Ухвала

від 08.02.2017 по справі 2а/1570/8347/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/8347/2011

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання Макогон С.А.,

за участю представника позивача Селіванова С.А.,

представника відповідача Орловської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи ТОВ "Транс агентство сервіс", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

20.10.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" звернулось з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області, яка в подальшому замінена на процесуального правонаступника -Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ), за участю третьої особи ТОВ "Транс агентство сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011р. № 01022302 про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок за серпень 2010р.- липень 2011р. на 1 158 942 грн. та штрафні санкції 73 981 грн., № 01032303 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ за липень 2011р. на 132 255 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" по придбанню товару є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та використав у своїй господарській діяльності.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, позов задоволений в повному обсязі. При цьому суди виходили з підтвердження позивачем первинними документами факту отримання товару від ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" та у зв'язку з цим правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з цими контрагентами-постачальниками.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 лютого 2016 року судові рішення попередніх інстанцій скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Касаційний суд зазначив, що сам факт наявності у позивача первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій із контрагентом-постачальником. Під час нового розгляду слід перевірити доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" товару, наявності у цих постачальників об'єктивної можливості для виконання цієї поставки.

При новому розгляді справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень, липень 2011р. за рахунок від'ємного значення березня 2008 року, лютого - грудня 2010 року, січня, лютого, травня, червня 2011 року, за результатами якої 27 вересня 2011 року складений акт № 2570/2302/31893917, встановлені порушення:

- п.44.1 ст.44, п.186.1 ст.186, п.198.6 ст.198, п.200.1-200.4, п.200.7 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування сум ПДВ на розрахунковий рахунок за червень, липень 2011р. на суму 1 139 518 грн. та завищений залишок від'ємного значення ПДВ за липень 2011р. (р.19 декларації), який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 132 255 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" при придбанні товару, в зв'язку із незнаходженням ТОВ "Транс агентство сервіс" за місцем реєстрації, визнання ПП "Сєлінг 2008" банкрутом, неспівпадіння у ТТН пункту навантаження товару з адресою постачальника ПП "Бі Ем Транзит" (стор.8-14 акту перевірки).

За висновками акту перевірки 12.10.2011р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 01022302 про зменшення суми бюджетного відшкодування, на розрахунковий рахунок серпень 2010 року - липень 2011 року на загальну суму 1 158 942 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 73 981 грн.,

- № 01032302 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 132 255 грн. за липень 2011р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту у періодах, що перевірялись, визначені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та ст.198 ПК України, з яких слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності, яка полягає в будуванні та ремонту суден (КВЕД 35.11), виготовлення інших готівкових металевих виробів (КВЕД 28.75) позивачем укладені договори поставки з:

- ТОВ "Транс агентство сервіс" ОД/10/3 від 01.10.2010р. на поставку металевих листів, арматури, труб, кутів (т.1 а.с.163-214),

- ПП "Сєлінг 2008" № 8 від 10.02.2010р. на поставку товару широкого асортименту (т.2 а.с.131-135),

- ПП "Бі Ем Транзит" № 3 від 01.04.2011р. на поставку товару широкого асортименту (т.5 а.с.129-133).

20.10.2010р. між позивачем та ПП "Сєллінг 2008" укладена додаткова угода № 1, якою внесені зміни до договору від 10.02.2010р. щодо визначення порядку відвантаження товару в залежності від номенклатури, зокрема зазначено, що відпуск шлаку гранульованого (абразивного порошку) здійснюється до вагонів з метою їх перевезення до м.Ізмаїла залізничним транспортом, іншого товару - до автотранспорту, наданого покупцем. При цьому місце завантаження шлаку гранульованого є ст.Нікель - Побужський, іншого товару - м.Одеса (т.8 а.с.11).

07.04.2011р. між позивачем і ПП "Бі-Ем-Транзит" укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу від 01.04.2011р., якою аналогічним способом визначений порядок відпуску товару та місце його завантаження (т.8 а.с.10).

На підтвердження виконання умов договорів:

- протягом січня-липня 2011р. з ТОВ "Транс агентство сервіс",

- протягом травня - грудня 2010р. і січня - квітня 2011р. з ПП "Сєлінг 2008",

- протягом травня - липня 2011р. з ПП "Бі Ем Транзит" позивачем надані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які містять дані про отримання позивачем товару та його доставку до складу покупця автотранспортом останнього. Згідно наданих платіжних доручень позивач повністю розрахувався за поставлений товар.

Судова колегія враховує, що ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" , а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доводячи нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Транс агентство сервіс", податковий орган в акті перевірки зазначає, що у контрагента-постачальника відсутні основні фонди, у договорі поставки не зазначена наявність складу продавця у м.Одесі, згідно інформаційної бази ІОДПІ "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині відображення взаємовідносин ТОВ "Транс агентство сервіс" з ТОВ "СП "Дунайсудносервіс" зазначено "ознака ризикового кредиту", згідно акту Алчевської ОДПІ від 22.09.2011р. №501/236-36713483 про неможливість проведення зустрічної звірки встановлена відсутність ТОВ "Транс агентство сервіс" за юридичною адресою (стор.9-10 акту).

Спростовуючи доводи ДПІ, позивач зазначає, що у користуванні ТОВ "Транс агентство сервіс" станом на 01.10.2010р. було складське приміщення по вул.Новомосковській дорозі, 23/1 в м.Одесі, що підтверджується листом останнього. Крім того, на підставі договору оренди від 01.05.2011р. № 010511 ТОВ "Транс агентство сервіс" орендувало у ТОВ АКП "Облагрообладнання" відкритий майданчик, площею 200м, на території орендодавця за адресою: Одеса, Новомосковська дорога, 23/1 (т.5 а.с.224-227). Вказані обставини пояснюють зазначення у ТТН місце завантаження товару від ТОВ "Транс агентство сервіс" - м.Одеса, вул.Новомосковська, 23/1.

Крім того, листом від 01.06.2016р. ТОВ "Транс агентство сервіс" підтвердило поставку позивачу металопрокату на підставі договору від 01.10.2010р. (т.8 а.с.114).

Щодо доводів ДПІ про відсутність у даного контрагента основних засобів, що ставить під сумнів реальній господарських операцій з позивачем, судова колегія вважає їх недостатніми для такого висновку, оскільки він зроблений без врахування тих обставин, що одним з видів діяльності контрагента-постачальника - ТОВ "Транс агентство сервіс" є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19) (т.7 а.с.223), яка не вимагає від підприємства обов'язкової наявності основних засобів.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно даних ЄДРПОУ ТОВ "Транс агентство сервіс" є діючим підприємством під керівництвом того ж директора - ОСОБА_4 з підтвердженням місцезнаходження юридичної особи, але за іншою адресою.

Обґрунтовуючи неспроможність здійснення операції по поставці позивачу товару від ПП "Сєлінг 2008", ДПІ зазначає на відсутність у контрагента постачальника власних або орендованих виробничих потужностей та складських приміщень, відсутність в його видах діяльності оптової торгівлі, недоліки в ТТН щодо неспівпадіння адреси навантаження товару, визнання його банкрутом (стор.11-12 акту).

Посилаючись на неможливість поставки товару позивачу від ПП "Бі-Ем-Транзит", в т.ч. абразивного порошку, податковий орган зазначає про недоліки ТТН, відповідно до яких абразивний порошок направлявся до місця знаходження позивача - м.Ізмаїл з м.Нікеля-Побужського автотранспортом, що є неможливим, враховуючи об'єми вантажу. При цьому податковий орган мав в розпорядження залізничні накладні, відповідно до яких абразивний порошок направлявся до ст.Ізмаїл, відправник ТОВ "Феронікелевий комбінат". Оскільки залізничні накладні не містили посилання на відправника - ПП "Сєлінг 2008" або ПП "Бі-Ем-Транзит", за відсутністю інформації, що вказані контрагенти-постачальники є покупцями такого товару, податковий орган вважав їх неналежними продавцями такого товару. Крім того, ТТН містили певні недоліки: не зазначена маса вантажу, відсутні підписи посадових осіб, що здали вантаж, водії, особи, що прийняла вантаж, місце навантаження співпадає з адресою навантаження постачальника ПП "Сєлінг 2008" (стор. 12-14 акту).

Спростовуючи висновки ДПІ про безтоварність операцій з ПП "Сєлінг 2008" та ПП "Бі-Ем-Транзит", позивач зазначає, що вказані контрагенти отримали абразивний порошок від ТОВ "Олександрія-Лідер", що підтверджується договорами поставки від 01.02.2010р. № 4 та від 21.03.2011р. № 9 відповідно (т.8 а.с.38-41). Факт відправки абразивного порошку ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" пояснюється наявністю договору між ним та ТОВ "Александрія-Лідер" від 07.04.2008р. № 20/08, згідно умов якого ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" здійснює за рахунок замовника ТОВ "Александрія-Лідер" послуги щодо зваженню товару, здійснює замовлення залізничних вагонів, навантажувальні роботи та відправку вагонів (т.8 а.с.45-48).

Позивач наголошує, що залізничним транспортом перевозився лише абразивний порошок відповідно до залізничних накладних, перевезення металевих виробів позивач здійснював власним вантажним транспортом. При цьому позивачем зроблений аналіз вантажопід'ємності автомобілів, з якого вбачається спроможність вантажного транспорту позивача перевозити товар у кількості, зазначеної у ТНН (т.8 а.с.240-244).

Щодо наявності ТТН від 04.05.2011р. і від 20.05.2011р. на транспортування товару широкого асортименту, в т.ч. абразивного порошку, від ПП "Бі-Ем-Транзит", позивач зазначає, що вони є нікчемними, враховуючи невірне зазначення номеру автотраспорту та включення до переліку товару абразивного порошку, який доставлявся позивачу залізницею, та були виправлені ще в серпні 2011р., під час проведення перевірки, але не були враховані перевіряючими (т.5 а.с.136-136, 146-148).

Оцінюючи доводи сторін, судова колегія враховує, що на виконання вимог касаційного суду щодо дослідження додаткових доказів суд першої інстанції здійснив допит свідків ОСОБА_5, який є директором ПП "Бі-Ем-Транзит", та до цього часу працював в ПП "Сєлінг 2008", ОСОБА_6, ОСОБА_7, які у перевіряємий період працювали комірниками у ТОВ "СП "Дунайсудносервіс", ОСОБА_8 - бухгалтером ТОВ "СП "Дунайсудносервіс", ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - водіями ТОВ "СП "Дунайсудносервіс". Зазначені свідки підтвердили факт поставки (отримання) товару від ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" до позивача, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Судова колегія також враховує, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит", але за інші податкові періоди (з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., за липень 2011р) та за іншими договірними умовами були предметом розгляду інших адміністративних справ № 815/584/13а та № 2а/1570/8733/2011. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 березня 2016 року (справа № 815/584/13а) позов ТОВ "СП "Дунайсудносервіс" задоволений та скасовані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу податку на прибуток та ПДВ. При цьому, суди виходили з підтвердження реальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами та спроможності останніх здійснювати поставку товару широкого асортименту, в т.ч. металопрокату (т.7 а.с.197-202). У справі № 2а/1570/8733/2011 суди дійшли аналогічного висновку, в т.ч. щодо поставки абразивного порошку (т.7 а.с.203-208).

Доводи податкового органу, що відсутність у ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" необхідних умов для ведення господарської діяльності, в т.ч. складських приміщень, орендованого майна, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції, ставить під сумнів спроможність зазначених контрагентів здійснити поставку товару, судова колегія вважає таким, що не спростовує висновків суду.

Так, основним видом діяльності контрагента-постачальника - ПП "Бі-Ем-Транзит" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.19), яка не вимагає від підприємства обов'язкової наявності основних засобів, орендованого приміщення, складів, транспортного засобу та штату працівників. Згідно даних ЄДРПОУ основним видом діяльності ПП "Селінг 2008" до часу припинення діяльності була оптова торгівля одягом (КВЕД 51.42.1). Разом з цим зазначені обставини не виключають право для цього підприємства здійснювати посередництво у торгівлі товаром широкого асортименту.

Судова колегія також зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача, не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків, в т.ч. недекларування певних господарських операцій, повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від зазначених контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товару. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін за договорами таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з вказаними контрагентами (завищення від'ємного значення з ПДВ) та свідчить про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які вірно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян