Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/23051/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.02.2017Справа №910/23051/16 За позовомПриватного підприємства «Фірма Вінтер» доПриватного акціонерного товариства «Телесистеми України» простягнення 54  329,57 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Фірма Вінтер» (надалі – «Підприємство») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (надалі – «Товариство») про стягнення 54  329,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №О-03/0370 від 31.10.2012 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 45  894,96 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8  434,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.01.2017 р. 23.01.2017 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував в частині стягнення основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення пені просив задовольнити частково. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів. Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмові пояснення до позову, в яких позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутністю. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040894806. Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 31.10.2012 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди №О-03/0370 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частину покрівлі (приміщення), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 22, заг. площею 80,0 кв.м, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування. За змістом п. 1.3 Договору приміщення надається в оренду для розміщення телекомунікаційного обладнання стільникового мобільного зв'язку ПАТ «Телесистеми України». Пунктом 2.3 Договору передбачено, що при передачі приміщення оренди сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі приміщення (додаток №1), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення на момент передачі його в оренду. Згідно з п. 4.3 Договору орендна плата вноситься один раз на місяць починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві за актом прийому-передачі, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі по Договору від 01.11.2012 р. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та інших платежів у розмірі 45  894,96 грн. Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Матеріалами справи (актом прийому-передачі по Договору від 01.11.2012 р.) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з березня по грудень 2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з березня по грудень 2016 року становить 45  894,96 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 45  894,96 грн. Відповідачем вказана заборгованість не визнана. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Таким чином, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати у розмірі 45  894,96 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8  434,61 грн.  за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.11.2015 р. по 01.11.2016 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 7.2 Договору визначено, що стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову, як вбачається із наданого позивачем розрахунку. Крім того, позивачем було включено до розрахунку пені заборгованість, яка, згідно з його поясненнями, утворилася у період користування відповідачем спірним майном з 01.11.2015 р. та по березень 2016 року. При цьому, належних та допустимих доказів на існування у відповідача простроченої заборгованості за вказаний період позивачем не надано суду. Враховуючи зазначене суд вважає правомірним та обґрунтованим задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4  324,12 грн. В іншій частині пеня обрахована без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та за відсутності доказів порушення виконання грошового зобов'язання у вказаний період. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості з орендної плати у розмірі 45  894,96 грн. та пені у розмірі 4  324,12 грн. В іншій частині (пеня у розмірі 4  110,49 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Фірма Вінтер» задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Приватного підприємства «Фірма Вінтер» (69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 22; ідентифікаційний код 13606023) заборгованість у розмірі з орендної плати у розмірі 45 894 (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп., пеню у розмірі 4 324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1 273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 74 коп.  Видати наказ. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 13.02.2017 р. Суддя                                                                                                    В.П. Босий