Рішення

від 08.02.2017 по справі 903/57/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2017 р. Справа № 903/57/17

за позовом Комунального закладу "Самарівська дільнична лікарня", Волинська обл., Ратнівський р-н., с. Самари

до відповідачів: 1. Підприємця ОСОБА_1, Волинська обл., м. Ковель

2. Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

3. Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області, м. Ковель

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Ковельський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області;

- підприємець ОСОБА_2

про стягнення 19 320 грн. 00 коп. та звільнення грошових коштів з-під арешту

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Яворський М.М. - керівник

від відповідачів: н/з

від третіх осіб: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: 04.01.2017 року надійшла позовна заява КЗ "Самарівська дільнична лікарня" до підприємця ОСОБА_1, ПАТ "Приватбанк", Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів підприємець ОСОБА_2, Ковельський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області про звільнення з-під арешту та стягнення помилково перерахованих коштів.

Позов обґрунтований помилковим перерахуванням позивачем на рахунок підприємця ОСОБА_1 грошових коштів з призначенням платежу "за торфобрикет згідно накладної №28 від 02.12.2016 року, договору №28 від 02.12.2016 року". Проте, здійснити повернення коштів неможливо через їх перебування під арештом, накладеним Ковельським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Волинській області.

Ковельський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області у листі №130/16 від 17.01.2017 року у вирішенні питання задоволення позовних вимог поклався на розсуд суду.

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області у поясненнях №164/03-06-10-013 від 16.01.217 року зазначає про безпідставне її залучення відповідачем у даній справі, оскільки Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області не є органом щодо виконання судового рішення про стягнення податкового боргу з фізичних осіб та вжиття заходів щодо забезпечення його виконання.

ПАТ КБ "Приватбанк" у відзиві від 08.02.2017 року позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не вірно обраний спосіб захисту. В мотивувальній частині позову позивач наводить приписи ЦК України, вважаючи себе власником майна. Проте, зарахування коштів відбулося на рахунок, власником якого є ОСОБА_1, у зв'язку з чим слід застосовувати ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження". Позовної заяви про визнання права власності не заявлено, жодних доказів про належність майна на даний час саме позивачу суду не надано, тому підстави для звільнення майна та стягнення коштів немає. Видаткові операції за рахунком банком не проводяться в силу накладеного арешту. Здійснення видачі коштів можливе лише за постановою виконавця чи рішенням суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі та треті особи правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомленні про дату ,час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

02.12.2016 року між КЗ "Самарівська дільнича лікарня" та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу №28 (далі - договір, а.с. 31).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору купівлі-продажу № 28 від 02.12.2016 року.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.2, 3.1 договору продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар, а саме: торфобрикет кількістю 20 тонн. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною Загальна вартість товару становить 19 320 грн. 00 коп..

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його припинення, розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно накладної №28 від 02.12.2016 року КЗ "Самарівська дільнича лікарня" торфобрикет в кількості 20 тонн на загальну суму 19 320 грн. 00 коп. передає підприємець ОСОБА_2 (а.с. 30), проте, позивач перерахував кошти підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням №220 від 05.12.2016 року з призначенням платежу "за торфобрикет згідно накладної №28 від 02.12.2016 року, договору №28 від 02.12.2016 року" (а.с. 11), довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 38).

Перерахування коштів ОСОБА_1 позивач пояснює помилкою бухгалтера, яка з бази закладу у платіжному дорученні внесла реквізити не постачальника за договором та накладною. Договір з ОСОБА_1 на поставку торфобрикету у 2016 році не укладався, накладна не підписувалась.

З метою повернення помилково перерахованої суми позивач звернувся з листами до Ковельського міськрайонного відділу ДВС (а.с. 32), ПАТ "Приватбанк" (а.с. 34) з проханням допомогти повернути бюджетні кошти в сумі 19 320 грн. 00 коп.

Ковельський міськрайонний відділ ДВС у листі №27685/04-39/19 від 21.12.2016 року зазначає, що підстави, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" для повернення помилково перерахованих коштів, відсутні, оскільки у відділі щодо ОСОБА_1 відкрито виконавчі провадження про стягнення коштів на користь Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (а.с. 33).

ПАТ КБ "Приватбанк" у листі № 20.1.0.0.0/7-20161221/1183 від 26.12.2016 року зазначає, що банк, який обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Аналогічні положення містяться і у приписах ст. 41 Конституції України.

За приписами ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Згідно зі ст.139 Господарського кодексу України залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: має місце набуття або зберігання майна; набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно до п.п.1.23., 1.24. ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Судом встановлено, що грошові кошти, які були отримані підприємцем ОСОБА_1, у зв'язку з помилковим їх перерахуванням позивачем на розрахунковий рахунок останнього, отримані без достатніх на те підстав.

Додатково про наведене свідчить пояснення позивача, з яких вбачається, що між сторонами не було договірних відносин або інших зобов'язань, а відтак підстав для перерахування коштів відповідачу у позивача не було.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила відсутність договірних зобов'язань щодо поставки торфобрикету. Пояснила, що повернути кошти не має можливості, оскільки її рахунок арештований.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачем здійснено всі необхідні заходи, передбачені законодавством на випадок помилкового переказу грошових коштів, зокрема, повідомив неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, господарський суд дійшов висновку, що кошти в сумі 19 320 грн. 00 коп. підлягають стягненню з підприємця ОСОБА_1 та поверненню позивачу.

10.08.2016 року державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №803/2705/15 від 30.11.2015 року про стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Ковеля податкового боргу в сумі 101 457 грн. 09 коп. (а.с. 36).

Постановою від 01.09.2016 року державним виконавцем накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 (а.с. 37).

Відповідно до вимог ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладений арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із правовою позицією, викладеною у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Відповідачем в такому випадку є стягувач та боржник. Згідно виконавчого листа від 30.11.2015 року №803/2705/15 стягувачем є Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, боржником - підприємець ОСОБА_1.

Щодо вимог про часткове скасування арешту з рахунку підприємця ОСОБА_1 на суму 19 320 грн. 00 коп., суд вважає, що у даному випадку, вони не відповідають визначеним чинним законодавством способу захисту. В результаті помилкового переказу коштів на рахунок підприємця ОСОБА_1, і не повернення цих коштів у встановлений чинним законодавством строк, позивач стає її кредитором і, як наслідок, не має переваг перед іншими кредиторами підприємця, тому, у випадку примусового стягнення коштів, воно має відбуватися у спосіб , визначений Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов в частині звільнення з-під арешту грошових коштів в сумі 19 320 грн. 00 коп., що знаходяться на рахунку підприємця ОСОБА_1, не підлягає задоволенню.

Відносно вимог до ПАТ КБ "Приватбанк" суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки позивачем жодним чином не наведено, в чому саме полягає порушення його прав збоку ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини підприємця ОСОБА_1, яка у встановлений законом строк не подала розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на її рахунок коштів, не вжила заходів для їх повернення в подальшому, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на неї.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , 1212 ЦК України -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (Волинська обл., АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь комунального закладу "Самарівська дільнича лікарня" (Волинська обл., Ратнівський р-н., с. Самари, вул. Молодіжна, буд. 35, код ЄДРПОУ 39642096)

- 19 320 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 1 378 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 20 698 грн. 00 коп. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім грн. 00 коп.)

3. У задоволенні позову в частині звільнення з-під арешту грошових коштів в сумі 19 320 грн. 00 коп., що знаходяться на рахунку №26002060316651 в Волинському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк". належному підприємцю ОСОБА_1, накладеного постановою Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області від 01.09.2016 року, відмовити.

Повний текст рішення

складений 13.02.2017 року

Суддя А. М. Кравчук