Рішення

від 07.02.2017 по справі 908/3285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/135/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 Справа № 908/3285/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит-Сіті» (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 50-А)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача : ОСОБА_1 - голова правління - протокол № 01/09 від 07.09.2008 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит-Сіті» , м. Запоріжжя суми втрат від інфляції в розмірі 4850,47 грн., 3 % річних у розмірі 417,26 грн., пені в розмірі 2560,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3285/16, присвоєно номер провадження 33/135/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.01.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.02.2017р.

За клопотанням представника відповідача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 879/14-ТЕ-13 від 25.12.2013р. позивач поставив протягом: січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 117,883 тис.куб.м. на загальну суму 154 332,43 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу. Відповідач в свою чергу, свої зобов'язання за договором поставки природного газу належним чином не виконав, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором. За неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 879/14-ТЕ-13 позивач нарахував відповідачу 417,26 грн. 3% річних, 4850,47 грн. інфляційних втрат, 2560,00 грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 ГПК України, ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 231 ГК України.

У відзиві на позовну заяву (вх.№ 08-06/4330 від 06.02.2017р.) відповідач проти позову заперечив, зазначив, що оскільки ОСББ «Фаворит-Сіті» є неприбутковою організацією, комерційної діяльності не веде, штрафні санкції, які заявлені до стягнення позивачем, будуть покладені на жителів будинку. Це, на думку відповідача, є дискримінацією за місцем проживання та суперечить Конституції, тому такі вимоги не можуть бути задоволені. Прострочення виконання є незначним, оскільки платежі відповідачем проводяться постійно, розрахунок за 2014 рік повністю проведений у 2015 році і договір також закінчився у січні 2015р., однак за стягненням штрафних санкцій позивач звернувся лише у грудні 2016р., навіть не намагаючись попередньо врегулювати дану ситуацію з відповідачем. Вважає, що розрахунок втрат від інфляції здійснений позивачем не вірно, без врахування правової позиції Вищого господарського суду, викладеній у пленумі № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

У судове засідання 07.02.2017р. представник позивача не з'явився. У листі, що надійшов до суду 24.01.2017р. просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит-Сіті» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 879/14-ТЕ-13 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаним уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. п. 5.1., 5.2. договору встановлено ціну (граничний рівень ціни) на газ та порядок її визначення.

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору сторони визначили строк його дії: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Із матеріалів справи слідує, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 879/14-ТЕ-13 від 25.12.2013 р. у період: січень-квітень 2014р., жовтень-грудень 2014р. передав у власність відповідача природний газ в обсязі 117,883 тис.куб.м. на загальну суму 154 332,43 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу за вказаний період (акти приймання-передачі за: січень 2014р. на суму 43905,33 грн., лютий 2014р. на суму 34799,84 грн., березень 2014р. на суму 23280,20 грн., квітень 2014р. на суму 8166,79 грн., жовтень 2014р. на суму 1823,71 грн., листопад 2014р. на суму 17485,68 грн., грудень 2014р. на суму 24870,88 грн.) підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Як зазначає у позовній заяві позивач, станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий у період: з січня 2014р. по грудень 2014р. природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору. На підтвердження чого, надано в матеріали справи довідку, складену головним бухгалтером позивача Операції по підприємству Фаворит-сіті ОСББ , з 01-01.2014р. по 31.01.2016р.

Відповідачем викладені обставини не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 2 560,00 грн. за загальний період: з 15.02.2014 по 18.08.2014р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору № 1879/14-ТЕ-13, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору № 1879/14-ТЕ-13 сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В пункті до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність . Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Необхідно зазначити, що позивачем у розрахунку пені приписи ч.6 ст. 232 ГК України враховано. Нарахування пені здійснено по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, з врахуванням положень п. 6.1. договору. В той же час, позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується пеня, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, пеня підлягає стягненню за загальний період: з 15.02.2014р. по 17 .08.2014р. в сумі 2 509,01 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 417,26 грн. нарахованих за загальний період: з 15.02.2014р. по 18.08.2014р. та втрати від інфляції в сумі 4 850,47 грн. за період: лютий 2014р. - серпень 2014р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних по кожному акту приймання-передачі теплової енергії окремо, з врахуванням положень п. 6.1. договору. Однак, при здійсненні розрахунку, позивачем також не взято до уваги положення п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , внаслідок чого не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується 3 % річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Коригуючи розрахунок позивача в частині періоду нарахування річних, судом встановлено, що належною сумою до стягнення 3 % річних є 408,21 грн., нарахованих за загальний період: з 15.02.2014р. по 17 .08.2014р., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення 3 % річних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат суд зазначає наступне. Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що період нарахування втрат визначено позивачем невірно, без врахування вказівок ВГСУ викладених у пленумі №14 від 17.12.2013р.

За таких обставин, суд коригує розрахунок втрат від інфляції, нарахування таких витрат здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, щонайменшим періодом визначення інфляційних нарахувань становить місяць, за менший період судом такі нарахування не здійснюються.

Так, за зобов'язаннями січня 2014р. втрати від інфляції судом не нараховуються, оскільки граничним строком оплати по акту за січень 2014р., згідно п. 6.1. договору, є 14.02.2014р., тож нарахування втрат можливо з березня 2014р., однак у березні зобов'язання за цим актом відповідачем виконано.

За зобов'язаннями лютого 2014р. втрати нараховуються за квітень 2014р. на суму боргу 16 799,84 грн. та складають 554,39 грн.

За зобов'язаннями березня 2014р. втрати нараховуються за травень 2014р. на суму боргу 23280,20 грн. та складають 884,64 грн.; за період: червень-липень 2014р. на суму боргу 15 113,41 грн. та складають 212,19 грн.

За зобов'язаннями квітня 2014р. втрати нараховуються за період: червень-липень 2014р. на суму 8166,79 грн. та складають 114,66 грн.

Таким чином, стягненню підлягають втрати від інфляції нараховані за загальний період: квітень-липень 2014р. в сумі 1 765,88 грн. В іншій частині стягнення втрат від інфляції судом відмовляється.

Твердження відповідача щодо неможливості задоволення у відношенні ОСББ «Фаворит-Сіті» вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки внаслідок того, що ОСББ є неприбутковою організацією такі санкції будуть покладені на жителів будинку, судом до уваги не можуть бути прийняті виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 4 ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання є юридичною особою , яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні договору купівлі-продажу природного газу № 879/14-ТЕ-13 від 25.12.2013р. сторони виходячи з принципу свободи договору, визначили його умови, встановили відповідальність за неналежне виконання зазначених умов та узгодили строк, у межах якого є можливим звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором.

Стороною договору з боку відповідача (покупця) виступає юридична особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит-Сіті» , яка в силу приписів ст. 96, 549, 610, 611, 625 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та несе відповідальність у разі їх порушення .

З аналогічних обставин безпідставним є посилання відповідача на ст. 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", оскільки договір від 25.12.2013р. укладений між позивачем та відповідачем (юридичною особою), але не між позивачем та споживачами (фізичними особами), і, відповідно, у разі невиконання грошових зобов'язань тягар сплати санкцій несе саме ОСББ "Фаворити - Сіті" (юридична особа - сторона за договором).

Відповідач у відзиві на позов підтверджує, що зобов'язання з оплати за поставлений позивачем природний газ виконано ОСББ з простроченням, хоч і не значним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 2 509,01 грн. пені, в сумі 408,21 грн. 3% річних та в сумі 1 765,88 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 824,42 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит-Сіті» (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 50-А, код ЄДРПОУ 35036753) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 2 509 (дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 01 коп. пені, суму 408 (чотириста вісім) грн. 21 коп. - 3% річних, суму 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) грн. 88 коп. втрат від інфляції та суму 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 85 ГПК України ГПК України 10.02.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко