Рішення

від 13.02.2017 по справі 911/7/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 911/7/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орландо

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 78 315,28 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_2, предст. за довіреністю;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Орландо (позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 78 315,28 грн. заборгованості за Договором поставки № 5990/11 від 13.01.2011, з яких: 42 320,71 грн. основного боргу, 3 022,74 грн. 3% річних, 32 971,83 грн. інфляційних втрат.

Також в п. 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд застосувати до відповідача заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошві суми та/або заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2017 у справі №911/7/17 було порушено провадження та призначено до розгляду на 13.02.2017 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучив позовні вимоги та просив задовольнити їх з підстав викладених в позовній заяві. Також усно заявив, що не наполягає на розгляді клопотання, викладеного в п. 3 прохальної частини позову з приводу вжиття заходів забезпечення позову.

13.02.2017 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.02.2017.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

13.02.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

13.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю Орландо (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 5990/11 (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю за замовленнями товар, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію.

За умовами розділу 4 Договору, ціна на товар вказана в товаро-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) сторін на накладній. Накладні виконують функцію специфікації.

Як стверджує позивач, він належним чином виконав умови Договору та з моменту укладення договору здійснив поставку на загальну суму 180 245,27 грн. При цьому, оплата за поставку товару з 17.04.2014 по 29.08.2014 на суму 42 320, 71 грн. відповідачем не здійснена.

Згідно п. 4.2 Договору, термін оплати вартості отриманих відповідачем партій товару становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту приймання товару відповідачем.

Так у відповідності до матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується наступними накладними, які підписані та скріплені печатками сторін: № 886 від 17 квітня 2014 року на суму 2 154,10 грн., № 900 від 23 квітня 2014 року на суму 4 933,01 грн., № 958 від 07 травня 2014 року на суму 4 212,72 грн., №965 від 13 травня 2014 року на суму 5 256,72 грн., № 971 від 20 травня 2014 року на суму 3 128,04 грн., № 987 від 27 травня 2014 року на суму 3 482,50 грн., № 1015 від 11 червня 2014 року на суму 2 279,52 грн., № 1030 від 23 червня 2014 року на суму 3 599,42 грн., №1035від 26 червня 2014 року на суму 3 616,97 грн., № 1042 від 04 липня 2014 року на суму 1 823,62грн., № 1045 від 08 липня 2014 року на суму 3 177,42 грн., № 1053 від 16 липня 2014 року на суму 2 630,02 грн., №1057 від 22 липня 2014 року на суму 1 366,27 грн., № 1089 від 29 липня 2014 року на суму 660,38 грн. Всього на суму 42 320, 71 грн., за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманого за видатковими накладними товару, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно було заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу за Договором поставки в розмірі 42320,71 грн. , яка підтверджена матеріалами справи та задовольняється судом в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеною нормою, позивач нарахував відповідачеві 3 022,74 грн. 3% річних (за період з 12.08.2014 по 27.12.2016) та 32 971,83 грн. інфляційних втрат (за період з серпня 2014 по листопад 2016).

Суд, перевіривши правильність зазначеного позивачем періоду та розрахунку, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , з урахуванням терміну оплати товару згідно п. 4.2 договору, встановив, що заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в розмірі 3 022,74 грн. (з 12.08.2014 по 27.12.2016) та 32 971,83 грн. (з серпня 2014 по листопад 2016) відповідно.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 42 320,71 грн. основного боргу, 3 022,74 грн. 3% річних та 32 971,83 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про застосування до відповідача заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми та/або заборони вчиняти певні дії, яка викладена в п. 3 прохальної частини позовної заяви, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.п. 3 п.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір , за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у встановленому розмірі (0,5 розміру прожиткового мінімуму ля працездатних осіб).

В свою чергу, позивач доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до суду не подав, що є підставою для залишення останньої без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08625, Київська обл., Васильківський р-н, с. Путрівка, вул. Каретна,4, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орландо (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 30867320) - 42 320 (сорок дві тисячі триста двадцять) грн. 71 коп. основного боргу, 32 971 (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 74 коп. 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.02.2017 року

Суддя О.В. Щоткін