Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/23922/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/23922/16 За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОКОМПЛЕКС"

Про стягнення 234 022,58 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Марченко А.К. (дов. № 12/1 від 20.01.2017)

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 08.02.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОКОМПЛЕКС" (надалі - відповідач) про стягнення 234 022,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23922/16, розгляд справи призначено на 25.01.2017.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 25.01.2017, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

25.01.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 08.02.2017.

01.02.2017 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, суд розцінює вказану заяву, як зменшення позовних вимог приймає її до уваги та подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 08.02.2017, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 08.02.2017, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОКОМПЛЕКС" (надалі - Замовник) був укладений Договір № 41/09-14 про надання послуг автотранспорту, послуг будівельних машин та механізмів (надалі - Договір).

В п. 1.1 Договору Замовник замовляє, а Виконавець при наявності надає автотранспорт, будівельні машини та механізми для виконання робіт на об'єкті Замовника.

В період з 01.09.2014 по 20.09.2014 позивачем було надано відповідачеві послуг на загальну суму 59 055, 36 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 108 від 30.09.2014, в період з 01.10.2014 по 31.10.2014 позивачем було надано відповідачеві послуг на загальну суму 36 143,62 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 127 від 31.10.2014.

Відповідно до п. 3.2 Договору Розрахунок між Сторонами здійснюється на основі Актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 45 днів після складання та підписання акту виконаних робіт.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс , в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 95 198,98 грн., що підтверджується актами надання послуг (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 95 198, 98 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості розмірі 95 198, 98 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 95 198, 98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 3.2 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 95 198, 98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 13 348,72 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 3.4 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 13 348,72 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 58 521,50 грн. інфляційних втрат та 5 646,10 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОКОМПЛЕКС" (02090, м. Київ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 5, офіс 77, ідентифікаційний код 38730254) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (01025, м. Київ, пров. Десятинний, 7, ідентифікаційний код 32829219) 95 198 грн. 98 коп. - основного боргу, 5 646 грн. 10 коп. - 3 % річних, 58 521 грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 13 348 грн. 72 коп. - пені та судовий збір в розмірі і 2 590 грн. 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.02.2017.

Суддя М.О. Лиськов