Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/22083/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/22083/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв"

про стягнення 19170,17 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Горда М.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 09.02.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" про стягнення заборгованості за договором № 265 від 09.01.2013 про надання послуг з дератизації та дезінсекції в сумі 19170,17 грн., з яких: 9960,00 грн. основний борг, 761,46 грн. пеня, 615,17 грн. 3% річних, 7833,54 грн. втрати від інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22083/16, розгляд останньої призначено на 26.01.2017.

26.01.2017 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.01.2017 розгляд справи призначено на 09.02.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 08.02.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.02.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвал суду від 06.12.2016 та від 30.01.2017 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, повідомлявся про день та час судового засідання шляхом розміщення відомостей на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Згідно із п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРПОУ або за іншою адресою).

Місцезнаходженням відповідача є місто Севастополь, Автономна Республіка Крим.

Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Севастополь підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта" Київська міська дирекція № 30-615 від 23.09.2016.

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Повідомлявся про день та час судових засідань були здійснені шляхом розміщення відомостей на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про день та час судових засідань., однак не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Севастопольський завод напоїв" (замовник) укладено договір № 265, згідно якого починаючи з дати підписання і вступу в силу даного договору виконавець зобов'язується виконувати наступні роботи на об'єкті за адресою: вул.. Делегатська, 2, м. Севастополь: дератизацію, тобто контроль гризунів на території і в приміщеннях об'єкта; дезінсекцію, тобто контроль повзучих та летючих комах. Замовник зобов'язується вчасно і в повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги і використані ним матеріали (п. 1.1, 1.1.1, 1.1.2, 1.2 договору).

З дати вступу вказаного договору в силу за надані виконавцем послуги. Передбачені п. 1.1.1, 1.1.2 даного договору замовник зобов'язаний вносити суму у розмірі 4980,00 грн., в тому числі ПДВ, за кожний календарний місяць. До 10 дня поточного місяця замовником вноситься сума за поточний місяць, вказана у п. 3.1 даного договору на підставі щомісячно виставленого виконавцем рахунку-фактури. (п. 3.1,4.1 договору).

До матеріалів справи надано копії рахунків на оплату, в яких визначено перелік послуг, які виконані та їх вартість: № 5158 від 29.11.2013 на суму 4980,00 грн.; № 5422 від 17.12.2013 на суму 4980,00 грн. Загальна вартість послуг, визначених у вказаних рахунках становить 9960,00 грн.

Згідно п. 4.4. договору, факт виконання певного обсягу робіт підтверджується актом виконаних робіт, який оформлюється виконавцем щомісячно і підписується уповноваженими представниками обох сторін протягом 5 робочих днів після фактичного виконання робіт.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до матеріалів справи додані копії актів надання послуг підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № 5077 від 30.11.2013 на суму 4980,00 грн. за послуги з контролю шкідників у листопаді 2013 року; № 5341 від 31.12.2013 на суму 4980,00 грн. за послуги з контролю шкідників у грудні 2013 року. Загальна вартість наданих послуг згідно вказаних актів становить 9960,00 грн. Сторони претензій одна до одної з приводу наданих послуг не мають. Сума заборгованості виникла саме в зв'язку з неоплатою послуг, наданих за даними актами. Крім них, до матеріалів справи додано акти за період дії договору з березня по жовтень 2013 року, послуги по яким були оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 09.01.2014. Даний договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє протягом року. За відсутності претензій від будь-якої зі сторін договір продовжується ще на рік. Кількість продовжень не обмежена (п. 8.1, 8.3 договору).

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуг на суму 9960,00 грн., які не були оплачені.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В договорі встановлено, що оплата послуг здійснюється за поточний місяць до 10 числа поточного місяця. Послуги, надані у листопаді та грудні 2013 року не були своєчасно оплачені відповідачем, у терміни встановлені укладеним сторонами договором.

Відповідач не надав будь-яких заперечень на спростування обставин щодо існування заборгованості.

В зв'язку з цим, вимоги позивач про стягнення суми основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 9960,00 грн.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 615,17 грн. - 3 % річних 7833,54 грн. - втрат від інфляції, 761,46 грн. - пені.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За неоплачені послуги і матеріали до кінця поточного місяця, з першого дня наступного місяця виконавець має право призупинити виконання робіт, передбачених даним договором. До повного погашення не сплаченої вчасно суми, а також нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки (п. 5.3 договору).

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним (період з 12.12.2013 - 11.06.2014 на суму 4980,00 грн., період з 14.01.2014 - 13.07.2014 на суму 4980,00 грн.), а суму пені у розмірі 761,46 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції.

Суд перевірив розрахунки позивача за період з 12.12.2013 по 18.01.2016 та вважає їх вірними та обґрунтованими, а суми 3% річних у розмірі 615,17 грн. та втрат від інфляції у розмірі 7833,54 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись. ст. 32-34, 40, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Публічного акціонерного товариства "Севастопольський завод напоїв" (99009, м. Севастополь, вулиця Делегатська, буд. 2, ідентифікаційний код 00382779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, буд. 38Б, кімната 12; ідентифікаційний код 35634872) суму основного боргу у розмірі 9960 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 17 коп., втрати від інфляції у розмірі 7833 (сім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 54 коп., пеню у розмірі 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2017.

Суддя Усатенко І.В.