Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/496/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/496/17

За позовомПриватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сірін Альянс" простягнення 353537,92 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДоброхотова О.В. - представник від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сірін Альянс" 299363,20 грн. заборгованості за договором поставки №ОСБ/8 від 14.04.2016, 32273,79 грн. пені, 3% річних у розмірі 3297,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 18603,93 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/496/17, розгляд якої призначено на 08.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 08.02.2017 з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сірін Альянс" (замовник, відповідач) було укладено договір поставки №ОСБ/8 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність замовнику певну продукцію, далі - товар, відповідно до специфікацій (додатки), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п.1.1), замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Ціни в накладних і/або в рахунках - фактурах вказуються у національній валюті України (п.2.1), загальна сума по договору складає суму всіх специфікацій (додатків) до даного договору (п.2.2), розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі (п.3.1), замовник здійснює попередню оплату товару в розмірі 50% згідно специфікації, інші 50 % протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Сторони можуть обмовляти інші умови розрахунків (п.3.2), замовник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику (якщо цього вимагає постачальник) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки включаючи день оплати (п.10.2), термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2016 (п.15.2).

Відповідачем було сплачено позивачу 100000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №21_4F025/381 від 15.04.2016 та 200000,00 грн. згідно платіжного доручення №37_4J023/332 від 19.04.2016, а всього загальну суму у розмірі 300000,00 грн.

Відповідно до накладних №51 від 22.04.2016 на суму 199788,00 грн., №88 від 22.06.2016 на суму 199788,00 грн., №104 від 08.07.2016 на суму 119872,80 грн. та №104 від 14.07.2016 на суму 79915,20 грн. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 599364,00 грн.

Відповідно до листа відповідача за вих.№389/09-16 від 29.09.2016, останній гарантував оплату заборгованості перед позивачем до 15.12.2016.

22.10.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих.№498 від 19.10.2016 про сплату заборгованості, відповідь на яку відповідач не надав.

Таким чином, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим неоплаченим є товар на загальну суму 299363,20 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню на суму 299363,20 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 32273,79 грн. пені, 3% річних у розмірі 3297,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 18603,93 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику (якщо цього вимагає постачальник) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки включаючи день оплати.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого позивачем на підставі укладеного між сторонами договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, оскільки за розрахунком суду у період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 32161,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є законними та обґрунтованими.

За розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково, оскільки у період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, належний до стягнення з відповідача розмір 3% річних становить 3288,09 грн.

При цьому, витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18603,93 грн. підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача, який перевірено судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сірін Альянс" (01001, м.Київ, вул. Малопідвальна, будинок 10, ідентифікаційний код 40148432) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (61009, Харківська обл., місто Харків, вул. Достоєвського, будинок 16, ідентифікаційний код 01056735) заборгованість у розмірі 299363 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят три) грн. 20 коп., 18603 (вісімнадцять тисяч шістсот три) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 32161 (тридцять дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 10 коп. пені, 3% річних у розмірі 3288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 24 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2017

Суддя Ю.М. Смирнова