Рішення

від 07.02.2017 по справі 923/1453/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року Справа № 923/1453/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора-керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

позивача : Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м.Херсон

до: Приватного підприємства "ЛМЛ", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 29 901,72 грн. за договором пайової участі

за участю прокурора відділу ОСОБА_1, посвідчення №006316 від 26.09.2012

за участю представників сторін:

від позивача : уповноважений представник ОСОБА_2, дов. № 01-10-54 від 18.01.2017;

від відповідача: не прибув.

Прокурор-керівник Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "ЛМЛ" (відповідач) заборгованості за договором № 4 від 04.02.2016 у розмірі 29 901,72 грн. та судові витрати.

Прокурор та позивач наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, відзив на позов та витребувані судом докази не надав. Ухвала про порушення справи, надіслана судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулась до суду з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.23-25).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.01.2017 - адреса, яка зазначена прокурором в позовній заяві: 73000 м. Херсон, провулок Комбайновий, будинок 11 А, кв.2, співпадає з адресою, зазначеній у витязі.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

4 лютого 2016 року між Виконавчим комітетом Херсонської міської ради (позивач, сторона-1) та Приватним підприємством ЛМЛ (відповідач, сторона-2, замовник) укладено договір №4 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Херсона (далі - договір), предметом якого є пайова участь відповідача у розвитку інфраструктури міста у зв'язку із здійсненням замовником реконструкції танцювального майданчика Юність в парку ім.Маргелова під танцювальний майданчик з кафе-баром (вул..Перекопська, м.Херсон) в межах існуючої забудови.

Згідно із п. 2.2.3. договору замовник зобов'язаний сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона в сумі 29901,72 грн. згідно з розрахунком у місячний термін з дати укладення договору на рахунок доходів місцевого бюджету, відкритий в Управлінні Державного казначейства України у м. Херсоні № 31517921700002 в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови договору не виконані. Відповідно до розрахунків позивача за відповідачем налічується заборгованість у сумі 29901, 72 грн.

Листом №01-10-428 від 08.06.2016 виконавчим комітетом Херсонської міської ради було повідомлено відповідача про необхідність сплати заборгованості за договором пайової участі замовників у розвитку і інфраструктури м. Херсона. Однак, в порушення умов договору заборгованість за договором не сплачено.

У відповідності до ст. 5 Закону України Про благоустрій населених пунктів органи місцевого самоврядування здійснюють управління у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною другою статті 15 вищеназваного Закону визначено, що типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує нормування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно ч.І ст. 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів оганізацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 131і Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенція якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України N 452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998 ) Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних ланок будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад.

Згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні - виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, правління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України цього Закону створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до відання виконавчих міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до повноважень виконавчих міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленіння, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет Херсонської міської ради здійснює управління та організацію благоустрою у м. Херсоні, у тому числі щодо укладення договорів пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою. Кошти, отримані як пайова учать в утриманні об'єктів благоустрою, є доходами міського бюджету міста Херсона, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних - відносинах, а отже ненадходження коштів до міського бюджету за договорами пайової участі в розвиток інфраструктури міста створює загрозу порушення балансу міжбюджетних відносин. Крім того, доходи міського бюджету є відповідно коштами міського бюджету та у законодавстві України розглядаються як державні кошти.

Суд погоджується з думкою прокурора, що порушення інтересів держави вбачається в тому, що невиконання умов договору пайової участі завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету, що спрямовуються на організацію благоустрою території міста Херсон, в частині здійснення контролю за станом благоустрою міста, організації озеленіння, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Крім того, суд погоджується з думкою прокурора щодо того, що виконавчий комітет Херсонської міської ради як уповноважений орган у сфері залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища не забезпечив належного захисту майнових прав територіальної громади, в тому числі у судовому порядку. Виконавчим комітетом Херсонської міської лише спрямовувавалось відповідачу повідомлення про необхідність сплатити кошти за договором пайової участі. Оскільки, як свідчать матеріали справи, вказані дії позивача не призвели до поновлення порушених інтересів держави, - відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру вищевикладене стало підставою представництва Херсонською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Відповідно до вимог ст..49 ГПК України, судові витрати в повному обсязі в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства ЛМЛ (73000, Херсонська область, місто Херсон, пров. Комбайновий, буд. 11 А, кв. 2, код ЄДРПОУ 35869762) на користь виконавчого комітету Херсонської міської ради (р\р 31518931700002 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230) суму боргу за договором №4 від 04.02.2016 у розмірі 29901, 72 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства ЛМЛ (73000, Херсонська область, місто Херсон, пров. Комбайновий, буд. 11 А, кв. 2, код ЄДРПОУ 35869762) судовий збір у сумі 1378 грн. на користь Прокуратури Херсонської області (код 04851120, р/рах 35210003002291, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: КЕКВ 2800, повернення судового збору).

Повне рішення складено 13.02.2017

Суддя В.В.Литвинова