору та враховуючи часткову оплату основного боргу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 159,50грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 66,06грн. за період з 10.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 2214,00грн.;

- в сумі 2,09грн. за період з 10.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 70,00грн.;

- в сумі 34,31грн. за період з 10.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 1150,00грн.;

- в сумі 17,07грн. за період з 23.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 858,00грн.;

- в сумі 32,00грн. за період з 23.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 1609,00грн.;

- в сумі 1,33грн. за період з 23.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 67,00грн.;

- в сумі 6,64грн. за період з 23.11.2016 по 19.12.2016 на суму боргу 334,00грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 159,50грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 161,52грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку, що штраф в сумі 1576,58грн. нарахована позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є вірним, відповідає обставинам справи, умовам договору і чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати залишку заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6035,36грн. основного боргу; 159,50грн. пені; 1576,58грн. штрафу; 17,00грн. 3% річних та 113,43грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо стягнення 270,96грн. основного боргу суд припиняє провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12, код ЄДРПОУ 32265298):

- 6035,36грн. - основного боргу;

- 159,50грн. - пені;

- 1576,58грн. - штрафу;

- 17,00грн. - 3% річних;

- 113,43грн. - інфляційних;

- 1306,50грн. - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 270,96грн. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10 лютого 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)

Дата ухвалення рішення06.02.2017
Оприлюднено16.02.2017

Судовий реєстр по справі —906/1295/16

Рішення від 06.02.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 16.01.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 27.12.2016

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні