Рішення

від 07.02.2017 по справі 910/22537/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа №910/22537/16 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аттерс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Фіш"

про стягнення 639 647,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Корейба В.А. - представник за довіреністю № 10 від 16.01.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аттерс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Фіш" про стягнення 639 647,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2016 року між ним та відповідачем укладено договір №01/01/16 про охорону об'єкту.

За час дії договору позивачем надано послуги на загальну суму 800 000,00 грн., з них відповідачем проведено розрахунки на суму 240 000,00 грн. оплата не проведена на суму 560 000,00 грн.

Станом на 18.11.2016 року заборгованість відповідача за період квітень 2016 року жовтень 2016 року (включно) становить 560 000,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 639 647,94 грн., з якого: основного боргу в розмірі 560 000,00 грн., штрафу 3% від суми простроченої заборгованості (п.4.5 договору) в розмірі 4 898,40 грн., пені в розмірі 50 378,22 грн., трьох процентів річних в розмірі 5 003,32 грн., індексу інфляції в розмірі 19 368,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.01.2017 р.

В судове засідання 17.01.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.12.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39220176, але 16.01.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача виконали вимоги ували суду від 09.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2017 року розгляд справи відкладено на 31.01.2017 року.

30.01.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та документи по справі.

В заяві про уточнення позивач просить суд стягнути з відповідача 680 082,73 грн. боргу з врахування штрафних санкцій, з яких: основний борг в розмірі 603 333,33 грн., пеня в розмірі 50 378,22 грн., три проценти річних в розмірі 5 003,32 грн., індекс інфляції в розмірі 19 368,00 грн.

В судовому засіданні 31.01.2017 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 09.12.2016 р.

В судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2017 року.

В судове засідання 07.02.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.12.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.01.2017 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахування заяви про уточнення.

Згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.01.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Аттерс" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Фіш" (замовник) укладено договір №01/01/16 про охорону об'єкту, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання: організувати та забезпечити охорону підприємства замовника ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат за адресою: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверськнй, вул. Залінійна, 31 (далі - об'єкт), та охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону на умовах цього договору, не допустити їх розкрадання та проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється; здійснювати перепустковий режим на об'єкті відповідно до Інструкції, яка узгоджується із замовником.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року.

Згідно з статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2.3.1 договору, виконавець зобов'язаний: здійснювати охорону об'єкта в порядку визначеному цим договором, інструкцією та згідно з Дислокацією (додаток № 2).

Вартість надання послуг охорони за цим договором є договірною і визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №3) (п.4.1 договору).

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №3 до договору) сторонами досягнуто домовленість про договірну вартість здійснення заходів охорони, виходячи із розрахунку 80 000 грн. з ПДВ, за один місяць співробітників охорони задіяних на виконання зобов'язань за договором.

Згідно з п 4.4 договору, виконавець не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця надає замовнику два примірники акту надання послуг, підписані зі своєї сторони під розсписку про отримання уповноваженому представнику замовника (або направляє засобами поштового зв'язку).

Замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів підписати акт надання послуг і передати його виконавцеві або надати письмове обгрунтування відмови від підпису (п.4.4.1 договору).

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти надання послуг на загальну суму 800 000,00 грн., а саме:

- №3 від 05.02.2016 року за надані послуги за січень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №160209 від 01.03.2016 року за надані послуги за лютий 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №10418 від 01.04.2016 року за надані послуги за березень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №40530 від 04.05.2016 року за надані послуги за квітень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №10634 від 01.06.2016 року за надані послуги за травень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №010745 від 01.07.2016 року за надані послуги за червень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №10852 від 01.08.2016 року за надані послуги за липень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №10961 від 01.09.2016 року за надані послуги за серпень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №31067 від 05.10.2016 року за надані послуги за вересень 2016 року на суму 80 000,00 грн.,

- №51177 від 05.11.2016 року за надані послуги за жовтень 2016 року на суму 80 000,00 грн.

Як зазначено позивачем, він направив на адресу відповідача два примірники акту надання послуг №1811080 від 18.11.2016 року на суму 45 333,33 грн. за надані послуги з охорони за період з 01 по 17 листопада 2016 року та рахунок на оплату №1811085 від 18.11.2016 року на суму 45 333,33 грн. Зазначені документи направлені на адресу відповідача рекомендованим листом з штрих кодовим ідентифікатором № 0208104671950, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком №0232 від 18.11.2016 року.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що лист з штрих кодовим ідентифікатором № 0208104671950 вручений адресату особисто 21.11.2016 року.

Проте, відповідач не повернув підписаний акт та не надав обґрунтовані заперечення в письмовій формі щодо обсягу наданих послуг.

Згідно з п.4.4.2 договору у випадку не підписання акту надання послуг та направленні його виконавцю або не надання письмового обгрунтування відмови від підпису, акт надання послуг без підпису замовника підтверджує факт надання послуг належним чином та у повному обсязі, а також є підставою для оплати замовником наданих йому послуг протягом 15 днів із моменту отримання акту надання послуг .

Оплата наданих послуг здійснюється до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до абз.2 підпункту 1.9 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявні докази оплати на загальну суму 240 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- 02.03.2016 року (№841) на суму 160 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за охорону підприємства ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат січень, лютий 2016р., згідно договору №01/01/16 від 01.01.2016р. ,

- 15.04.2016 року (№893) на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за охорону підприємства ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат березень 2016р., згідно договору №01/01/16 від 01.01.2016р. ,

- 18.04.2016 року (№895) на суму 30 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за охорону підприємства ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат березень 2016р., згідно договору №01/01/16 від 01.01.2016р. .

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за період з січня 2016 року по 17.11.2016 року в розмірі 605 333,33 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 378,13 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.5 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, наданих виконавцем за охорону об'єкта нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 50 378,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5 003,32 грн. та індекс інфляції в розмірі 19 368,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 5 003,27 грн. та індекс інфляції в розмірі 19 368,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Фіш" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 13-А, офіс 611; ідентифікаційний код: 34477246) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аттерс" (02140, м. Київ, вул.. Єлизавети Чавдар, будинок 8, квартира 185, ідентифікаційний код: 38418399) основний борг в розмірі 605 333 (шістсот п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп., пеню в розмірі 50 378 (п'ятдесят тисяч триста сімдесят вісім) грн.. 13 коп., три проценти річних в розмірі 5 003 (п'ять тисяч три) грн. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 19 368 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн.. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 201 (десять тисяч двісті одна) грн. 24 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 13.02.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий