Рішення

від 07.02.2017 по справі 904/11664/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2017 Справа № 904/11664/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ГРУП", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ", м. Дніпро

про стягнення 34 472,84 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 21 893, 63 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 25/15-ПМ від 29.01.15 р.; 6 743, 40 грн. - пені; 835, 81 грн. - річних; 5 000, 00 грн. - витрат на юридичні послуги.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на те, що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення, які свідчать про отримання відповідачем 29.12.16р. ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 12.01.17р. та про отримання 20.01.2017р. ухвали про відкладення справи, призначеної на 07.02.17р.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.15р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ГРУП" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (Покупець) укладено договір поставки № 25/15-ПМ.

Згідно предмету даного договору, ціна, загальні кількість, асортимент, сортимент товару, що поставляється за цим договором визначається у Комерційних пропозиціях, рахунках-фактурах Постачальника або в інших додатках до договору та у видаткових/залізничних накладних Постачальника (п.1.1. договору).

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У п.3.1. договору, сторонами встановлено, що ціна товару є договірною ціною між Постачальником та Покупцем та вказується у рахунку-фвктурі, що є невід"ємною частиною даного договору.

Загальна вартість товару визначається як сумарна вартість товару поставки, що здійснюється відповідно до умов договору та підтверджується видатковими накладними (п.3.3. договору).

Відповідно до умов п.5.4. договору, товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту-приймання передачі, з цього моменту переходить право власності на продукцію до Покупця.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 22 673,38 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № 102 від 26.03.15 р. (а.с. 15).

Згідно п. 6.1 договору, оплата здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати товару в національній валюті України, в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника.

За умовами п.6.3. договору, Покупець зобов"язується оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром протягом 3-х банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість по спірній накладній відповідачем частково оплачена в сумі 779,75 грн. в результаті зарахованих позивачем переплат за попередні поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача перед позивачем станом на 30.05.2016 року утворилася заборгованість в сумі 21 893,63 грн.

Доказів погашення зазначеної вище суми заборгованості за поставлений товар, відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період з 02.04.15р. по 12.07.16р. складає 835,81 грн., яка і підлягає до примусового стягнення.

Вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства (ч.2.ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б свідчили, що сторонами даного договору передбачена відповідальність у вигляді пені та встановлено її розмір, суду надано не було.

У п.8.2 сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання умов за даним договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3, зазначеного вище Закону передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено вище, документального підтвердження узгодженності розміру пені за неналежне виконання умов договору, щодо розрахунків за отриманий товар, позивачем надано не було.

При викладених обставинах, у позивача були відсутні підстави для нарахування пені.

Безпідставними є і вимоги позивача щодо віднесення на відповідача витрат в сумі 5000,00 грн., що складають вартість юридичних послуг, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані: платіжне доручення № 547 від 08.06.16 року та договір про надання юридичних послуг від 23.05.16р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Груп" - позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Юр-Груп", в особі директора ОСОБА_1, яка згідно п.1.1.5 цього договору бере на себе зобов"язання відносно надання послуг представництва інтересів Клієнта в судових засіданнях, без права передоручення цього обов"язку іншим особам чи помічникам.

Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 займається адвокатською діяльністю (копії свідоцтва адвоката на право зайняття адвокатською діяльністю) чи доказів реєстрації підприємства як адвокатського бюро або іншого адвокатського об'єднання з надання правової допомоги до матеріалів справи не надано.

До того ж, як вбачається із протоколу судового засідання від 12.01.2017р. та довіреності, виданої позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Груп", інтереси позивача представляв ОСОБА_2

В судове засідання, що відбулося 07.02.2017р., позивач взагалі не забезпечив явку свого представника.

При цьому, слід зазнаити про те, що як вбачається із п.3.1. (а) договору про надання юридичних послуг - 5000,00 грн. складає сума гонорару саме за представництво інтересів в суді.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат позивача, що складають вартість юридичних послуг.

Керуючись ст.ст. 526, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська,19, код ЄДРПОУ 38934870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ГРУП" (03113, м. Київ, пр.Перемоги,62-Б, код 38505947) 21 893 (двадцять одна тисяча вісімсот дев"яносто три гривні) 63 коп. основного боргу, 835 (вісімсот тридцять п"ять гривень) 81 коп. річних, 1062 (одна тисяча шістдесят дві гривні) 71 коп. судового збору.

В решті позовних вимог, та вимог, щодо покладення на відповідача витрат з оплати юридичних послуг в сумі 5000,00 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено: 13.02.2017р.

Суддя ОСОБА_3