Рішення

від 07.02.2017 по справі 922/4723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р.Справа № 922/4723/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К", м. Харків про розірвання договору, виселення та стягнення 493569,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 368 від 10.01.2017 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:

1) розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування "Юність-92" № 1307 від 05.12.2007 р.;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К", м. Харків (далі за текстом - відповідач) заборгованість по орендній платі у сумі 308278,89 грн., заборгованість по пені у сумі 185290,93 грн.;

3) виселити Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К" з цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування "Юність-92", що розташований за адресою: м. Харків, пров. Деповський, 1-ий, "2-А".

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування Юність-92 № 1307 від 05.12.2007 р. щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, зумовлену в зв'язку з цим необхідність розірвання договору оренди та примусового виселення орендаря з орендованих приміщень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 07.02.2017 р.

На судове засідання 07.02.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 07.02.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 29.12.2016 р. та від 24.01.2017 р. не виконав.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася копія ухвали від 29.12.2016 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте вона повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 51-54).

На ту ж адресу суд направляв копію іншої ухвали а саме від 24.01.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу, в т.ч. відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, позивачем, орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування Юність-92 № 1307 від 05.12.2007 р. (далі за текстом - договір; а.с. 12-18) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс комунального підприємства торгівлі та громадського харчування „Юність-92» (надалі - Підприємство), розташований за адресою: м. Харків, пров. Деповський, 2, склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2007 року, вартість якого становить 140772,00 грн., у тому числі:

майно, що передається в оренду - на суму 140772,00 грн. із нього :

основні фонди за залишковою вартістю - 140772,00 грн. (п. 1.1 договору).

До даного договору сторонами неодноразово вносилися зміни, зокрема уточнювався розмір орендної плати та продовжувався строк дії договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що майно передається в оренду для розміщення підприємства торгівлі та громадського харчування.

Згідно з п. 2.6. договору, повернення підприємства здійснюється згідно порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди. Зміст і послідовність цієї процедури визначається угодою, укладеною орендодавцем та орендарем на підставі чинного законодавства України не пізніше як за 10 днів до закінчення терміну дії договору.

Згідно з п. 3.2 договору, з урахуванням додаткових угод № 4 від 05.11.2011 р. (а.с. 32) та № 5 від 01.01.2012 р. (а.с. 31) до договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011 р. (далі - Методика).

Базова орендна плата становить за січень 2012 р. - 4748,71 грн. (чотири тисячі сімсот сорок вісім гривень 71 коп.).

Ставка орендної плати з 01.01.2012 р. становить 10% (десять відсотків) за рік.

Відповідно до п. п. 3.3-3.5 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Нарахування орендної плати припиняється з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законом порядку.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Згідно з п. 3.6 орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення цього Договору (січень 2008р.), до міського бюджету на розрахунковий рахунок: 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134490, одержувач - УДК у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області *;101;;*22080401*код орендаря *№ дог.оренди *дата укладання дог.* 14095412*1*.

Згідно з п. 9.3. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, може стягуватися на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України в розмірі 50 відсотків від місячної орендної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору та з урахуванням додаткових угод до нього № 3, 4, 6 (а.с. 29, 32, 34) цей договір діє до 05 листопада 2014 р.

Пунктом 10.5. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його стоку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач актом приймання-передачі, що є додатком № 4 до договору, передав відповідачу в оренду майно, визначене умовами договору (а.с. 25).

Додатковою угодою № 6 до договору, сторони узгодили, що строк дії цього договору до 05.11.2014 р.

Сторони на протязі тривалого часу належним чином виконували власні договірні зобов'язання за договором.

Оскільки після сплину строку договору 05.11.2014 р., жодною зі сторін договору в передбаченому п. 10.5 даного договору пордяку не заявлялося про намір розірвати договір, цей договір пролонгувався на кожен наступний рік, тобто спочатку до 05.11.2015 р, потім до 05.11.2016 р., та до 05.11.2017 р.

Проте, починаючи з лютого 2013 року відповідач перестав сплачувати на користь позивача орендну плату.

Листами № 9554 від 23.07.2015 р. (а.с. 38) та № 1922 від 19.02.2016 р. (а.с. 37) позивач повідомляв відповідача про намір розірвати договір оренди № 1307 від 05.12.2007 р. та вимагав сплатити існуючу заборгованість з орендної плати та пені.

Проте, зазначений договір в передбаченому законом порядку розірваний не був, а відповідач не повернув позивачу майну, що є предметом оренди за договором.

Станом на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 308278,89 грн.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивачем на підставі п. 9.3 договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу пені у сумі 185290,93 грн. за період прострочення з лютого 2013 р. по грудень 2016 р.

Обставини щодо стягнення заборгованості та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Так само, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач просить суд розірвати договір оренди та виселити відповідача з займаного майнового комплексу, що орендував останній згідно з умовами договору.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за період з лютого 2013 р. по грудень 2016 р. в сумі 308278,89 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати є таким, що настав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення зазначеного боргу з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 185290,93 грн. пені суд зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи, заявлений позов в частині стягнення пені обгрунтовано позивачем з посиланням на п. 9.3. договору, згідно з яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, може стягуватися на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України в розмірі 50 відсотків від місячної орендної плати за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, п. п. 3-4 ст. 231 ГК України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідач у даній справі не належить до державного сектору економіки, а позивач відноситься до суб'єктів господарювання комунального сектору економіки, що говорить про відсутність в чинному законодавстві України, яке регулює орендні відносини між суб'єктами господарювання недержавного сектору економіки, норм, які визначають розмір нарахування штрафних санкцій за порушення договорів оренди комунального майна.

Також розмір штрафних санкцій та порядок їх застосування не передбачені договором оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування Юність-92 № 1307 від 05.12.2007 р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем до стягнення з відповідача 185290,93 грн. пені, а вимога про її стягнення є такою, що не підлягає задоволенню.

Посилання позивача в обгрунтування наявності в нього права на нарахування та стягнення пені на п. 9.3. договору є безпідставними, оскільки зазначений пункт договору взагалі не містить положень, які встановлюють відповідальність відповідача у вигляді сплати пені, більше того, даний пункт договору складено не коректно та таким чином, що він суперечить положенням Закону, які надають право орендодавцю на отримання від орендаря всієї суми орендної плати в разі прострочення останнім своїх зобов'язань з її сплати.

Щодо вимог позивача про розірвання договору та виселення відповідача суд зазначає наступне:

Пунктом 7.2 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення майна підприємства, що передане в оренду, зокрема, якщо орендар не вносить орендну плату протягом двох місяців підряд.

Пунктом 4.14 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря

Абзацем 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено істотні умови договору, а саме: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, в разі розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути орендований майновий комплекс (виселитись) на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України та п. 4.14 договору. Тим більше, після такого розірвання у останнього взагалі будуть відсутні правові підстави займати майновий комплекс, що останній орендував відповідно до умов договору оренди.

З огляду на систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди, що доведене позивачем в межах даної справи, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог про розірвання договору та виселення відповідача з орендованого майнового комплексу.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що спір по даній справі виник внаслідок неправельних дій відповідача, який систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом по даній справі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати по даній справі в повному обсязі незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування "Юність-92" № 1307 від 05.12.2007 р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юність і К" (код ЄДРПОУ: 34471092).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність і К" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Лиманський, буд. 1; код ЄДРПОУ 34471092) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412):

308278,89 грн. заборгованість з орендної плати (на р/р 37325007002208; банк ГУ ДКСУ у Харківській області; МФО банку 851011; код ЄДРПОУ 14095412);

10159,55 грн. судового збору (на р/р 35410002033770; банк ГУ ДКСУ у Харківській області; МФО банку 851011; код ЄДРПОУ 14095412).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Юність і К" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Лиманський, буд. 1; код ЄДРПОУ 34471092) з цілісного майнового комплексу комунального підприємства торгівлі та громадського харчування Юність-92 , що розташований за адресою: м. Харків, пров. Деповський, 1-ий, 2-А.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2