Рішення

від 07.02.2017 по справі 911/102/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 911/102/17

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Термобудкерам"

про стягнення заборгованості у розмірі 21 388,11 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №114 від 18.05.2016,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобудкерам" (далі - відповідач) про стягнення 21 388,11 грн., з яких 17 808,10 грн основного боргу, 1 106,69 грн. інфляційних втрат, 228,33 грн. 3% річних, 2 244,99 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 29.07.2009 № 224 щодо оплати вартості використаної електричної енергії у спірному періоді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 24.01.2017, від сторін витребувані необхідні для вирішення даного спору докази.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 07.02.2017.

У судове засідання 07.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, витребувані судом докази не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (правонаступником якого є позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Термобудкерам" було укладено договір про постачання електричної енергії від 29.07.2009 № 224 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач - енергопостачальник продає електричну енергію товариству з обмеженою відповідальністю "Термобудкерам" - споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 127 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» .

Згідно п. 3.1.1 Договору постачальник наділений правом отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п. 4.2.1 за внесення платежів передбачених п.п. 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку №4, споживач сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Цей договір набирає чинність з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Відповідно до додатку № 4 до договору сторони погодили порядок нарахувань та визначили, що розрахунковий період встановлено споживачу з 16 числа календарного місяця до 16 числа наступного місяця.

Згідно п. 2.1 додатку № 4 до договору порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченню розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться: 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу активну електричну енергію за липень 2016 на суму 17 808,10 грн.

Для сплати наданих послуг з електропостачання відповідачу виставлений рахунок №8228742477 за липень 2016 від 18.07.2016, завірені копії якого залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов договору та взятих на себе зобов'язань не розрахувався за надані послуги з електропостачання, в зв'язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 17 808,10 грн.

21.09.2016 Відповідачу було направлено претензію вих.№106 з пропозицією добровільно сплатити загальну суму заборгованості за використану електроенергію. Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з оплати вартості використаної електричної енергії у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 17 808,10 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 17 808,10 грн. заборгованості з оплати вартості використаної електричної енергії.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості використаної електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення 26.07.2016 по 28.12.2016 складають 18 914,79 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 2.1 додатку № 4 до договору, згідно якого остаточний розрахунок проводиться: 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, який (розрахунковий період) встановлено споживачу з 16 числа календарного місяця до 16 числа наступного місяця, прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості використаної електричної енергії починається з наступного дня після спливу 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто прострочення із здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію у липні 2016 року починається з 24.08.2016.

Враховуючи умови договору та положення вищезазначених норм, а також заявлений позивачем період нарахування інфляції, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.08.2016 по 28.12.2016 складає 1 334,35 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що Господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог.

Оскільки вірна сума інфляційних втрат, за розрахунками суду складає 1 334,35 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 106,69 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Враховуючи умови Договору та положення вищезгаданих норм, а також заявлений позивачем період нарахування 3% річних, арифметично правильний та нормативно обгрунтований розмір 3% річних, нарахованих за період з 24.08.2016 по 28.12.2016 загалом становить 185,89 грн.

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунками суду складає 185,89 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 228,33 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 185,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України,нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості використаної електричної енергії у липні 2016 року та з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в розмірі 1 804,65 грн.

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунками суду складає 1 804,65 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 244,99 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 804,65 грн. В стягненні 440, 34 грн пені суд відмовляє, як безпідставно заявлених.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 804,65 грн пені, 185,89 грн 3% річних, 1 106,69 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Термобудкерам" (09350, Київська обл., Володарський район район, с. Завадівка, вул. Комсомольська, 68А, ідентифікаційний код 36445703) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 17 808,10 грн (сімнадцять тисяч вісімсот вісім гривень десять копійок) основного боргу, 1 106,69 грн. (одна тисяча сто шість гривень шістдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат, 185,89 грн (сто вісімдесят п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок) 3% річних, 1 804,65 грн (одна тисяча вісімсот чотири гривні шістдесят п'ять копійок) пені, 1 346, 90 грн (одна тисяча триста сорок шість гривень дев'яносто копійок) грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складене 13.02.2017.

Суддя А.С. Грєхов