Рішення

від 08.02.2017 по справі 905/3469/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2017 Справа № 905/3469/16

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС , м. Харків

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ВІДБУДОВА , Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Практікер Україна , м. Київ

про: стягнення солідарно заборгованості у розмірі 113994,09 грн., а саме: 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 7204,87 грн., пені у розмірі 10215,25 грн., інші витрати у розмірі 6032,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.01.2017р.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС , м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ВІДБУДОВА , Донецька область, м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Практікер Україна , м. Київ про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 113994,09 грн., а саме: 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 7204,87 грн., пені у розмірі 10215,25 грн., інші витрати у розмірі 6032,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки №3366 від 20.08.2014р., протоколу погодження розбіжностей до договору поставки №3366 від 20.08.2014р., додаткової угоди №1, видаткових накладних: №РН-0001244 від 03.10.2014р., №РН-0001359 від 04.11.2014р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., №РН-0001469 від 26.11.2014р., №РН-0000112 від 11.02.2015р., №РН-0000245 від 18.03.2015р., №РН-666 від 26.04.2016р., №РН-1067 від 06.07.2016р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., акти прийомки-передачі послуг: №УТ000001553 від 29.10.2014р., №УТ0000015 від 29.10.2014р., №УТ000001551 від 29.10.2014р., №УТ000001550 від 29.10.2014р., претензії: №022 від 10.10.2016р., №026 від 25.10.2016р., акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2016р., банківські виписки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду надав клопотання від 13.01.2017р. та письмові пояснення від 25.01.2017р., в яких просить долучити до матеріалів справи додаткові документи. Також, через канцелярію суду надав клопотання про стягнення з відповідача інших судових витрат, а саме включити до судових витрат та стягнути солідарно з відповідача1 та з відповідача2 на користь позивача суму інших витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 6032,00 грн. Також, через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог з додатками від 25.01.2017р., в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить стягнути солідарно з відповідача1 та з відповідача2 заборгованість 113994,09 грн., а саме: 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 7204,87 грн., пені у розмірі 10215,25 грн. розмірі 30362,49 грн., інші витрати у розмірі 6032,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2016р. заява про збільшення позовних вимог була задоволена.

Сума заборгованості складає 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 7204,87 грн., пені у розмірі 10215,25 грн., інші витрати у розмірі 6032,00 грн.

Представник відповідача1 та відповідача2 у судове засідання не з'явились. Документів, витребуваних ухвалою про відкладення розгляду справи від 25.01.2017р. не надали.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

05.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (надалі - Покупець) був укладений Договір поставки №3366 (надалі - Договір), в порядку і на умовах передбачених цим Договором, Посчальник зобов'язується поставити і передати у власність Практікер, а Практікер прийняти та оплатити товари згідно з замовленням Практікер та таваросупровідною документацією, які складають частину Договору (Додаток №2 Бланк форми замовлення ), на умовах Договору (п.1.1. договору).

25.03.2015р. (номер 10671050046013092) відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві була проведена державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Практікер Україна змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю СХІД ВІДБУДОВА , про що свідчить витяг з ЄДРПОУ станом на 25.01.2017р. на запит №1002057664 від 25.01.2017р.

Відповідно до п.1.2. Договору, Практікер надає Постачальникові рекламні, маркетингові, інформаційні та інші послуги у порядку та згідно з Додатком №2 Умови загальних та спеціальних послуг Практікер та додатковими угодами до Договору. Надання рекламних послуг, послуг передпродажної підготовки товарів та інших послуг підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п.12.1., п.12.1.1. Договору, цей Договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання Сторонами. Він з усіма додатками до нього діє до 31.12.2014р. Строк дії Договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично подовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж на три роки.

Відповідно п.12.1.2. Договору, закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, які виникли за Договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.

Умовами п.2.8., п.2.8.1. Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо Постачальник поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим Договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами Замовлення Практікер та цього Договору.

Приписами п.2.8., п.2.8.2. Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо Постачальник надав Практікер видаткову та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій Сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній Сторонами транспортній накладній.

Відповідно п.4.1. Договору, Практікер має право повернути товари Постачальникові у випадку розірвання Договору поставки та в разі наявності товару в ТЦ Практікер, який востаннє постачався у відповідний ТЦ 6 місяців тому, і не був проданий.

За умовами п.5.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікації / Прайс листі, затвердженому Сторонами у Додатку №1 до Договору.

Практікер оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника визначений у Договорі, протягом 14 банківських днів з моменту реалізації товару Практікер (п.5.2. Договору).

Відповідно п.5.4. Договору, строк оплати Постачальником послуг, наданих Практікер, становить 5 днів, починаючи з дати підписання акту прийомки-передачі послуг Сторонами.

Згідно п.5.5. Договору, Практікер має право зменшити оплату, що належить Постачальникові за товари на суму будь-яких штрафів, наданих його послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені Постачальником згідно з Договором та Додатками, які складають невід'ємну частину Договору шляхом проведення заліку однорідних зустрічних вимог строк виконання яких настав.

Умовами п.6.5. Договору, остаточні розрахунки між Практікер та Постачальником мають бути завершені протягом 10 днів після підписання попереднього акту звірки взаємних розрахунків. Акт звірки остаточних розрахунків підписується Сторонами після здійснення всіх оплат.

Також, 30.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС (надалі - Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Практікер Україна (надалі - Новий Покупець) було підписано Додаткову угоду до Договору №3366 від 20.08.2014р. якою передбачено, що з 30.03.2015р. всі права та обов'язки за Договором переходять від ТОВ Практікер Україна до ТОВ ТД Практікер Україна .

Відповідно до п.5. Додаткової угоди від 30.03.2015р. до Договору №3366 від 20.08.2014р. зазначено, що сплата зобов'язань Практікер, які виникли за Договором в якому відбувається заміна Сторони, включаючи зобов'язання визначені п.4. Угоди, з моменту укладання Угоди, якщо Сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому, Новий покупець поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та Новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та Новим покупцем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу1, товар відповідно до видаткових накладних: №РН-0001244 від 03.10.2014р., №РН-0001359 від 04.11.2014р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., №РН-0001469 від 26.11.2014р., №РН-0000112 від 11.02.2015р., №РН-0000245 від 18.03.2015р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача1, ТОВ СХІД ВІДБУДОВА , підтверджуються видатковими накладними №РН-0001244 від 03.10.2014р., №РН-0001359 від 04.11.2014р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., №РН-0001469 від 26.11.2014р., №РН-0000112 від 11.02.2015р., №РН-0000245 від 18.03.2015р., №РН-0001425 від 19.11.2014р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні та акти підписані сторонами без заперечень.

Також, на виконання умов зазначеного Договору відповідач1, ТОВ СХІД ВІДБУДОВА , надав позивачу, ТОВ ДІНА-ТЕКС , послуги відповідно до актів прийомки-передачі послуг: №УТ000001553 від 29.10.2014р., №УТ0000015 від 29.10.2014р., №УТ000001551 від 29.10.2014р., №УТ000001550 від 29.10.2014р.

Факт надання послуг, відповідно, факт її прийняття з боку позивача, ТОВ ДІНА-ТЕКС , підтверджуються актами прийомки-передачі послуг: №УТ000001553 від 29.10.2014р., №УТ0000015 від 29.10.2014р., №УТ000001551 від 29.10.2014р., №УТ000001550 від 29.10.2014р. на загальну суму 14313,84 грн.

Тобто, розмір оплати за товар зменшився на суму наданих послуг ТОВ Практікер Україна - 14313,84 грн.

Таким чином, станом на 24.03.2015р. розмір зобов'язань відповідача1, ТОВ Практікер Україна , перед позивачем, ТОВ ДІНА-ТЕКС , складає 220500,16 грн.

Відповідачем1 було здійснено часткову оплату за поставку товару у розмірі 8000,00 грн. та 11320,69 грн., що разом становить 19320,69 грн., відповідно до банківських виписок: №БВ-0000310 від 23.12.2014р., №БВ-0000016 від 23.01.2015р., №БВ-0000027 від 06.02.2015р., №БВ-0000047 від 02.03.2015р., №БВ-0000075 від 07.04.2015р., №БВ-0000076 від 08.04.2015р., №БВ-0000088 від 28.04.2015р., №БВ-0000092 від 06.05.2015р., №БВ-0000102 від 21.05.2015р., №БВ-0000106 від 25.05.2015р., №БВ-0000107 від 26.05.2015р., №БВ-0000115 від 03.06.2015р., №БВ-0000119 від 09.06.2015р., №БВ-0000146 від 10.07.2015р., №БВ-0000159 від 20.07.2015р., №БВ-0000184 від 04.08.2015р., №БВ-0000192 від 10.08.2015р., №БВ-0000199 від 17.08.2015р., №БВ-0000203 від 25.08.2015р., №БВ-0000209 від 01.09.2015р., №БВ-0000215 від 04.09.2015р., №БВ-0000219 від 10.09.2015р., №БВ-0000306 від 03.12.2015р., №БВ-0000320 від 09.12.2015р., №БВ-0000355 від 21.12.2015р., №БВ-0000356 від 24.12.2015р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Також, 26.04.2016р. та 06.07.2016р. відповідач2, ТОВ ТД Практікер Україна , частково повернуло позивачу, ТОВ ДІНА-ТЕКС , поставлений товар на загальну суму 113673,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №666 від 26.04.2016р. та №1067 від 06.07.2016р.

Тобто, загальна сума заборгованості складає 95506,39 грн.

Станом на 31.08.2016р. відповідачем2 підтверджено наявність заборгованості у розмірі 95506,39 грн., відповідно до підписаного сторонами та засвідченого печатками підприємств акту звірки взаєморозрахунків.

У зв'язку із невиконанням відповідачем1 та відповідачем2 своїх зобов'язань за поставки продукції позивачем на їх адресу були відправлені претензії: №022 від 10.10.2016р., №026 від 25.10.2016р., належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем1 та відповідачем2 не було надано відповіді.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач1 та відповідач2 поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 95506,39 грн. основного боргу, тому зазначена сума підлягає стягненню солідарно з відповідача1 та з відповідача2 на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 7204,87 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних за період з 12.09.2016р. - по 25.01.2017р. у розмірі 1067,58 грн., розрахована за накладними, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню солідарно з відповідача1 та з відповідача2 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за період з 12.09.2016р. по 25.01.2017р. у розмірі 7204,87 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3. п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, заявлені до стягнення солідарно з відповідача1 та відповідача2 розмір інфляційних витрат, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір інфляційних витрат за період з 01.10.2016р. по 25.01.2017р. становить 6450,28 грн. (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 754,59 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 10215,25 грн.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлений до стягнення солідарно з відповідача1 та з відповідача2 розмір пені у розмірі 10215,25 грн. за період з 12.09.2016р. по 25.01.2017р., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір пені за період з 12.09.2016р. по 25.01.2017р. становить 10187,35 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені у розмірі 27,90 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо решти вимог позивача, а саме стягнення солідарно з відповідача1 та з відповідача2 на користь позивача суму інших витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 6032,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.13р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятоюстатті 49 ГПК . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом ч.3 ст 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідно до п.1. ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно ст. 4 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч.1. ст. 13 ЗУ Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

З огляду на вищенаведене, відшкодування витрат на правову допомогу можливе лише у випадку надання такої допомоги адвокатом, який є самозайнятою особою та за умови надання необхідних доказів підтверджуючих надання такої допомоги, тому суд в цій частині вимог стягувача відмовляє.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються солідарно на відповідача1 та відповідача2 пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1698,11 грн.

Також, за приписами ст. 49, 84 ГПК України при винесенні рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами та про повернення судового збору з бюджету у разі необхідності.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2. ст. 44 ГПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Згідно з ч.1. ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч.1. ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016р. становить 1378,00 гривень.

Позивачем у позовній заяві №18/11-01 від 18.11.2016р. із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідача1 та відповідача2 заборгованості у розмірі 113994,09 грн., тобто майнові вимоги у розумінні ч.2. ст. 16 ЦК України, ч.2. ст. 20 ГК України.

Розміри ставок судового збору встановлені у частині другій статті 4 Закону України Про судовий збір . Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за подання до суду позовної заяви судовий збір у розмірі 1709,91 гривень.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог додані платіжні доручення: №853 від 09.12.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1610,06 грн., №35 від 23.01.2017р. про сплату судового збору у розмірі 100,00 грн., тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 0,15 грн.

Враховуючи те, що за приписами п.1. ч.1. ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та із урахуваннях заяви про збільшення розміру позовних вимог, то сума судового збору у розмірі 0,15 гривень, яка сплачена на підставі платіжних доручень: №853 від 09.12.2016р. на суму 1610,06 грн., №35 від 23.01.2017р. на суму 100,00 грн., підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України як надмірно сплачена.

Постановою №2 від 16.12.2015р. Пленуму ВГСУ Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Пленуму ВГСУ внесені зміни до Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України та абзац третій пункту 1 викладено у наступній редакції: Якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом на кожного з боржників видається окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним (ч.2. ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ) .

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 , п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Постанова №2 від 16.12.2015р. Пленуму Вищого господарського суду України Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Пленуму Вищого господарського суду України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС , м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ВІДБУДОВА , Донецька область, м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Практікер Україна , м. Київ про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 113994,09 грн., а саме: 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 7204,87 грн., пені у розмірі 10215,25 грн., інші витрати у розмірі 6032,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ВІДБУДОВА (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, б. 61; код ЄДРПОУ 33938302) та з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Практікер Україна (02094, м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, б. 14, офіс 32; код ЄДРПОУ 39330208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС (61157, м. Харків, вул. Текстильна, 2; код ЄДРПОУ 34202072) заборгованість у розмірі 95506,39 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1067,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 6450,28 грн., пені у розмірі 10187,35 грн., судовий збір у розмірі 1698,11 грн.

В вимогах в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 754,59 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 27,90 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення інших витрат у розмірі 6032,00 грн. відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ДІНА-ТЕКС (61157, м. Харків, вул. Текстильна, 2; код ЄДРПОУ 34202072) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 0,15 гривень, сплаченого відповідно до платіжних доручень: №853 від 09.12.2016р., №35 від 23.01.2017р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99