Рішення

від 30.01.2017 по справі 916/3421/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р.Справа № 916/3421/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного підприємства „Консуела» про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 58255,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Консуела» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 108/82 в загальній сумі 58255,89 грн., у т.ч. 51568,05 грн. основного боргу, 6687,84 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно з договором оренди № 108/82 від 25.04.2001 р., укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Приватному підприємству „Консуела» надано в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 68,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4, строком до 27.09.2003 р.

Додатковим погодженням від 01.12.2003 р. строк дії договору оренди було продовжено до 01.12.2006 р., кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковим погодженням від 28.12.2006 р. строк дії договору оренди було продовжено до 01.07.2007 р.

Додатковим погодженням від 18.05.2007 р. строк дії договору оренди було продовжено до 15.11.2007 р., кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковим погодженням від 15.11.2007 р. строк дії договору оренди було продовжено до 15.05.2008 р.

Додатковим погодженням від 01.08.2008 р. строк дії договору оренди було продовжено до 01.02.2009 р.

Додатковим погодженням від 25.12.2008 р. строк дії договору оренди було продовжено строк дії договору оренди до 15.12.2011 р., кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковим погодженням від 15.05.2009 р. було збільшено площу орендованого майна з 68,7 кв.м. на 86,8 кв.м. , кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна та його площі.

Додатковим погодженням від 03.07.2010 р. було кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковим погодженням від 20.01.2012 р. було змінено назву орендаря з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради , строк дії договору оренди було продовжено до 20.12.2014 р., кореговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковим погодженням від 03.02.2015 р. було затверджено нову редакцію договору оренди № 108/82.

03.02.2015 р. між ПП Консуела та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено договір оренди № 108/82 у новій редакції, внаслідок чого предметом договору залишилося нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4, строком до 03.01.2018 р. Проте, додатковим погодженням від 19.09.2016 р. договір оренди № 108/82 було достроково розірвано за згодою сторін.

Як вказує позивач, на виконання п. 4.7 договору та ст. 785 ЦК України ПП Консуела передало, а Департамент прийняв нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4.

Однак, за ствердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п.п. 2.2, 2.4 щодо сплати орендної плати до теперішнього часу виконані відповідачем не були. У зв'язку з цим станом на 21.11.2016 р. у відповідача існує заборгованість в розмірі 51568,05 грн. за період з жовтня 2015 р. до 19.09.2016 р. (дата підписання акту приймання-передачі), яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач зазначає, що Департамент надіслав на адресу відповідача повідомлення від 06.07.2016 р. № 01-13/3208, яким повідомив про відмову від договору оренди № 108/82 та запропонував відповідачу у добровільному порядку у строк до 25.07.2016 р. сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити передачу орендованого майна.

Також позивач вказує, що відповідно до п. 5.2 договору з відповідача підлягає стягнення пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Так, оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нарахована пеня, яка станом на 19.10.2016 р. становить 7345,17 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3421/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25.04.2001 року між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством „Консуела» (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 108/82 (а.с. 12-13), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 68,7 кв.м, першого поверху, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4.

Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення кафе-їдальні.

Відповідно до п. 1.2 договору термін його дії встановлено з 25.04.2001 р. до 27.09.2003 р.

Згідно п. 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Пунктом 2.2 договору передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається міська рада.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 191,35 грн.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцем за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що наднормативна сума орендної плати, що надійшла орендодавцеві, підлягає у встановленому порядку поверненню орендареві, або заліку в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором оренди сторони не суть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно п. 9.1 договору умови останнього зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладання, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Додатковим погодженням від 01.12.2003 р. строк дії договору оренди було продовжено до 01.12.2006 р., при цьому здійснено коригування розміру орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

Додатковими погодженнями від 28.12.2006 р., від 15.11.2007 р., від 01.08.2008 р., від 25.12.2008 р. продовжувався строк дії договору оренди.

Згідно з додатковим погодженням від 15.05.2009 р. було збільшено площу орендованого майна з 68,7 кв.м. на 86,8 кв.м. , а також скориговано розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна та його площі.

В подальшому на підставі додаткового погодження від 20.01.2012 р. було змінено назву орендаря з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, строк дії договору оренди було продовжено до 20.12.2014 р., а також встановлено розмір орендної ставки з урахуванням профілю використання орендованого майна.

03.02.2015 р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради між ПП „Консуела» було укладено договір оренди № 108/82 у новій редакції, предметом якого визначено нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4, строком до 03.01.2018 р.

Ринкова вартість об'єкта оренди становить 363000,00 грн. (без урахува ння податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ПП Трікод . Сертифікат суб'єкта оціночній діяльності № 14697/13 виданий Фондом державного майна України 24.05.2013 р.

Згідно п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2.2 договору за орендовані приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плазу, що становить 2601,50 грн. за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користу вання земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Згідно п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаче ному чинним законодавством.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендода вець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право від мовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, не виконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Відповідно до умов п. 5.5 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. „а» , „г» , „е» , „л» , „м» , п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13. цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

19 вересня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради між ПП „Консуела» було укладено додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.04.2001 р. № 108/82, на підставі якого за взаємною згодою сторін вказаний вище договір оренди було розірвано. Так, в п. 2 додаткового договору від 19.09.2016 р. передбачено, що договір оренди нежитлового приміщення від 25.04.2001 р. № 108/82 вважається таким, що припинив свою дію з 19 вересня 2016 року. За умовами п. 3 додаткового договору орендар - ПП „Консуела» відповідно до ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» здав орендодавцю - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4, за актом прийому-передачі, підписаному обома сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 19 вересня 2016 року відповідною комісією у складі представників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та представника ТОВ „Консуела» (орендар) був складений та підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення за договором оренди № 108/82 від 25.04.2001 р., відповідно до якого відповідачем було повернуто, а позивачем як орендодавцем прийнято нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Миколи Плигуна, 4, за згодою сторін та на підставі відмовного листа орендаря від 10.08.2016 р. № 01-14/2791.

Однак, за ствердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п.п. 2.2, 2.4 щодо сплати орендної плати відповідачем не виконані до теперішнього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

При цьому матеріали справи свідчать, що позивачем в повідомленні від 06.07.2016 р. № 01-13/3208 пропонувалось у добровільному порядку в строк до 25.07.2016 р. сплатити заборгованість з орендної плати, а також здійснити передачу орендованого майна у зв'язку з відмовою від договору оренди № 108/82.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлового приміщення і до моменту його повернення орендодавцю мав сплачувати згідно п. 2.2, 2.4 договору щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Між тим, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2015 р. по 19 вересня 2016 р. (дата підписання акту приймання-передачі) в розмірі 51568,05 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 26).

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2015 р. по вересень 2016 р. в розмірі 51568,05 грн.

Тим більш згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.12.2015 р. по 30.11.2016 р. в розмірі 6687,84 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 26).

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наразі, як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди № 108/82, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.12.2015 р. по 30.11.2016 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період, що складає 6687,84 грн. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми пені в розмірі 6687,84 грн. (а.с. 26), суд вважає обґрунтованими та арифметично правильними здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої подвійної облікової ставки НБУ у обраний позивачем період прострочення, який складає понад 10 місяців, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549 ЦК України. Адже в п. 5.2 договору оренди передбачено нарахування пені протягом одного року з дня, коли обов'язок по оплаті орендної плати мав бути виконаний.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 58255,896 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного підприємства „Консуела» про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 58255,89 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Консуела» (65111, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30822253) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 51568/п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім/грн. 05 коп., пеню в сумі 6687/шість тисяч шістсот вісімдесят сім/грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2017 р.

Суддя В.С. Петров