Постанова

від 07.02.2017 по справі 0870/5631/12(пр/808/24/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2017 рокусправа № 0870/5631/12(ПР/808/24/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бойко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі № 0870/5631/12 за позовом ОСОБА_3 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області правонаступником якої являється Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, які полягають у проведенні позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 09.12.2011 року по 15.12.2011 року в результаті якої було складено Акт від 15.12.2011 року №274/17/1-2244100361 Про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Віста-Трейдинг за період травень-червень 2010 року, ТОВ Оптіма ЄОС за період липень 2010 року ;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 року №0000181701.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14 оскільки предметом розгляду в тій справі було оскарження саме наказу про проведення перевірки. Також апелянт зазначає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Віста-Трейдинг , ТОВ Оптіма ЄОС , оскільки не містять необхідних реквізитів передбачених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Крім того, посилається на відсутність документів щодо транспортування молока та ветеринарних документів на нього, що також свідчить про безтоварність операції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити частково, постанову скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності і відповідно до свідоцтва № 63828167 від 31.01.2006 року ФОП ОСОБА_3 була зареєстрована платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 23).

18 листопада 2011 року позивачем було отримано лист ДПІ у Гуляйпільському районі №4125/7/17-211 Про надання інформації , згідно якого відповідач просив позивача надати всі наявні документи (угоди, накладні, податкові накладні, акти звірки, платіжні документи, товаро-транспортні накладні та інш.) по факту взаємовідносин з постачальниками товарно-матеріальних цінностей ТОВ Віста - Трейдінг (код ЄДРПОУ 36977289) за період травень-червень 2010 року, ТОВ Оптіма ЄОС (код ЄДРПОУ 37167654) за період липень 2010 року та ТОВ Октан Запоріжжя (код ЄДРПОУ 36097438) за період серпень 2010 року та покупцями отриманої продукції за період 2010 рік, а також - письмове пояснення по всім обставинам взаємовідносин з вказаним приватним підприємством (том 1 а.с.45).

У зв'язку з ненаданням у десятиденний термін запитуваних документів, Начальником ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області винесено наказ № 298 09.12.2011 року Про організацію позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства в грудні місяці 2011 року (том 1 а.с. 57).

На підставі даного наказу фахівцями ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області, у період з 09.12.2011року по 15.12.2011року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Віста-Трейдінг (код ЄДРПОУ 36977289) за період травень-червень 2010 року, ТОВ Оптіма ЄОС (код ЄДРПОУ 37167654) за період липень 2010 року .

За результатами перевірки складено Акт від 15.12.2011 року №274/17/1-2244100361 (том 1 а.с. 58-64) (далі Акт перевірки), згідно якого встановлено порушення позивачем:

- п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та визначено суму податкових зобов'язань за 2010 рік, а саме: за травень місяць 2010 року на суму в розмірі 393666,80 грн. по контрагенту ТОВ Віста-Трейдінг , за червень місяць 2010 року на суму в розмірі 525583,51 грн. по контрагенту ТОВ Віста-Трейдінг , за липень місяць 2010 року на суму в розмірі 164916,64 грн. по контрагенту ТОВ Оптіма ЄОС , загальна сума податкового зобов'язання по ПДВ - 1084166,95 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності.

На підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 08.02.2012року №0000181701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 1355208,69 грн., в тому числі за основним платежем - 1084166,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 271041,74 грн. (том 1 а.с. 7).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 08.02.2012 року та діями відповідача щодо проведення перевірки, позивач оскаржив їх до суду, що і є предметом розгляду у даній справі.

Вказані обставини знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення перевірки не місить конкретного рішення керівника податкового органу про дату початку, тривалість та місце проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, а позивач був не був належним чином повідомлений про початок відповідної перевірки і не отримав копію наказу про її призначення, що свідчить про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, встановленої Податковим кодексом України, а тому винесене за результатом такої перевірки рішення також є протиправним.

Колегія суддів апеляційної інстанції лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів зазначає, що з Акта перевірки містить запис, що наказ № 298 Про організацію позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства в грудні місяці 2011 року вручений позивачу особисто під підпис 09.12.2011 року. Проте позивач заперечує цю обставину, а відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів вручення зазначеного наказу позивачу або його надіслання поштою у встановленому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області щодо проведення позапланової невиїзної податкової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, оскільки не було додержано вимог законодавства про обов'язкове завчасне надіслання або вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно наказ № 298 від 09.12.2011 року не містить інформації про дату початку, тривалість та місце проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, на що вказав суд першої інстанції, але ці обставини знаходяться поза межами предмету даного адміністративного позову, оскільки рішення керівника відповідача, яке було оформлено вказаним наказом, позивачем не оскаржувалось і не оскаржується в даній справ. Як встановлено судом, вказане рішення взагалі не було оскаржено позивачем, отже є чинним до теперішнього часу.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2012 року №0000181701 лише через порушення податковим органом процедури проведення перевірки, що полягала у не направлення копії наказу та повідомлення про її призначення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції посилався на позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14. Проте, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування зазначеної правової позиції ВСУ у даній справі, оскільки правовідносини і обставини які були предметом розгляду у справі № 21-425а14 відмінні від тих які мають місце у справі, що розглядається. Так, у справі № 21-425а14 позивач оскаржував саме наказ про призначення перевірки і пов'язані із його реалізацією дії по її проведенню, в той час як ОСОБА_3 не оскаржує правомірність винесення Наказу № 298 Про організацію позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства в грудні місяці 2011 року .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що лише формальні порушення щодо порядку проведення перевірки податковим органом в частині направлення копії наказу, які суд першої інстанції вважав підставою для задоволення позовних вимог, не можуть бути безумовною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу за умови доведеності фактів порушення особою, що перевіряється, норм податкового законодавства.

Розглядаючи адміністративний позов, судом першої інстанції не проведено аналіз обставин які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме змісту та реальності здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з контрагентами ТОВ Віста-Трейдинг та ТОВ Оптіма ЄОС , на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Аналізуючи обставини, щодо реальності поставки позивачу молока від ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон №168/97) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що видається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996) (в редакції що діяла на час вчинення спірних операцій) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням зазначених норм для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно пояснень представника позивача правочини між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ Віста-Трейдінг за період з травень-червень 2010 року та ТОВ Оптіма ЄОС за період липня 2010 року були вчинені в усній формі. Зі змісту первинних документів, які надані позивачем, вбачається, що укладені усні правочини за своєю суттю являлись договорами постачання (купівлі-продажу) молока, оскільки такі первинні документи містять посилання на визначення статусу сторін - продавця та покупця.

На підтвердження виконання укладених усних договорів позивачем надані копії рахунку-фактури від контрагента ТОВ Віста-Трейдінг № СФ-3/05 від 03.05.2010р. (том 2 а.с. 2), видаткові накладні на поставку товару - Молоко физ (том 2 а.с. 3-42), та податкові накладні (том 2 а.с. 43-133). По контрагенту ТОВ Оптіма ЄОС позивачем надані копії рахунку-фактури № СФ-0000001 від 12.07.2010р. (том 2 а.с. 134), видаткові накладні (том 2 а.с. 135-151), та податкові накладні (том 2 а.с. 152-159), що також містили інформацію про товар - Молоко физ .

Разом з тим, наявність самих податкових накладних не є беззаперечним доказом реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи специфіку товару у правовідносинах позивача з його контрагентами слід зазначити, що Законом України Про молоко та молочні продукти визначено правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів, і поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять господарську діяльність у цій сфері.

Підтвердження відповідності безпечності та якості молока і молочної сировини та молочних продуктів здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до ст. 13 Законом України Про молоко та молочні продукти суб'єкти господарювання зобов'язані: додержувати вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації; забезпечувати додержання вимог санітарних та ветеринарно-санітарних норм і правил, а також за розпорядженнями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби та державної установи ветеринарної медицини здійснювати протиепідемічні та протиепізоотичні заходи з метою запобігання розповсюдженню захворювань, спільних для людей і тварин; забезпечувати контроль безпечності та якості продукції; вести в установленому законодавством порядку документацію, яка підтверджує безпечність та якість продукції; надавати необхідну для здійснення державного контролю і нагляду інформацію, документацію, зразки молока, молочної сировини, компонентів рецептури молочних продуктів для проведення лабораторних досліджень у кількості, передбаченій нормативно-правовими актами; виконувати інші обов'язки, встановлені законом; за наявності виробничих потужностей забезпечувати повну переробку молочної сировини, а в разі їх відсутності - реалізовувати підприємствам, які можуть її переробляти.

Проте, позивачем не було надано жодних санітарних або ветеринарних документів на молоко, отримане від ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивач зазначає про те, що станом на травень-липень 2010 року він мав виробничі ресурси для цієї діяльності, оскільки у власності перебувало нерухоме майно, нежитлові будівлі які розміщені за адресою с. Новогригорівка вул. Чкалова 2 Гуляйпільського району Запорізької області, в цих будівлях був розміщений склад накопичувач для акумуляції, охолодження та наступного відвантаження молока.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи позивача, оскільки як вбачається з технічних паспортів (том 3 а.с. 24-27) зазначені будівлі являються бурякосховищем та мехмайстернею , отже не можуть бути призначені для зберігання молока, без надання доказів на відповідність таких приміщень санітарним нормам. При цьому доказів наявності у позивача жодних основних фондів, що пов'язані із можливістю приймання, зберігання, переробки або відвантаження молочної продукції (спеціальні ємності, насоси, охолоджувачі, лабораторне обладнання для перевірки якості, тощо) з урахуванням відображених в первинних документах обсягів (більше 50 тон за добу) не надано.

Стосовно підтвердження перевезення молока від контрагентів до позивача та від позивача до покупців по ланцюгу постачання, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002р. №176, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2002р. за №722/7010, товарна накладна за формою N 1-ТН (МС) (далі - накладна) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприбуткування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України.

Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Перевезення молочної сировини автомобільним транспортом здійснюється тільки за наявності оформленої належним чином накладної.

Отже, чинним законодавством визначено, що товарна накладна за формою N 1-ТН (МС) є єдиним первинним документом, який породжує у покупця право на оприходування молочної сировини. Таким чином, відсутність у позивача зазначених накладних як і будь-яких інших товаро-супровідних документів, свідчить про нереальність господарських операцій з постачання молока від ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС .

Посилання позивача на договір перевезення молока укладений з ФОП ОСОБА_5 03 січня 2010 року та на акти приймання передачі послуг по перевезенню молока (том 3 а.с.3-6) є безпідставними, оскільки вони не підтверджують факт перевезення молока саме від ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС . При цьому стороною договору є близький родич позивача, що дає підстави для критичного ставлення до цих доказів, оскільки вони суперечать іншим встановленим у справі обставинам.

Таким чином, враховуючи специфіку молока як товару, який вимагає спеціальних умов зберігання та транспортування як швидкопсувна сировина, апеляційний суд погоджується із висновками контролюючого органу про відсутність можливості виконання ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС господарських операцій з поставки позивачу молока від фізичних осіб.

Одночасно колегія суддів звертає увагу і на те, що для підтвердження реального руху активів (товару) по ланцюгу постачання позивач не може надати і жодних належних первинних документів, які б підтверджували подальшу реалізацію товару, що придбавався від ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС . Сам по собі акт звірки взаємних розрахунків позивача із ПАТ Донецький ММЗ № 2 (т.3 а.с. 7-20) не є належним первинним документом, який міг би підтвердити обставини, реальність та зміст господарських операцій і рух активів, оскільки відображає лише грошові зобов'язання осіб, в той час як рух коштів в даному випадку не є спірним.

Стосовно господарських операцій з ТОВ Оптіма ЄОС апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до даних із сайту ДФС України та довідок контролюючих органів ТОВ Оптіма ЄОС було зареєстровано платником ПДВ лише 28.07.2010 року, проте рахунок фактура №СФ-0000001 та видаткові накладні №№ РН-22/07, РН-23/07, РН-23/07/1, РН-24/07, РН-27/07/1, РН-26/07, РН-26/07/1, РН-27/07, РН-27/07/1, які повинні засвідчувати факт поставки товару, видані на користь позивача до цієї реєстрації платником ПДВ, але у вартість товару включено ПДВ.

Крім того, згідно оборотної відомості, наданої представником позивача (том 2 а.с. 177-182), оплата за продукцію поставлену ніби то від ТОВ Оптіма ЄОС , здійснена позивачем 12 та 13 липня 2010 року, тобто також до реєстрації ТОВ Оптіма ЄОС платником ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, обидві із подій, які законом визначені як момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, по господарським операціям з ТОВ Оптіма ЄОС виникли до реєстрації його платником ПДВ, у зв'язку з чим, у цього підприємства були відсутні підстави відображати у податковому обліку податкові зобов'язання з ПДВ та видавати податкові накладні за фактом цих господарських операції, а у позивача відсутні були підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими господарськими операціями. Натомість, для надання податкової вигоди позивачу, ТОВ Оптіма ЄОС виписало податкові накладні датою своєї реєстрації платником ПДВ, яка не відповідає датам ніби то здійснених господарських операцій, а позивач на підставі цих податкових накладних, виданих ТОВ Оптіма ЄОС , незаконно включив відповідні суми до свого податкового кредиту за липень 2010 року.

Також позивачем до суду було надано копії податкових накладних, виданих ТОВ Віста-Трейдінг в червні 2010 року (том 2 а.с. 81-133). Як вбачається з цих податкових накладних, умови поставки визначені Рахунком № СФ-1/06/2 від 01.06.2010 року, проте, зазначений рахунок до суду не надавався. Також на вимогу суду не було надано позивачем і видаткових накладних, що підтвердили б постачання товару, який відображений у цих податкових накладних. Ці обставини свідчать про відсутність реального постачання товару, оскільки складання видаткових накладних є обов'язковим.

Також апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що видаткові накладні надані позивачем до суду не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки не містять обов'язкових реквізитів передбачених ст. 9 Законом № 996, а саме даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому не є первинними документами.

Відсутність у ТОВ Віста-Трейдінг та ТОВ Оптіма ЄОС виробничих та трудових ресурсів, основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), об'єктивно необхідних для здійснення поставок молока, також свідчить про безтоварність господарських операцій з постачання молока.

Вставлені судом обставини, в сукупності свідчать про нереальність господарських операцій з поставки молока між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Віста-Трейдінг , ТОВ Оптіма ЄОС , за якими позивачем було сформовано податковий кредит за травень-липень 2010 року в сумі 1084166,95 грн.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 року №0000181701 є законним, а тому позовні вимоги в частині його скасування задоволенню не підлягають.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до часткового неправильного вирішення справи і відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України Про судовий збір (в редакції що діяла на момент подання адміністративного позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становила 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Адміністративний позов було подано у червні 2012 року, розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2012 року становив 1073 грн. Таким чином, оскільки задоволенню підлягає лише вимога немайнового характеру, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у сумі (1073*0,03) 32,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 194, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі № 0870/5631/12 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області правонаступником якої являється Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, які полягають у проведенні позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 09.12.2011 року по 15.12.2011 року без надіслання або вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 32,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2017 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко