Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/612/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/612/17

За позовом Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т.Гуца

До Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Феофанія

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державна служба України у справах ветеранів війн та учасників антитерористичної операції

Про стягнення 878 537,53 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Апостолов В.І директор, Литвиненко О.І. представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Максимчук О.О. представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т.Гуца (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Феофанія (далі - відповідач) про стягнення 878 537,53 грн. з яких: 827 401,00 грн. основного боргу, 42 398,53 грн. інфляційних втрат, 8 738,00 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.17. порушено провадження у справі № 910/612/17 та призначено її до розгляду на 26.01.17.

26.01.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає в повному обсязі, вказуючи на відсутність фінансування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.17. залучено до участі в розгляді даної справи третю особу - Державну службу України у справах ветеранів війн та учасників антитерористичної операції та відкладено розгляд справи на 09.02.17.

06.02.17. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.02.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.02.17. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Третя особа в судовому засіданні 09.02.17. надала усні пояснення по справі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/612/17.

В судовому засіданні 09.02.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.15. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 11/11/15 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язується надати послуги проживання, харчування та фізіотерапевтичного лікування для осіб, визначених у Замовленні, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його укладання і діє до 31.12.16., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна визначена в додатку № 1 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, в тому числі і додатковими угодами до Договору, було погоджено перелік та вартість послуг, які надаються.

На підставі погоджених Замовником та Виконавцем замовлень, позивачем було надано відповідачу послуг за Договором на загальну суму 960 160,00 грн. на підставі підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів надання послуг: № 22 від 31.03.16. на суму 270 960,00 грн., № 23 від 31.03.16. на суму 10 574,00 грн., № 63 від 31.05.16. на суму 4 420,00 грн., № 67 від 31.05.16. на суму 6 795,00 грн., № 82 від 15.06.16. на суму 2 334,00 грн., № 87 від 31.07.16. на суму 180 220,00 грн., № 104 від 31.07.16. на суму 11 922,00 грн., № 112 від 31.08.16. на суму 382 560,00 грн., № 113 від 31.08.16. на суму 12 875,00 грн., № 115 від 23.09.16. на суму 75 600,00 грн., № 121 від 30.09.16. на суму 1 900,00 грн.

Вказане відповідачем не заперечується.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору, часткова (попередня) оплата послуг здійснюється не пізніше, як за одну добу до дати заїзду в розмірі 50% від вартості зазначених послуг, після надання Виконавцем рахунку. Остаточний розрахунок здійснюється згідно акту прийому-передачі виконаних робіт по кожному окремому замовленню. Замовник зобов'язаний оплатити надані послуги в повному обсязі протягом двох робочих днів після підписання акту приймання-передачі послуг. Остаточний розрахунок з Виконавцем за надані послуги здійснюється протягом 2 робочих днів з дня підписання акту наданих послуг (п. 4.4 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем в оплату наданих за вказаними актами послуг, було сплачено Державному підприємству Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т.Гуца 132 759,00 грн.

Решту грошових коштів в розмірі 827 401,00 грн. за надані послуги відповідач Виконавцю не сплатив.

При цьому, позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити наявну заборгованість (№ 133 від 02.09.16. та № 147 від 16.09.16.).

В зв'язку з тим, що надані за вказаними актами послуги на суму 827 401,00 грн. на підставі Договору відповідачем оплачені не були, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 827 401,00 грн. Строк оплати є таким, що настав.

При цьому судом враховано, що відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 827 401,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 42 398,53 грн. інфляційних втрат, 8 738,00 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням того, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати за прострочення відповідачем оплати послуг на суму 138 201,00 грн. з 05.04.16., проте, прострочення з оплати саме вказаної суми за актом № 22 від 31.03.16. настало з 28.07.16.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 576,87 грн. - 3% річних та 42 398,53 грн. - інфляційних втрат. 3% річних в розмірі 1 161,13 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не оспорено, власного контррозрахунку не надано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Феофанія (03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 27; ідентифікаційний код 37558920) на користь Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т.Гуца (08112, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна (Радянська),4; ідентифікаційний код 19408382) 827 401 (вісімсот двадцять сім тисяч чотириста одну) грн. 00 коп. - основного боргу, 7 576 (сім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 87 коп. - 3% річних, 42 398 (сорок дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 13 160 (тринадцять тисяч сто шістдесят) грн. 65 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.17.

Суддя Т.М. Ващенко