Рішення

від 13.02.2017 по справі 904/915/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.17р. Справа № 904/915/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест-Бердичів" (с.Мирославка, Бердичівського району, Житомирської області)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування (гарантовані платежі) від 27.08.2012 у загальному розмірі 38 634 грн. 21 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - відповідач-1, поручитель) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест-Бердичів" (далі - відповідач-2, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 27.08.2012 (гарантовані платежі) у загальному розмірі 38 634 грн. 21 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 8 247 грн. 35 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 08.11.2013 по 10.11.2016 в сумі 14 327 грн. 59 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 10.11.2016 в сумі 16 059 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі заявок відповідача-2 від 22.05.2013 та від 03.10.2013, на поточний рахунок № 26007055908493 Банк надав відповідачу-2 послугу "Гарантовані платежі" за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Вказана послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасно провів гарантовані платежі, ініційовані клієнтом 22.05.2013 та 03.10.2013, що підтверджується заявками на гарантований платіж від 22.05.2013 та від 03.10.2013, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, відкритого для обслуговування відповідача-2. При цьому, як вбачається з виписки, відповідач-2 скориставшись 27.05.2013 та 08.11.2013 кредитними коштами у загальному розмірі 12 000 грн. 00 коп., у встановлений 30-денний строк не здійснив погашення дебетового сальдо в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку відповідача-2, у зв'язку з чим та відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов, 08.11.2013 - 8 247 грн. 35 коп. стала простроченою, а відповідач-2 за користування кредитом зобов'язаний був сплачувати на користь ПАТ КБ "Приватбанк" з вказаної дати відсотки у розмірі 56,00%. З цього часу заборгованість за кредитом не погашалася, у зв'язку з чим заборгованість відповідача-2 перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 10.11.2016 становить 38 634 грн. 21 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 8 247 грн. 35 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 08.11.2013 по 10.11.2016 в сумі 14 327 грн. 59 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 17.11.2014 по 10.11.2016 в сумі 16 059 грн. 27 коп. Отже, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 умов кредитно-заставного договору від 22.05.2013 та від 03.10.2013 в частині повного та своєчасного повернення наданих кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Крім того, відповідно до договору поруки № 30522ZRSWS0OE від 11.08.2015 відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором б/№ від 27.08.2012, р/р № 26007055908493.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 13.02.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 9285/17 від 13.02.2017), в якому він, на виконання вимог ухвал суду, просив долучити до матеріалів справи додаткові документи. Також, у вказаному клопотанні позивач просив суд розгляд справи провести без участі його представника.

У судове засідання 13.02.2017 представник позивача не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

У судове засідання 13.02.2017 представники відповідачів-1,2 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-1.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала суду від 26.01.2017, було отримано відповідачем-1 03.02.2017 , що підтверджується поштовим повідомленням № 4930006120123 (№ 4909405033669), яке повернулося до суду з відповідною відміткою про отримання.

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-2 є: 13341, Житомирська область, Бердичівський район, село Мирославка, вулиця Лікарняна, будинок 68-Б.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 26.01.2017 було повернуто 10.02.2017 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 від 10.01.2017 "Причина повернення: організація за адресою не знаходиться".

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача-2 за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем-2 відбулося саме з його вини. Відповідач-2, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду від 26.01.2017 була надіслана позивачу та відповідачам-1,2 завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач та відповідачі-1,2 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду від 26.01.2017 була надіслана на їх адреси, які підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2017 завчасно , та отримана позивачем та вдіповідачем-1 завчасно, а відповідачем-2 ухвала не отримана внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

Крім того, будь-яких клопотань чи запереченьвідповідачі-1,2 не подали.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що позивач та відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Так, 27.08.2012 відповідач-2 звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитку печатки (далі - заява, а.с.14).

В заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

Крім того, в заяві відповідач-2 зазначив також наступне:

- підписавши дану заяву, погоджуюсь з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів та відтиском печатки складають договір банківського обслуговування;

- відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua чи інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком).

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 27.08.2012, а згідно із заявою відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

В подальшому, 22.05.2013 та 03.10.2013 відповідач-2 звертався до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання) № 32 від 22.05.2013 та № 104 від 03.10.2013 (а.с.30 та 30 на звороті).

У вказаних заявках зазначено, що операція(ії) за заявкою виконуються у відповідності з "Умовами та правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1., розділ 3.2.2. або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуг "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих Приватбанком кредитних коштів, то дана заявка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до пункту 3.2.2.4. "Умов та правил надання банківських послуг").

Так, відповідно до пункту 3.2.1.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг" при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.2.11.1. Умов, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами. Договір у частині пункту 3.2.2.9.4. договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.2.11.2. Умов).

При цьому, слід зауважити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Так, вказані заявки відповідача-2 підписані його електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а отже у випадку виконання вказаних заявок з використанням кредитних коштів - відповідна заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір.

Згідно з пунктом 3.1.1.73. Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") за якою клієнт-платник доручає Банку зараховувати кошти на рахунок отримувача у сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачем цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

При потребі одержання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-клієнт- банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (далі - "дата виконання заявки", "дата виконання гарантованого платежу"), зазначення за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки підписуються електронним або електронним цифровим підписами Клієнта (пункт 3.1.1.74 Умов).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника. Банк має право вимагати у клієнтів додаткову інформацію, що підтверджує виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами (договори/контракти, рахунки, податкові накладні, акти і т.п.). У разі відмови Клієнта у наданні додаткової інформації, або наявності недостовірної інформації в документації, Банк має право відмовити в наданні Послуги "Гарантовані платежі (пункт 3.1.1.75 Умов).

Якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно з пунктом 3.2.2 Умов та правил надання кредиту (пункт 3.1.1.76.2 Умов).

Матеріалами справи підтверджується, що 22.05.2013 та 03.10.2013 відповідач-2 звернувся до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання), а саме:

- № 32 від 22.05.2013, сума платежу 2 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 2 000 грн. 00 коп. (а.с.30);

- № 104 від 03.10.2013, сума платежу 10 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 10 000 грн. 00 коп. (а.с.30 на звороті).

При цьому, відповідач-2 власноручно заповнював та підписував електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк "Приват24" заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) та зазначив суму кредитних коштів, якою бажав скористатися. В самих заявках зазначено, що "...дана заявка, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанка складають кредитно-заставний договір (застава згідно з пунктом 3.2.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг). Підписавши вказані вище заявки відповідач-2 приєднався та погодився з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua.".

Як було вказано вище, вказані заявки відповідач-2 підписав своїм електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, про що міститься надпис на ній. Враховуючи викладене, відповідно до кожної із заявок між сторонами було укладено кредитно-заставний договір .

На виконання заявок № 32 від 22.05.2013 та № 104 від 03.10.2013 позивачем були проведені оплати на запитувані суми, що підтверджується виписками по рахунку відповідача-2 та листами-підтвердженням банку (а.с.31 та 31 на звороті).

Розділом 3.2.2. "Умов та правил надання банківських послуг" регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Згідно з пунктом 3.2.2.1. Умов Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.

Відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці Клієнта. У випадку, якщо термін виконання гарантованого платежу був скорочений одержувачем без узгодження із Клієнтом (відповідно до пункту 3.1.1.74), то термін повернення кредиту вважається не зміненим. Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту.

За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), та починаючи з 01.02.2016 Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, сторони на дату укладання договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомленні на emaіl, sms-повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси emaіl, надані Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу Банку.

Дослідивши виписки по рахунку відповідача-2 та розрахунок заборгованості, наданий позивач, суд встановив, що вони відповідають дійсним обставинам та умовам договору, а отже визнаються судом обґрунтованими.

Отже, факт кредитування поточного рахунку відповідача-2 № 26007055908493 на підставі кредитно-заставного договору від 22.05.2013 та від 03.10.2013 підтверджується матеріалами справи.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем банківських виписок за період з 27.08.2012 по 28.11.2016 та за період з 27.05.2013 по 07.02.2017 по рахунку відповідача-2 № 26007055908493, на ньому обліковується прострочена сума.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок відповідача-2 № 26007055908493 за його заявою надавалась послуга - кредит за послугою "Гарантовані платежі".

Судом встановлено, що укладений правочин в частині надання Банком кредитних коштів за своїм змістом та правовою природою є кредитними договорами, а тому саме умови укладеного сторонами кредитно-заставного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-2 умов договору, відповідачем-2 господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту у сумі 8 247 грн. 35 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 08.11.2013 по 10.11.2016 в сумі 14 327 грн. 59 коп. є такими, що настали.

Крім того, позивачем на адресу відповідача-2 направлялась претензія від 01.11.2016 щодо погашення заборгованості в сумі 38 362 грн. 86 коп. (а.с.35), яка була залишена відповідачем-2 без задоволення.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, що підтверджується своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать заявки на гарантований платіж № 32 від 22.05.2013 та № 104 від 03.10.2013, виписки по рахунку відповідача-2, листи-підтвердження банку та розрахунок заборгованості.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач-2 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума кредиту, часткова оплата, періоди нарахування та ін.). Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам (станом на 10.11.2016, а.с.29), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач-2 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.2.10.7. Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 8 247 грн. 35 коп. - заборгованості за кредитом та 14 327 грн. 59 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно, у пункті 3.2.2.10.1. Умов у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого пунктом 3.2.2.2 договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, Банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє Позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування "Приват24", СМС -повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.

Так, на підставі вказаного пункту Умову, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем-2 порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем-2 з 17.11.2014 по 10.11.2016 в сумі 16 059 грн. 27 коп.

При цьому, згідно із статтею 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статтею 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором, умови пунктів 3.2.2.10.1. та 3.2.2.10.7. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту та сплати відсотків за його користування) підлягають задоволенню в сумі 16 059 грн. 27 коп.

Крім того, приймаючи рішення, суд виходив із наступного.

Так, 11.08.2015 між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 30522ZRSWS0OE, предметом якого є надання поруки за виконання відповідачем-2 (боржником) всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 27.08.2012, р/р № 26007055908493 (пункт 1 договору поруки) (а.с.34).

У пункті 8. договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030.

Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за договором, встановлюється протягом 5 років (пункт 9 договору поруки).

У пункті 2 договору поруки, встановлено, що поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки).

За умовами пункту 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).

На виконання вказаних умов договору поруки, позивач звернувся до відповідача-1 щодо виконання обов'язків за договором від 27.08.2012 з вимогою вих. № 30522ZRSWS0OE від 01.11.2016, яка надіслана на адресу відповідача-1 07.11.2016, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та відповідною поштовою квитанцією (а.с.37-38).

Доказів виконання обов'язків за договором банківського обслуговування від 27.08.2012, на момент розгляду спору відповідачі не надали.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів-1,2, які відповідають перед позивачем солідарно, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів-1,2 пропорційно вині кожного у виникненні спору.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32; ідентифікаційний код 35201640) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест-Бердичів" (13341, Житомирська область, Бердичівський район, село Мирославка, вулиця Лікарняна, будинок 68-Б; ідентифікаційний код 38243055) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 8 247 грн. 35 коп. - заборгованості за кредитом, 14 327 грн. 59 коп. - процентів за користування кредитом, 16 059 грн. 27 коп. - пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м.Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32; ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 800 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інвест-Бердичів" (13341, Житомирська область, Бердичівський район, село Мирославка, вулиця Лікарняна, будинок 68-Б; ідентифікаційний код 38243055) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 800 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко