Рішення

від 08.02.2017 по справі 922/4779/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р.Справа № 922/4779/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Лаванда Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "ЛАВАНДА ПЛЮС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРЕЙД ВОСТОК", в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 145396,23 грн., з яких: 64373,52 грн. інфляційних втрат, 13863,53 грн. 3% річних, 67159,18 грн. пені. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.02.2017 року об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 08.02.2017 року об 12:40 год.

В призначене судове засідання 08.02.2017 року представник позивача не з'явився, проте до канцелярії суду надав із супровідним листом за вх. № 4453 додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач свого представника в судове засідання також не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала господарського суду Харківської області від 03.01.2017 року про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду з позначкою пошти "За не запитом".

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 грудня 2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 111201 купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, продавець зобов'язується передати (відпустити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, зазначений в п. 1.2 цього договору. За цим договором підлягає купівлі-продажу такий товар: соняшник (ДСТУ 7011:2009).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Продавець зобов'язується передати товар покупцеві в термін зазначений в специфікації.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Покупець зобов'язується провести оплату в термін зазначений в специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 від 11 грудня 2015 року на суму 965 000,00 грн., відповідно до якої покупець зобов'язується провести оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі 3 банківських днів після отримання товару.

Так, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 795 546,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 7 від 15 грудня 2015 року на суму 360 331,00 грн. та № 8 від 18 грудня 2015 року на суму 435 215,00 грн.

Однак, відповідач лише частково сплатив вартість отриманого товару на загальну суму 200 000,00 грн.

Заборгованість за отриманий товар у розмірі 595546,00 грн. залишилась відповідачем неоплаченою, а саме: за видатковою накладною № 7 від 15.12.2016 року у розмірі 160331,00 грн., за видатковою накладною № 8 від 18.12.2015 року - 435215,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року по справі № 922/736/16 за позовом Фермерського господарства "Лаванда Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрейд Восток" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 111201 від 11.12.2015 року у розмірі 660054,17 грн. - було частково задоволено позовні вимоги позивача, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток" на користь Фермерського господарства "Лаванда Плюс" 595 546,00 грн. основної заборгованості, 2 977,72 грн. інфляційних втрат, 3 932,86 грн. 3% річних, 57 542,68 грн. пені та 9 899,98 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року по справі № 922/736/16 набрало законної сили 24.04.2016 року, проте на даний час залишається відповідачем не виконаним.

На підставі вказаного, позивачем було донараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 64373,52 грн., 3% річних у розмірі 13863,53 грн. та пеня у розмірі 67159,18 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як було вище зазначено, за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 111201 від 11.12.2015 року, рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року з відповідача окрім суми основного боргу у розмірі 595 546,00 грн. було 2 977,72 грн. інфляційних втрат та 3 932,86 грн. 3% річних.

У вищевказаній справі, судом розглядався період щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за видатковою накладною № 7 від 15.12.2015 року з 19.12.2015 року по 11.03.2016 року, та за видатковою накладною № 8 від 18.12.2015 року за період з 24.12.2015 року по 11.03.2016 року.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.03.2016 року по 20.12.2016 року. За підрахунками позивача за вказаний період 3% річних становить 13863,53 грн., інфляційні втрати - 64373,52 грн.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13863,53 грн. за період з 12.03.2016 року по 20.12.2016 року та інфляційних втрат в розмірі 64373,52 грн. за період березень 2016 року - листопад 2016 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 67159,18 грн. суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.5 договору, при порушенні строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти на час такого порушення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також цією ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Саме з цього часу у позивача виникає право на стягнення з відповідача пені за невиконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 67159,18 грн., а саме: за видатковою накладною № 7 від 15.12.2015 року за період з 12.03.2016 року по 19.06.2016 року у розмірі 17513,75 грн. та за видатковою накладною № 8 від 18.12.2015 року за період з 12.03.2016 року по 24.06.2016 року у розмірі 49645,43 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 7 від 15.12.15 року було 18.12.2015 року, тобто прострочення грошового зобов'язання у відповідача виникло з 19.12.2015 року.

Останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 8 від 18.12.2015 року було 23.12.2015 року, тобто прострочення грошового зобов'язання у відповідача за вказаною накладною виникло з 24.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи з відповідача за рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2015 року по справі № 922/736/16 окрім суми основного боргу вже було стягнуто пеню, яка була нарахована з дня прострочення грошового зобов'язання за вказаними вище накладними, у загальному розмірі 57542,68 грн. за період з 19.12.2015 року по 11.03.2016 грн. та за період з 24.12.2015 року по 11.03.2016 року.

Враховуючи те, що відповідачем рішення суду по справі № 922/736/16 виконано не було та сума основного боргу відповідачем не погашена, позивач і просить стягнути з відповідача пеню за інший період.

Проте, слід звернути увагу, що законодавчі норми не передбачають стягнення пені за невиконання відповідачем рішення суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача у розмірі 67159,18 грн. за період з 12.03.2016 до 19.06.2016 року та за період з 12.03.2016 року по 24.06.2016 року та відмовляє в у позовній вимозі щодо стягнення пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 179, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 549, 546-551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток" (61166, м. Харків, просп. Леніна, буд. 23, р/р 26008300374479 в ФХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 39153622) на користь Фермерського господарства "Лаванда Плюс" (92764, Луганська область, Старобільський р-н, с. Шульгинка, р/р 26003300281699 в ТВБВ 10012/041 ФЛОУ АТ "Ощадбанк" м. Луганськ, МФО 304665, код ЄДРПОУ 32280300) 64373,52 грн. інфляційних втрат, 13863,53 грн. 3% річних, 1173,56 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 67159,18 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 13.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/4779/16