Постанова

від 06.02.2017 по справі 907/582/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа № 907/582/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від скаржника - не з'явилися

від позивача - не з'явилися

від відповідача 2 - не з'явилися

від третьої особи 1,2 - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород, вх. № 07-54/22545 від 23.11.2016 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.10.2016р (суддя Мокану В.В.)

у справі № 907/582/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Вайком-Тек» , м. Ужгород

до відповідача 1: Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничо - комерційного товариства „БЕНЕФІТ» , м. Ужгород

за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області (правонаступник Головного управління Міндоходів у Закарпатській області), м. Ужгород та Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про: зняття арешту з рухомого майна, а саме: напівпричепу-фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000444280 та напівпричепу - фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000447856.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.10.2016 р. у справі № 907/582/14 позов задоволено. Знято арешт з рухомого майна, а саме: напівпричепу-фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000444280. Знято арешт з рухомого майна, а саме: напівпричепу - фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000447856.

Рішення суду мотивоване тим, що питання про надання дозволу державній податковій інспекції у м. Ужгороді на погашення суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного товариства «Бенефіт» , що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 14.11.2012 року № 27/19-0 на загальну суму 217137,04 грн. вирішувалось судом; процедура проведення аукціону та його результати не оспорювались; договори купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі, з цільового аукціону, проведеного Українською універсальною товарною біржею - товариством з обмеженою відповідальністю «Євроальянс» - асоційованим членом (брокерська контора № 14) від 22.05.2014 року, реєстраційні номери 03, 04 не оспорювались та є дійсними. Наявність вказаних порушень під час проведення аукціону не має наслідком нікчемність договорів купівлі - продажу транспортних засобів, яких стосується позов. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Така правова регламентація надає підстави для висновку про набуття позивачем права власності на спірні транспортні засоби.

В апеляційній скарзі відповідач - 1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що право податкової застави на спірне рухоме майно виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника грошових коштів на підставі якого накладено арешт на майно боржника. Оскільки перший виконавчий лист виданий 11.04.2012 року та пред'явлено на виконання 20.04.2012 року, а право застави виникло 14.11.2012 року, 13.03.2013 року, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, то дії державного виконавця по накладенню арешту є правомірними. Судом не взято до уваги нормативного положення про те, що перед відчуженням транспортний засіб має бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Судом першої інстанції визнано той факт, що реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження податковим органом не здійснювалась, а інший обтяжував, а саме орган ДВС про продаж предмета забезпечувального обтяження не повідомлявся, черговість задоволення вимог згідно із встановленим пріоритетом не дотримана, однак суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність вказаних порушень під час проведення аукціону не має наслідком нікчемність договорів купівлі - продажу транспортних засобів, яких стосується позов, оскільки такі не оспорювались та є дійними. Однак органу ДВС не було відомо про проведення аукціону з продажу спірних транспортних засобів так як податковим органом не була дотримана процедура реалізації майна відносно якого встановлено декілька публічних обтяжень і дізнався орган ДВС про таку реалізацію тільки з позовної заяви у даній справі.

У запереченнях на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на предмет спору зазначає, що договорами купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі, з цільового аукціону оформлено купівлю - продаж спірного рухомого майна - колісних транспортних засобів. Покупцем було здійснено повну оплату майна. Згідно актів приймання -передачі транспортні засоби передано у власність покупця. Вищевказані договори не оскаржувались жодною стороною. Вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення у даній справі.

В судове засідання сторони не забезпечили явки представників, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Апеляційний суд, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, беручи до уваги процесуальні строки розгляду справи, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у письмових заперченнях, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно акту опису майна № 27/19-0 від 14.11.2012 року, складеного податковим керуючим на підставі рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді від 03.09.2012 року № 174/19-0 про опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ БВКТ «Бенефіт» , описано належні боржнику транспортні засоби, в тому числі, напівпричіп-фургон ізотермічний-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000444280 та напівпричіп - фургон ізотермічний-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000447856.

Вказане майно платника податків ТОВ БВКТ «Бенефіт» згідно акту опису майна № 27/19-0 від 14.11.2012 року того ж дня внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як публічне обтяження - податкова застава (запис 9).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі № 807/3450/13-а, яка набрала законної сили, надано дозвіл державній податковій інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на погашення суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного товариства «Бенефіт» , що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 14.11.2012 року № 27/19-0 на загальну суму 217137,04 грн.

Відповідно до протоколів № 1 та № 4 від 25.03.2014 року про хід торгів на аукціоні, проведеному Українською універсальною товарною біржею, з продажу заставленого майна - колісних транспортних засобів - напівпричепу-фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000444280 та напівпричепу - фургону ізотермічного-Е, марки Schmitz, модель SKO 24, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузов, рама) WSMS7180000447856, належних товариству з обмеженою відповідальністю багатопрофільному виробничому комерційному товариству «Бенефіт» , переможцем визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Вайком-ТЕК» .

Договорами купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі, з цільового аукціону, проведеного Українською універсальною товарною біржею - товариством з обмеженою відповідальністю «Євроальянс» - асоційованим членом (брокерська контора № 14) від 22.05.2014 року, реєстраційні номери 03, 04, укладеними між ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області як продавцем, ТОВ «Вайком ТЕК» як покупцем та ТОВ «Євроальянс» як організатором аукціону, оформлено купівлю - продаж вказаних колісних транспортних засобів.

У матеріалах справи відсутні докази визнання таких договорів недійсними.

Оплату майна підтверджено платіжними дорученнями № 15 від 21.03.2014 року в сумі 3316 грн., № 706 від 19.05.2014 року в сумі 30844 грн., № 21 від 21.03.2014 року в сумі 2961 грн., № 707 від 19.05.2014 року в сумі 27649 грн.

Згідно актів приймання - передачі від 23.05.2014 року транспортні засоби передані у власність покупця.

Однак, проведення реєстраційних дій по перереєстрації транспортних засобів виявилось неможливим у зв'язку з накладеним на них МВ ДВС Ужгородського МРУЮ за зобов'язаннями ТОВ БВКТ «Бенефіт» арештом.

Згідно витягу № 44337877 від 29.05.2014 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно боржника - товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничо - комерційного товариства «Бенефіт» , записом 5 від 29.05.2012 року зареєстроване публічне обтяження - арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна від 23.05.2012 року № 18-32403958, обтяжувач Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ в Закарпатській області, об'єкт обтяження - все рухоме майно.

Вказаною постановою головного державного виконавця МВ ДВС від 23.05.2012 року (ВП № 32403958) накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ БВКТ «Бенефіт» . Постанова прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-72, виданого 11.04.2012 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ БВКТ «Бенефіт» на користь ОСОБА_2 23194,07 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 1000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди та судових витрат в сумі 298,36 грн., за яким відкрито виконавче провадження постановою державного виконавця від 20.04.2012 року.

Предметом позову (згідно прохальної частини позовної заяви) є зняття арешту з рухомого майна - напівпричепу - фургону д.р.н. АО 8782 ХХ та АО 4842 ХХ.

У матеріалах справи наявна письмова заява про збільшення позовних вимог від 23.09.2016 року, подана позивачем в суді першої інстанції, з якої вбачається, що позивач також просив визнати за ним, ТОВ Вайком - Тек , право власності на придбане рухоме майно - напівпричеп - фургон державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та АО 4842 ХХ. Однак, 24.10.2016 року позивач письмовою заявою відкликав, просив повернути без розгляду вищеподану заяву про збільшення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент подання позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст. 12 ГПК позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (Постанова Пленуму Верховного суду України 26.12.2003 N 14).

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону (ст. 90 ПК України).

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Частиною 1 ст. 52 зазначеного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями частини 2 ст.57 вказаного Закону визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Отже, накладення арешту на майно боржника і заборона його відчуження не обов'язково пов'язується з описом майна і може здійснюватися за відсутності опису.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.14 вказаного Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення на предмет обтяження.

Згідно ст. 37 зазначеного Закону податкова застава та накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом, відносяться до публічних обтяжень. Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Нормою ст. 39 вказаного Закону передбачено, що публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ цього Закону.

Апеляційний суд бере до уваги те, що враховуючи, що Міським відділом ДВС накладено арешт на все майно ТОВ БВКТ «Бенефіт» і публічне обтяження - арешт рухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень 29.05.2012 року, а публічне обтяження - податкова застава ДПІ у м. Ужгороді на майно платника податків згідно акту опису майна № 27/19-0 від 14.11.2012 року зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень 14.11.2012 року, пріоритет за черговістю реєстрації належить обтяженню Міського відділу ДВС.

Водночас, ч.2 ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, якщо інше не встановлено законом і не суперечить змісту публічного обтяження, обтяжувач за публічним обтяженням також має права, передбачені статтею 23 цього Закону для обтяжувача за забезпечувальним обтяженням.

З огляду на те, що податкова застава є забезпечувальним обтяженням, права обтяжувача, порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, способи звернення стягнення регламентовано також розділом ІУ Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» . Так, нормою ст. 23 Закону регламентовано право обтяжувача в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст.24 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Визначений ст. 25 Закону порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду передбачає обов'язок обтяжувача, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Стаття 30 Закону регламентує право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження і передбачає його обов'язок у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу.

Положеннями ст.27 Закону визначено порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, який передбачає обов'язок обтяжувача, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження податковим органом не здійснювалась, інший обтяжувач - Міський відділ ДВС Ужгородського МРУЮ про продаж предмета забезпечувального обтяження не повідомлявся, черговість задоволення вимог згідно із встановленим пріоритетом не дотримана.

Проте, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність вказаних порушень не має наслідком нікчемність договорів купівлі - продажу транспортних засобів, яких стосується позов.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом не була дотримана процедура реалізації майна, відносно якого встановлено кілька публічних обтяжень, проте у матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним аукціону. Порушення процедури проведення аукціону можу бути підставою іншого способу захисту, аніж заявленого у даному випадку.

Зазначення скаржником про порушення процедури проведення аукціону не кореспондує з обов'язком суду захистити порушене право в межах даного позову.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Така правова регламентація надає підстави для висновку про набуття позивачем права власності на спірні транспортні засоби.

Згідно п.п. 5.3, 5.7 Наказу Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 571, яким затверджено Порядок проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі затверджений протокол є підставою для укладення протягом трьох днів договору купівлі-продажу майна. Передача майна покупцеві здійснюється у строк та на умовах, передбачених договором.

Крім того, апеляційний суд також зазначає, що постановою про арешт майна боржника від 23.05.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТОВ багато профільне виробничо - комерційне товариство Бенефіт . Однак, на виконання такої постанови державним виконавцем складено акт опису лише 31.10.2013 року щодо спірного рухомого майна. Відтак, при здійсненні державним реєстратором запису 29.05.2012 року на підставі постанови державного виконавця про накладення арешту від 23.05.2012 року відсутні були докази того, що арешт державного виконавця накладено саме на те майно, яке є предметом спору.

Враховуючи, що питання про надання дозволу державній податковій інспекції у м.Ужгороді на погашення суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничого комерційного товариства «Бенефіт» , що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 14.11.2012 року № 27/19-0 на загальну суму 217137,04 грн. вирішувалось судом; процедура проведення аукціону та його результати не оспорювались; договори купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі, з цільового аукціону, проведеного Українською універсальною товарною біржею - товариством з обмеженою відповідальністю «Євроальянс» - асоційованим членом (брокерська контора № 14) від 22.05.2014 року, реєстраційні номери 03, 04 не оспорювались та є дійсними, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.10.2016pр. у справі № 907/582/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород, вх. № 07-54/22545 від 23.11.2016 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 13.02.2017р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1