Рішення

від 07.02.2017 по справі 420/1985/16-ц

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 07.02.2017

ЄУ № 420/1985/16-ц

Провадження №2/420/45/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Тарасова Д.С.

за участю секретаря Колесник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації,

встановив:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з ним; виселити ОСОБА_2 з належного йому приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що раніше перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем та на даний час шлюб розірвано. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишились проживати з ним. Також він виховує, ще одну дитину його колишньої дружини від іншого чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вважає за доцільне визначити місце проживання синів з ним, оскільки позивач піклується про дітей, має всі можливості забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, їх духовний та фізичний розвиток.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_2 з належного ОСОБА_1 приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було залишено без розгляду.

Також, ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 07 лютого 2017 рокузустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, були залишені без розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей задовольнити.

Відповідач та її представник до судового засідання не з'явились про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

За приписами ст. 7 Сімейного кодексу України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Статтею 19 Сімейного кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до принципу шостого Декларації прав дитини , яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно зі ст.ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За ст.8 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991, зазначено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки. За ст.9 вказаної Конвенції держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за виключенням випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращіх інтересах дитини.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 13.09.2016 року (а.с. 5-6).

Від шлюбу сторони мають синів - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Осинівською сільською радою Новопсковського району Луганської області та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Осинівською сільською радою Новопсковського району Луганської області.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином відповідача ОСОБА_2 від іншого чоловіка.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 30 лютого 2007 року, жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1, складеним комісією у складі ОСОБА_6 - вуличного депутата, ОСОБА_7 - фахівця від соціальної роботи Новопсковського РЦСССДМ, ОСОБА_8 - сусіда, встановлено, що умови проживання ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в хорошому стані. У сім'ї ОСОБА_1 є всі необхідні матеріально-побутові умови для проживання. У будинку чисто, є всі необхідні меблі, діти мають свою кімнату, забезпечені одягом та продукти харчування. Претензій до ОСОБА_1 у сусідів по вулиці та в колективі не має. Люди характеризують його з позитивної сторони (а.с. 20).

Згідно побутової характеристики на гр. ОСОБА_1, виданої 02.09.2016 року виконавчим комітетом Новопсковської селищної ради, останій проживає на території Новопсковської селищної ради тривалий час. Працює в Осинівській ЗОШ №2 сторожем. Одружений. Має двох неповнолітніх дітей. За час його проживання до селищної ради не надходили скарги від сусідів та односельців. У порушені громадського порядку помічений не був. До адміністративної відповідальності по лінії виконкому не притягувався (а.с. 21).

Відповідно до довідки про доходи за 2016 рік, виданої 13.09.2016 року відділом освіти Новопсковської РДА, позивач ОСОБА_1 працює в Осинівській ЗОШ №2 І-ІІ ст. сторожом. Його заробітня плата за березень-серпень 2016 року складає 12 212,03 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з характеристик на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виданих Комунальним закладом Дошкільний навчальний заклад ясла-садок Ромашка Новопсковської селищної ради , ОСОБА_4 відвідував ДНЗ Ромашка з грудня 2012 року по липень 2014 року, ОСОБА_3 - з липня 2015 року по травень 2016 року. На протязі перебування дітей в дитячому садку діти завжди були охайні, розвиток відповідав їх віку. Батько, систематично відвідував батьківські збори, тримав постійний зв'язок з вихователями та завідувачем, приводив та забирав дітей з дитсадка (а.с. 24-25).

На даний час діти навчаються в Осинівській ЗОШ №2 І-ІІ ступенів, хлопчики відвідують навчальні заняття в школі щодня та без запізнень, приходять до школи чисті, охайні, забезпечені канцелярськими приладами та одягом. Дітей до школи приводить та забирає батько, активно слідкує за їх навчанням та спілкується з класними керівниками, що підтверджується характеристиками на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виданими 27 вересня 2016 року Осинівською ЗОШ №2 І-ІІ Новопсковської районної ради Луганської області (а.с. 22-23).

З висновку органу опіки та піклування Новопсковської РДА від 24.11.2016 року щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що позивач має бажання, можливість займатися вихованням дітей, спроможний забезпечити їх матеріально, створити всі належні умови для проживання, виховання та розвитку синів. З метою вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей з матір'ю чи батьком, службою у справа з дітей були проведені бесіди з дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з зазначеного питання, з'ясовано, що діти бажають проживати з батьком, оскільки він до них добре ставиться, піклується про них, з матір'ю діти проживати не хочуть, але хочуть спілкуватися з нею.

Враховуючи вищезазначене, згідно поданих документів, обстеження умов проживання, беручи до уваги інтереси малолітніх дітей, орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації вважає доцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_1. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до п. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою, тому ОСОБА_5 може сам визначатися з місцем проживання.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження

Таким чином, наведені вище правові норми та наявні у справі документи свідчать про можливість позивача забезпечувати всебічний розвиток дітей.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття розлучення не співпадає з поняттям визначення місця проживання , оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір'ю.

Отже, суд оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дітей, повністю погоджується з висновком органів опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком, з огляду на те, що батько сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, виявляє більшу увагу до дітей, піклується про них, а також, приймаючи до уваги бажання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживати разом з батьком. Суд, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, їх духовний та фізичний розвиток, вважає необхідним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4з їх батьком, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дітей.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Таким чином, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, особисту прихильність дітей до позивача, вік та стан здоров'я дітей, а також те що відповідач винаймає будинок в якому не створено належних умов для проживання дітей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позивачем.

Що стосується позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Враховуючи, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг чотирнадцятирічного віку, а отже вправі сам обирати своє місце проживання, суд вважає позовні вимоги щодо визначення місця проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа - Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації, задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави на р/р № 31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, отримувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, код ЄДРПОУ 05381403, судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: