Рішення

від 08.02.2017 по справі 912/4698/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 рокуСправа № 912/4698/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4698/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ВК і К", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 23 229,68 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2017, приймав участь в судовому засіданні 26.01.2017.

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" (далі - ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ВК і К" (далі - ПП "ВК і К", відповідач) 21 629,09 грн, з яких 21 087,50 грн основного боргу, 507,02 грн пені та 34,57 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №АП20160728 від 28.07.2016 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4698/16.

Заявою від 08.02.2017 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 21 087,50 грн основного боргу, 2 005,44 грн пені, 136,74 грн 3% річних, а всього 23 229,68 грн (а.с. 50-51). Вказане збільшення розміру позовних вимог пов'язано із збільшенням періоду у зв'язку з прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором. Згідно вказаної заяви позивач також просить покласти на відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 560,00 грн.

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сплату судового збору та наявність повноважень на збільшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" від 08.02.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Позивач в судове засідання 08.02.2017 не з'явився. Проте, в судовому засіданні 26.01.2017, в якому приймав участь представник позивача, останнім підтримано позовні вимоги.

Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання у даній справі не забезпечив, відзиву на позов та інших документів до суду не подав.

Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, яке призначено у даній справі на 08.02.2017, оскільки відповідач отримав ухвалу суду від 12.01.2017 про відкладення розгляду справи 18.01.2017, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку (а.с. 49).

При цьому, вказана ухвала про відкладення розгляду справи отримана відповідачем за місцем його реєстрації, які внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 12.01.2017, вбачається, що відповідач вніс зміни щодо свого місцезнаходження та змінив адресу з м. Світловодськ Кіровоградської області на м. Дніпро Дніпропетровської області (а.с. 36-40).

У зв'язку з такою зміною господарський суд направив ухвалу про відкладення розгляду справи від 26.01.2017 як на адресу первісної реєстрації відповідача та яка зазначена у позові, так і на нову адресу відповідача згідно даних реєстру.

Ухвала про відкладення отримана відповідачем за адресою реєстрації в м. Дніпро.

В силу положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язанні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Враховуючи викладене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі, з огляду на граничні строки вирішення спору та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами та за відсутності представників сторін.

При розгляді справи господарський суд керується положення частини 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України та оскільки позовна заява у даній справі прийнята господарським судом Кіровоградської області з додержанням правил територіальної підсудності, вказана справа розглядається даним господарським судом не дивлячись на те, що відповідач після порушення провадження у справі змінив своє місцезнаходження на іншу область.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 між ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" (Продавець) та ПП "ВК і К" (Покупець) укладено договір поставки № АП20160728 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей ОСОБА_2 і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.2. Договору, Продавець зобов'язаний передати Покупцю наступні документи на ОСОБА_2: рахунок на оплату ОСОБА_2, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість ОСОБА_2; товарно-транспортну накладну.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна на ОСОБА_2 встановлюється в національній валюті - гривні (з урахуванням ПДВ) і вказується в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору. Ціна за одиницю ОСОБА_2 визначена Сторонами у видаткових накладних на день поставки ОСОБА_2.

Поставка продукції здійснюється партіями в межах кількості та асортименту, зазначених в заявці та видатковій накладній (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 7.6. Договору перехід права власності на ОСОБА_2 та ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження ОСОБА_2 відбувається в момент передачі ОСОБА_2, що відбувається шляхом підписання видаткової накладної на отримання ОСОБА_2.

Прийом ОСОБА_2 здійснюється Покупцем при наявності товаросупровідних документів (видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифікату відповідності або якості) (п. 7.1. Договору).

Якщо про інше не погоджено в додатках до Договору, оплата здійснюється Покупцем шляхом 100% оплати вартості ОСОБА_2, у національній валюті України (гривні) протягом 30 календарних днів після переходу права власності на ОСОБА_2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до реквізитів, зазначених в цьому договорі (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору загальна сума Договору визначиться на підставі всіх накладних на поставлений за даним Договором ОСОБА_2.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. і діє до 28.07.2018 (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов Договору позивач 20.10.2016 поставив відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 21 087,50 грн, що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною № 306 від 20.10.2016 (а.с. 13).

Проте, як повідомляє позивач, відповідачем зобов'язання за Договором не виконано та вартість отриманого ОСОБА_2 за вказаною видатковою накладною не оплачено.

Таким чином, станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 21 087,50 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №АП20160728 від 28.07.2016 в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Кіровоградської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" про стягнення з ПП "ВК і К" боргу в сумі 21 087,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 10.3. Договору передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_2, визначених п. 5.2. Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем за період прострочення грошового зобов'язання пені в розмірі 2 005,44 грн за період з 22.11.2016 по 08.02.2017 та 3% річних в розмірі 136,74 грн за період з 22.11.2016 по 08.02.2017 (а.с. 50).

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 005,44 грн та 3% річних в розмірі 136,74 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З підстав вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" про стягнення з ПП "ВК і К" заборгованості в розмірі 21 087,50 грн основного боргу, 2 005,44 грн пені та 136,74 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Крім того, позивач згідно заяви від 08.02.2017 також просить відшкодувати судові витрати в розмірі 2 560,00 грн, які є витратами на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як зазначено в пункті 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 4.1. Договору про правову допомогу від 26.09.2016, укладеного між ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" (Замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (Виконавець), сторонами визначено, що за виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Виконавцю гонорар в розмірі 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину його роботи, згідно акту виконаних робіт, який підписується сторонами щомісячно.

Так, відшкодування витрат на правову допомогу розраховано з урахуванням витраченого часу на:

- написання та подання позовної заяви - 1,5 години;

- усне консультування 10.12.2016 - 1 година;

- пошук, аналіз, надання копій, витягів, копіювання та надання нормативних документів 28.12.2016 - 1,5 години, всього 4 години.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" з 01.12.2016 розмір мінімальної заробітної плати становить 1 600,00 грн.

Враховуючи викладене, граничний розмір витрат на правову допомогу розраховано наступним чином: 1 година х 1 600,00 грн х 40% =640,00 грн, 4 год. х 640,00 грн = 2 560,00 грн.

Фактичне надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату в розмірі 2 560,00 грн у даній справі підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги від 26.09.2016, що підписаний між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 (а.с. 20-21); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 22); актом виконаних робіт від 31.01.2017 за договором від 26.09.2016 про надання правової допомоги на загальну суму 2 560,00 грн (а.с. 52); квитанцією до прибуткового касового ордера № 11 від 21.01.2017 на суму 2 560,00 грн (а.с. 53); підписання адвокатом ОСОБА_3 позовної заяви та фактична участь представника адвоката в судовому засіданні 26.01.2017.

Виходячи з наведеного та положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 2 560,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" (05094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 12, ідентифікаційний код 40295018) 21 087,50 грн основного боргу, 2 005,44 грн пені та 136,74 грн 3% річних, а також 1 378,00 грн судового збору та 2 560,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська