Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/22740/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/22740/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардизель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд"

про стягнення 283 322,37 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Курашов О.К. (довіреність № 31-12/16 від 31.12.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хардизель" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд" (відповідач) 283 322,37 грн. заборгованості за договором № 12/09/11 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.09.2011 з яких: 187136,00 грн. - основний борг, 74 823,63 грн. - пеня, 5 629,00 грн. - 3 % річних, 15 733,74 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22740/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

В судове засідання 24.01.2017 представники сторін не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 09.02.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

У судове засідання 09.02.2017 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, надав документи для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 09.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд" (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хардизель" (далі - субпідрядник) укладено договір № 12/09/11 про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язується у 2011 році виконати будівельні роботи по монтажу, електросилового обладнання ТП з агрегатною №1 та ТП з агрегатною №2, зазначені в проектній документації, а генпідрядник - прийняти і оплатити ці роботи.

01.11.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили, що сума додаткових робіт по цій додатковій угоді складає 197136,24 грн.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, рзрахунки проводяться шляхом: оплати генпідрядником після пред'явлення субпідрядником рахунку на оплату робіт або зведеного акту виконаних робіт та після підписання сторонами актів форми КБ-2в і довідок форми КБ-3 згідно п.1 ст. 49 БКУ. До рахунку або зведеного акту виконаних робіт додаються: акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, (акт приймання-передачі товарів (робіт або послуг) та інші документи).

Генпідрядник перевіряє виконання робіт на будівельному майданчику та затверджує пакет платіжних документів субпідрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту подання субпідрядником пакету платіжних документів, якщо виконання робіт задовольняє генпідрядника та виконання об'ємів робіт підтверджено технаглядом замовника (п. 4.4 Договору).

Згідно з п. 4.6 Договору, генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи (по мірі надходження коштів з державного бюджету на рахунок генпідрядника) на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання пакету платіжних документів.

Положеннями п. 6.1.1, 6.1.2 Договору встановлені обов'язки генпідрядника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актами форми КБ-2в і довідки форми КБ-3.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором виконав роботи на загальну суму 197 136,24 грн., в підтвердження чого позивачем надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 на суму 197 136,24 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 на суму 98568,12 грн., акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012на суму 98568,12 грн., рахунки № 52 та № 53 від 27.06.2012 на загальну суму 197 136,24 грн.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату виконаних позивачем робіт здійснив частково на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 188 від 17.11.2015.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 12/09/11 від 12.09.2011 складає 187 136,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

На підтвердження факту виконання умов договору № 12/09/11та Додаткової угоди № 1 в частині виконання робіт на загальну суму 197136,24 грн. позивачем надано акти № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 на суму 98568,12 грн. та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012на суму 98568,12 грн.

Вказані акти підписані з боку відповідача та скріплені печаткою товариства без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.6 Договору, генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи (по мірі надходження коштів з державного бюджету на рахунок генпідрядника) на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання пакету платіжних документів.

Акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 підписані 27.06.2012

07.09.2012 між сторонами підписано Акт № 1 звірки взаємних розрахунків на суму 197 136,24 грн.

Відповідач лише частково оплатив виконані роботи а суму 10 000,00 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 187 136,24 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Невиконане зобов'язання за договором підтверджується у розмірі 187 136,24 грн., доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 187 136,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 74 823,63 грн., нараховану за період з 22.09.2015 по 22.09.2016.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, не передбачена договором.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 74 823,63 грн., задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено до стягнення 5 629,00 грн. 3% річних та 15 733,74 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 3% річних нарахованих позивачем за загальний період з 22.09.2015 по 22.09.2016, суд встановив, що розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 5 629,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 14742,19 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардизель" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмонтажрембуд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10-А, ідентифікаційний код 30488799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хардизель" (61105, Харківська обл., м. Харків, вул. Киргизька, буд. 10, ідентифікаційний код 25186112) 187 136,00 грн. основного боргу, 5 629,00 грн. 3% річних, 14742,19 грн. інфляційних втрат та 3 112,61 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2017.

Суддя С.О. Турчин