Ухвала

від 09.02.2017 по справі 923/26/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

09 лютого 2017 року Справа № 923/26/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши справу

за позовом: Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоро'я України", м.Херсон

до : Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м.Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : фізичної особи ОСОБА_1, м.Скадовськ Херсонської області

про визнання недійсним договору № 019067 від 09 жовтня 2015 року про користування електричною енергією

за участю представників сторін:

від позивача : не прибув;

від відповідача : Дереза Т.І., юрисконсульт за довіреністю № 07/004-17 від 22.12.2016;

від третьої особи: не прибув.

в с т а н о в и в:

Державна установа "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (позивач) звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (відповідач) про визнання недійсним з моменту його укладання договору № 019067 від 09 жовтня 2015 року про користування електричною енергією, укладений між начальником Скадовського РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" Шаповал Сергієм Анатолійовичем та ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.01.2017 порушено провадження по справі № 923/26/17.

24.01.2017 відповідач подав заперечення на позовну заяву, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню. Зауважує, що оспорюваний договір не є господарським в розумінні господарського судочинства, тому як його сторонами є юридична та фізична особа, тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.01.2017 до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено - фізичну особу ОСОБА_1, а розгляд справи відкладений.

В судове засідання 09.02.2017 року представник позивача та третя особа не прибули.

Від третьої особи електронною поштою надійшли письмові пояснення у справі, в яких тертя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Дані пояснення, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2017 підтримав свою позицію, яку висловлював в попередньому судовому засіданні.

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені ст.215 Цивільного кодексу України. Згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, згідно яких: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України., іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками і (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В позовній заяві Державна установа "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" просить суд визнати недійсним договір про користування електричної енергії № 019067 від 09.10.2015 (далі - Договір), укладений між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та ОСОБА_1, але не зазначає підстави визнання Договору недійсним, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а також позивач не зазначив в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно статті 13 ГПКУ місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. За змістом статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Відповідно до пункту 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, з урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що характерною ознакою господарського договору є те, що він укладається між суб'єктами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між одним чи декількома такими особами і не господарюючою юридичною особою, в тому числі органами влади, вбачається, що оспорюваний Договір не є господарським в розумінні господарського судочинства, тому як його сторонами є юридична та фізична особи.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Суд роз'яснює, що у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.2011 року правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти, та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначається Законом України "Про судовий збір" (Закон, ВР України, від 08.07.2011, № 3674-VI "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.15р., які вступили в силу з 01.09.2015р.).

Згідно статті 7 даного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів. або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у томі числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин, позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету 1 378,00 грн. судового збору, у зв'язку із припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст. 86 ГПК України, ч.1 п.5 ст.7 Закону України Про судовий збір суд -

у х в а л и в:

1.Припинити провадження по справі № 923/26/17.

2.Повернути Державній установі "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (73000, м.Херсон, вул.проф.Уварова,3, код ЄДРПОУ 38481146) зі спеціального фонду Державного бюджету (р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045) 1 378 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно із платіжним дорученням № 0.0.668186594.1 від 13.12.2016. Оригінал платіжного доручення № 0.0.668186594.1 від 13.12.2016 зберігається в матеріалах справи № 923/26/17.

3.Копію ухвали направити позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі.

Суддя В.В.Литвинова