Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/6/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/6/17 За позовом Приватної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в особі уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волков Олександр Юрійович

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Канін Україна"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ущапівська Н.В. (довіреність № 4 від 03.01.2017)

від третьої особи: Мокрецька М.М. (довіреність б/н від 13.01.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в особі уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича про зобов'язання здійснити повернення грошових коштів у розмірі 6699,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з перерахування коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/6/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Канін Україна", розгляд справи призначено на 09.02.2017.

27.01.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

03.02.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

У судове засідання 09.02.2017 представник позивача не з'явився, однак від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

У судовому засідання 09.02.2017 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, надав письмовий відзив на позовну заяву, у позові просив відмовити.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 09.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Канін Україна" виставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 рахунок-фактуру № RK-012764 на загальну суму 6699,82 грн.

Відповідно до квитанції № ПН560945 від 19.05.2016 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Канін Україна", відкритий у АТ Укрсиббанк через ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" грошові кошти у розмірі 6699,82 грн.

Згідно з квитанцією № ПН 560945РК, позивачем також було сплачено комісію за прийом платежів (без відкриття рахунку) у розмірі 67,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що грошові кошти розмірі 6699,82 грн. на рахунок ТОВ "Роял Канін Україна", відкритий у АТ Укрсиббанк так і не надійшли.

Враховуючи викладене, позивач просить зобов'язати ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" здійснити повернення грошових коштів у розмірі 6699,82 грн. на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.24, 1.32 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Відповідно до п. 8.2 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно з п. 24.3 ст. 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Як встановлено судом вище, відповідно до квитанції № ПН560945 від 19.05.2016 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Канін Україна", відкритий у АТ Укрсиббанк через ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" грошові кошти у розмірі 6699,82 грн.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства України, відповідач не здійснив переказ грошових коштів у розмірі 6699,82 грн. рахунок ТОВ "Роял Канін Україна", відкритий у АТ Укрсиббанк .

Судом встановлено, що станом на момент ініціювання переказу грошових коштів у розмірі 6699,82 грн., у банку не було правових підстав для невиконання переказу.

Проте, як встановлено судом, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято Рішення від 23.05.2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та Рішення від 13.06.2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно з даними Рішеннями було розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016р. ПАТ "Банк Михайлівський" оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський". На підставі Постанови № 124-рш Виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 р.

Окрім того, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" 23.05.2016 року було видано наказ № 7 про заборону видаткових операцій, відповідно до п. 1 якого наказано заборонити з 19 год. 35 хв. 23.05.2016 року здійснювати у ПАТ "Банк Михайлівський" будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, здійснювати оплату за укладеними правочинами без дозволу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю.П.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 року.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

Отже, станом на момент розгляду даного спору господарським судом, у відповідача розпочато процедуру ліквідації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів є майновим зобов'язанням.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 та від 01.04.2015 у справі №3-25гс15.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем переказу коштів, ініційованого позивачем.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2017.

Суддя С.О. Турчин