Рішення

від 14.02.2017 по справі 905/114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2017р. Справа №905/114/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Елена", м.Покровськ

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська", м.Добропілля,

м.Білозерське

про стягнення заборгованості в сумі 146611,39 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Елена ", м.Покровськ , позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська", м.Добропілля , м.Білозерське , про стягнення заборгованості в сумі 146611,39 грн., у тому числі основний борг в сумі 113404,08 грн., пеня в сумі 5670,20 грн., три проценти річних в сумі 5662,27 грн. та інфляція в сумі 21874,84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №198-ШБ від 10.12.2013р., додаткову угоду до договору від 28.02.2014р., специфікації від 11.11.2014р., від 23.12.2014р., видаткові накладні №169 від 22.12.2014р., №9 від 28.01.2015р., довіреність на отримання матеріальних цінностей №1270 від 22.12.2014р., №040 від 26.01.2015р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 14.02.2017р., в якому заявив про порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України при заявлені позовних вимог про стягнення пені. Одночасно, відповідачем заявлено про застосування позовної давності по вимогах про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

10.12.2013р. сторонами був підписаний договір поставки №198-ШБ, за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі- продукція) в асортименті, кількості, в строки та ціною й якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях до нього, що є невід'ємною частиною договору. Відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлену в його власність продукції згідно з умовами договору(п.1.1, п.1.2 договору).

Згідно п.4.1 договору поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, в строки та ціною й якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях до нього. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом щодо кількості або одним товаросупровідним документом.

Умовами поставки продукції є ЕХW, згідно з Інкотермс-2010 , з урахуванням умов та поправок, що містяться у договорі або специфікації до нього.

На виконання умов договору поставки №198-ШБ від 10.12.2013р. між сторонами підписані специфікації до нього від 11.11.2014р., від 23.12.2014р., якими сторони погодили найменування продукції, її кількість, ціну та строк поставки - першу партію до 25.12.2014р. та другу партію до 30.01.2015р.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №169 від 22.12.2014р., №9 від 28.01.2015р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 113404,08 грн.

Факт отримання від позивача продукції з боку відповідача на вказану суму за договором №198-ШБ від 10.12.2013р. не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.5.4 договору №198-ШБ від 10.12.2013р. (в редакції додаткової угоди від 28.02.2014р.) розрахунки за поставлену продукцію за договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого від продавця рахунку та належним чином оформлених накладних.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача продукції:

- за видатковою накладною №169 від 22.12.2014р. в строк до 27.03.2015р.;

- за видатковою накладною №9 від 28.01.2015р. в строк до 05.05.2015р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 113404,08 грн. за договором №198-ШБ від 10.12.2013р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Крім суми основного боргу, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 5662,27 грн. за період з 30.03.2015р. по 22.12.2016р. та інфляцію в сумі 21874,84 грн.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних та інфляції, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач заперечень по суті вказаних позовних вимог не надав.

За таких обставин, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 113404,08 грн., трьох процентів річних в сумі 5662,27 грн. та інфляції в сумі 21874,84 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти вказаних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню .

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання .

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно з п.6.8 договору №198-ШБ від 10.12.2013р. у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт відповідач сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції .

Як встановлено, позивачем на підставі з п.6.8 договору №198-ШБ від 10.12.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 5670,20 грн. за період з 30.03.2015р. по 14.12.2016р .

Відповідач у відзиві на позов від 14.02.2017р. проти вимог про стягнення пені за заявлений період заперечує, посилаючись на порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні останньої.

Суд приймає до уваги вказані заперечення відповідача, враховуючи, що позивачем дійсно при розрахунку суми пені помилково не враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, за висновками суду, за період з 30.03.2015р. по 06.11.2015р. сума пені дорівнює 30748,07 грн. Одночасно, враховуючи умови п.6.8 договору №198-ШБ від 10.12.2013р. за вказаний період пеня не може бути більшою 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції, тобто, не більше 5670,20 грн .

Відповідач у відзиві на позові також заявив про застосування судом позовної давності по вимогах про стягнення пені .

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За вимогами у частині стягнення пені в сумі 5670,20 грн. позивач звернувся з позовом до господарського суду 29.12.2016р. (згідно штампу на поштовому конверті), тобто після спливу терміну спеціальної позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення пені в сумі 5670,20 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Елена", м.Покровськ до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська", м.Добропілля, м.Білозерське про стягнення заборгованості в сумі 146611,39 грн., в тому числі основний борг в сумі 113404,08 грн., пеня в сумі 5670,20 грн., три проценти річних в сумі 5662,27 грн. та інфляція в сумі 21874,84 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" (85013 Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, б.17, п/р №26005962489491 ПАТ Пумб м.Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 36028628) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Елена" (85302 Донецька обл., м.Покровськ, вул.Центральна, 147, р/р №26008013004289 в ПАТ Сбербанк , МФО 320627, ЄДРПОУ 22025673) основний борг в сумі 113404,08 грн., три проценти річних в сумі 5662,27 грн. та інфляцію в сумі 21874,84 грн., всього заборгованість в сумі 140941,19 грн. , судовий збір в сумі 1538,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.02.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина