Рішення

від 09.02.2017 по справі 912/4855/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 рокуСправа № 912/4855/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/4855/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Кіровоградської філії ПАТ "Укртелеком", м. Кропивницький

до Управління соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка

про стягнення 31 883,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1440 від 12.12.2016 р.;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1438 від 12.12.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_3, розпорядження № 31-к від 06.03.2015 р.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 28.12.2016 р. № 622/05 про стягнення з Управління соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації заборгованості в сумі 31 883,48 грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1378,00 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилається на те, що відповідачем, всупереч норм чинного законодавства, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2015 рік та в період з січня 2016 по листопад 2016 р. не відшкодовані, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 31 883,48 грн.

Ухвалою від 28.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судовий розгляд призначено на 24.01.2017 об 10:00 год., від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.

Однак, 24.01.2017 р. судове засідання по даній справі не відбулося, в зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Колодій С.Б.

Ухвалою від 30.01.17 розгляд справи призначено до розглчду в судовому засідання на 09.02.2017 р. 14 год. 30 хв.

20.01.2017 р. позивачем подано витребувані господарським судом документи та письмові пояснення.

Крім того, 24.01.2017 р. позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 28 843,37 грн.

На підставі частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні представником позивача повністю підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідачем проти задоволення позову заперечено, з підстав, наведених у відзиві №01-113 від 25.01.2017. Зокрема зазначає, що Управління соціального захисту населення є бюджетною організацію, при цьому, видатки на відшкодування вартості наданих послуг здійснюються з місцевих бюджетів, які надходять з Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено субвенцій на погашення послуг зв'язку, які надавалися пільговим категоріям населення. Пояснює, що відповідач не є головним розпорядником коштів державного бюджету і не виконує функцій управління цими коштами, а діє як організація, яка здійснює контроль за наданням установлених законодавством пільг.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В силу приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Позивач, Товариство) є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх актів Товариства. Згідно п. 2.2.1. Статуту, одним з основних видів діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, радіозв'язку ( з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 28.09.2006 № 384 Позивача включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР "По статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117), Порядком надання окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 (далі - Порядок № 389).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі ж особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Пільги, зокрема щодо оплати послуг за користування телефоном, послуг з встановлених квартирних телефонів, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п. 3 Порядку № 389).

Згідно з пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об"єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад.

Згідно частиною 5 статті 102 Бюджетного кодексу України надання пільг з послуг зв"язку здійснюються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення №117), підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа надають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Згідно пункту 1.1 Положення № 117, на Відповідача, як на уповноважений орган, покладено обов'язок щомісяця:

1) звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають пільги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ;

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3- пільга .

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства, Позивач у 2015-2016 році надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, які проживають на території смт. Компаніївка Компаніївського району Кіровоградської області.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Позивачем були надані Відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою 2-пільга , що за 2015 р. підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 р., а за період з січня 2016 р. по листопад 2016 р. прінтскрінами службової електронної пошти відповідальної особи (а.с. 17-23).

Всупереч нормам чинного законодавства, витрати понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2015 рік та з січня 2016 по листопад 2016 відповідачем не відшкодовані, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 28 843,37 грн., з яких заборгованість за 2015 рік в сумі 3040,11 грн., та заборгованість з січня 2016 р. по листопад 2016 р. в сумі 25 803,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно пункту 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг на території смт. Компаніївка Компаніївського району Кіровоградської області є Управління соціального захисту населення Компаніївського соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач). Таким чином, саме на Відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункту 8 Порядку № 256).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2015 р. та з січня 2016 по листопад 2016 р. в розмірі 28 843,37 грн. відповідачем відшкодовані не були, що не заперечується і самим відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи відповідача щодо неналежного бюджетного фінансування судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило "що ..... деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).".

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії до Управління соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації про стягнення суми 28 843,37 грн. відшкодування витрат понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Компаніївської районної державної адміністрації (28400, Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Шевченка, 81, ідентифікаційний код 03197747) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) 28 843,37 грн. заборгованості та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 13.02.2017

Суддя С.Б. Колодій