Рішення

від 07.02.2017 по справі 904/11267/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2017 Справа № 904/11267/16

За позовом Криворізького коледжу економіки та управління Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості з орендної плати

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Бордунова І.О. - представник за дов. № 01/13-1299 від 21.12.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Криворізький коледж економіки та управління Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18744, 26 грн. - заборгованості з орендної плати та 2170, 23 грн. компенсації плати за землю згідно п. 5.11 договору від 01.12.2015 № 12/02-5864-ОД.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5864-ОД від 01.12.2015 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.01.2016.

16.01.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.01.2017 розгляд справи відкладено на 30.01.2017.

30.01.2017 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 30.01.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 07.02.2017.

07.02.2017 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких він просить суд стягнути з відповідача 20052, 85 грн., з яких 13736, 77 грн. заборгованість з оренди, 2747, 37 грн. - штраф, 328, 55 грн. - три відсотки річних, 2233, 39 грн. - пеня та 2170, 23 грн. компенсації витрат плати за землю.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданих позивачем уточнень позовних вимог, то судом враховано п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подані позивачем уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог та, оскільки вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 50053, АДРЕСА_1, відповідно до витягу з ЄДРПОУ (арк. с. 45-46), оскільки ухвалу суду було вручено адресату особисто, згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" www.ukrposhta.ua - "Відстеження пересилань поштових відправлень" (арк. с. 84-85).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5864-ОД (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення площею 144, 26 кв. м та відкрита площадка (замощення) площею 404,0 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37-А, що перебувають на балансі Криворізького коледжу економіки та управління ДВНЗ "Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана" (далі - позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.07.2015 і становить за незалежною оцінкою 211385 грн. Майно

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року - 2715, 26 грн. (п. 3.1 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті у відділенні казначейства у розмірі 1357, 63 грн.;

- 50 % балансоутримувачу у розмірі 1357, 63 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Пунктом 5.11 договору встановлено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, у тому числі з компенсації плати податки на землю.

Згідно акту приймання-передачі від 01.12.2015 Регіональне відділення Державного майна України у Дніпропетровській області передав, а відповідач прийняв в оренду державне нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення - 144, 26 кв. м та відкрита площадка (замощення) - 404,0 кв. м (арк. с. 20).

08.08.2016 орендодавець відмовився від договору оренди від 01.12.2015 № 12/02-5864-ОД, у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань, передбачених пунктами 3.6 та 5.3 даного договору, а саме щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів (арк. с. 25-27).

04.10.2016 відповідач повернув позивачу об'єкт оренди згідно акту приймання-передачі (арк. с. 28).

За період дії договірних відносин відповідач неналежним чином виконував зобов'язання зі сплати орендних платежів та плати за землю, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з березень-жовтень 2016 року з орендної плати у розмірі 13736, 77 грн. та з компенсації плати за землю у сумі 2170, 23 грн., яка була сплачена позивачем до податкової інспекції (арк. с. 62-64).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відносини щодо оренди комунального майна також регулюються Законом України "Про оренду комунального та державного майна".

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати орендних платежів у сумі 13736, 77 грн. та некомпенсації плати за землю на суму 2170, 23 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості зі сплати орендних платежів та з компенсації плати за землю підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 13736, 77 грн. та 2170, 23 грн. відповідно.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2233, 39 грн. за період з 15.04.2016 по 31.01.2017 та 20 % штрафу у сумі 2747, 37 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.8 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборговансоті.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 2747, 37 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2233, 39 грн., суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1858, 52 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також те, що 2016 рік мав 366 днів.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 115.04.2016 по 31.01.2017 у розмірі 328, 55 грн. та інфляційні втрати за період квітень-грудень 2016 року у сумі 1006, 77 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 232, 92 грн., оскільки позивачем здійснено нарахування трьох відсотків річних на всю суму боргу у розмірі 13736, 77 грн. починаючи з 15.04.2016, тоді як станом на 15.04.2016 за відповідачем рахувалась заборгованість лише у розмірі 1926, 80 грн., яка з кожним місяцем збільшувалась на розмір несплаченої орендної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 847 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано рекомендації пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1338, 92 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (50053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Криворізького коледжу економіки та управління Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (50096, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 37а; ідентифікаційний код 00193275) заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 13736, 77 грн., компенсація плати за землю у розмірі 2170, 23 грн., штраф у сумі 2747, 37 грн., пеню у сумі 1858, 52 грн., три відсотки річних у сумі 232, 92, інфляційні втрати у розмірі 847 грн. та 1338, 92 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій часині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.02.2017

Суддя В.І. Ярошенко