Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/30013/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/30013/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2016 року у справі №910/30013/15 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 310 203,78 грн., за участю представників позивача - Лєман Н.Г., довіреність №1-10/2015 від 08.10.2015 року, Оленченко О.В., ордер - серія КВ №200653 від 08.10.2015 року, відповідача - Масловського І.А., довіреність №42/02 від 31.12.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у справі №910/30013/15 (суддя Сташків Р.Б.) у позові відмовлено повністю.

Через відділ діловодства господарського суду м. Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2016 року у справі №910/30013/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2016 р. розгляд заяви призначено на 22.11.2016 р. (суддя Домнічева І.О.).

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року №04-23/2658 у зв'язку з прийняттям Вищою радою юстиції рішення про звільнення судді Домнічевої І.О. призначено повторний автоматизований розподіл заяви за ново виявленими обставинами.

За результатами автоматизованого розподілу справ, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2016 року у справі №910/30013/15 передана на розгляд судді Чебикіній С.О. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 року прийнято до свого провадження вищезазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" та призначено її до розгляду на 18.01.2017 року.

18.01.2017 року представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення у справі.

18.01.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 30.01.2017 року.

24.01.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на позовну заяву.

30.01.2017 року представником позивача в судовому засіданні надано письмові пояснення у справі.

30.01.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 06.02.2017 року.

02.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення на заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами.

06.02.2017 року представником позивача через канцелярію суду надано заяву про визнання причин пропущення місячного строку подання заяви поважними і відновлення пропущеного строку.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; при цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили; строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Подана заява про визнання причин пропущення місячного строку подання заяви поважними і відновлення пропущеного строку, судом задовольняється з підстав викладених заявником.

06.02.2017 року представником позивача через канцелярію суду надано заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, яка судом не приймається до розгляду, оскільки законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.11.2011 року Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами).

06.02.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 08.02.2017 року.

08.02.2017 року представником відповідача в судовому засіданні надано письмові пояснення у справі.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний Банк" змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

За таких обставин, суд вважає за необхідне замінити назву відповідача з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний Банк" на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

Заслухавши пояснення позивача (заявника), відповідача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва 15.02.2016 року у справі №910/30013/15 (суддя Сташків Р.Б.) у позові відмовлено повністю.

Зазначене рішення суду мотивовано тим, що на підставі постанови Правління НБУ від 24.12.2015 № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , згідно з яким у Банку з 25.12.2015 до 24.03.2016 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Позивач є кредитором банку за договором, на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача перерахувати кошти, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем у силу зазначеної норми, у зв'язку із запровадженням у останнього тимчасової адміністрації.

І майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення 310203,78 грн. - загальної суми 3% річних, пені, інфляційних збитків та упущеної вигоди за прострочення відповідачем зобов'язань по перерахуванню коштів за вищевказаними платіжними дорученнями так само є кредиторськими майновими вимогами, задоволення яких відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб поза процедурою виведення банку з ринку за законом не здійснюється ( під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку ).

Таким чином, підставою для відмови в позові в рішенні суду зазначено ту обставину, що на момент ухвалення даного рішення у Банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/1162/16 від 16.03.2016 року, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ від 24.12.2015 № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних , визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УкрІнБанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку та зобов'язано НБУ надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ УкрІнБанк . Дана обставина відповідно до статті 35 ГПК України не потребує доказуванню.

Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник (позивач) обґрунтовує тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ від 24.12.2015 № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних , визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УкрІнБанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

За таких умов, єдина обставина, яка стала підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ ПАБ у даній справі була незаконною та скасована судом, що не було і не могло бути відомо позивачу (заявнику) на час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява позивача (заявника) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у даній справі є обґрунтованою, і тому підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва № 910/30013/15 від 15.02.2016 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим кодексом.

Предметом даного судового спору є вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати йому кошти, згідно з платіжними дорученнями:

- № 7 від 13 листопада 2015 року про перерахування 58100 доларів США;

- № 8 від 13 листопада 2015 року про перерахування 39500 доларів США;

- № 274 від 09 листопада 2015 року про перерахування 1 400 000 грн.;

- № 275 від 24 грудня 2015 року про перерахування 128 117 грн.;

Також вимоги про стягнення 310 203,78 грн., яка складається з 28 559,74 грн. 3% річних, 160 847,56 пені, 41 473,08 грн. інфляційних збитків та 79 323,40 грн. упущеної вигоди за прострочення відповідачем зобов'язань по перерахуванню коштів за вищевказаними платіжними дорученнями; 176135,36 грн. судових витрат, з яких 63 635,36 грн. - судовий збір, а 112500 грн. - витрати по оплаті послуг адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору банківського рахунку у вигляді невиконання поданих до банку платіжних доручень, чим було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належними йому грошовими коштами.

Судом встановлено, що 14.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБ", як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрінком ), як банком, було укладено договір банківського рахунку №26005002826001, позивачу було відкрито поточний рахунок у гривнях/іноземній валюті, та відповідач зобов'язався приймати і зараховувати на цей рахунок, а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта, грошові кошти, що йому надходять; виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка; проводити інші операції за рахунком; вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором (п.1.1., п. 1.2. договору).

Сторони погодили, що платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня, та банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу (п. 1.3. договору).

За умовами договору позивачу надано право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на його рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 2.2.1. договору).

Позивачем було подано, а банком прийнято до виконання:

- платіжне доручення №271 від 06.11.2015 про перерахування 25894 грн. з відкритого за договором рахунку на рахунок іншого ТОВ з призначенням платежу доплата за майнові права за об'єкт нерухомості по дог. № 338-324 від 30.09.2015 ;

- платіжне доручення №272 від 06.11.2015 про перерахування 7523 грн. з відкритого за договором рахунку на рахунок іншого ТОВ з призначенням платежу доплата за майнові права за об'єкт нерухомості по дог. № 338-326 від 30.09.2015 ;

- платіжне доручення №273 від 09.11.2015 про перерахування 94700 грн. з відкритого за договором рахунку на рахунок УДКСУ у Голосіївському районі ГУ ДКСУ у м. Києві з призначенням платежу авансовий внесок з податку на прибуток ;

- платіжне доручення №274 від 09.11.2015 про перерахування 1400000 грн. з відкритого за договором рахунку на інший власний поточний рахунок позивача в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з призначенням платежу перерахування коштів на інший власний поточний рахунок ;

- платіжне доручення №275 від 24.12.2015 про перерахування 128117 грн. з відкритого за договором рахунку на інший власний поточний рахунок позивача в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з призначенням платежу перерахування коштів на інший власний поточний рахунок ;

- платіжне доручення № 7 від 13.11.2015 про перерахування 58100 доларів США з відкритого за договором рахунку позивача на інший власний рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , з призначенням платежу перерахування коштів на власний рахунок ;

- платіжне доручення № 8 від 13.11.2015 про перерахування 39500 доларів США з відкритого за договором рахунку позивача на рахунок іншого підприємства у іншому банку з призначенням платежу попередня оплата .

У зв'язку з невиконанням банком протягом тривалого часу наведених платіжних доручень, позивач скористався своїм правом відкликати платіжні доручення №271 від 06.11.2015, №272 від 06.11.2015 та №273 від 09.11.2015, про що направив банку вимогу від 24.12.2015 № 24/1215 (отримана банком 24.12.2015), та звернувся до нього з платіжним дорученням № 275 від 24.12.2015 на суму 128 117 грн., яке також не було виконано.

Виписками банку, які містяться в матеріалах справи підтверджується наявність достатньої для виконання вищевказаних платіжних доручень кількості грошових коштів на рахунку позивача, відкритому на підставі договору, на час коли кожне з платіжних доручень надходило до банку.

Невиконання вказаних платіжних доручень у встановлений законом та договором строк є порушенням ст.ст. 525, 526, 530, 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 8, 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та умов договору.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в банку на підставі договору.

Судом встановлено, що станом на момент подання до банку (відповідача) спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх невиконання (ст. 1074 ЦК України). Зворотного відповідачем не доведено.

Також судом встановлено, що всупереч ст. 1066 ЦК України відповідач не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження своїми коштами, що знаходяться на його поточному рахунку, відкритому у банку на підставі договору. Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу кошти, згідно з платіжними дорученнями:

- № 7 від 13 листопада 2015 року про перерахування 58100 доларів США;

- № 8 від 13 листопада 2015 року про перерахування 39500 доларів США;

- № 274 від 09 листопада 2015 року про перерахування 1 400 000 грн.;

- № 275 від 24 грудня 2015 року про перерахування 128 117 грн., які належать позивачу, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення банком зобов'язань по перерахуванню коштів позивачем не доведено, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 160 847,56 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 160 847,56 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 28 559,74 грн. 3% річних та 41 473,08 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з перерахування грошових коштів.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Позивач посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України просив, зокрема, стягнути з відповідача 79 323,40 грн. упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку, якщо б вказані кошти він положив на депозитний вклад.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позивачем не надано доказів, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо його право не було порушено відповідачем та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаних позивачем грошових сум, а твердження позивача, про те, що він міг отримати прибуток, якщо б вказані кошти він положив на депозитний вклад, не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, вимоги позивача обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку. Тому в позові про стягнення з відповідача 79 323,40 грн. упущеної вигоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача загалом 112 500,00 грн. витрат за надані послуги адвоката, на підтвердження понесення яких надав суду належні докази, а саме: договір №7777-06/10-2015 від 08.10.2015 року, ордер на надання правової допомоги адвоката Оленченко О.В., свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання № 718 від 11.05.2012 р., а також платіжне доручення №10 від 15.10.2015 року на суму 112 500,00 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача з урахуванням витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" за результатами перегляду рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року у справі №910/30013/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрінком" (93404, м. Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 3-А; код 05839888) перерахувати кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАБ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-А, кв. 278; код 16297597), згідно з платіжними дорученнями:

- № 7 від 13 листопада 2015 року про перерахування 58 100 (п'ятдесят вісім тисяч сто) доларів США;

- № 8 від 13 листопада 2015 року про перерахування 39 500 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот) доларів США;

- № 274 від 09 листопада 2015 року про перерахування 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) грн.;

- № 275 від 24 грудня 2015 року про перерахування 128 117 (сто двадцять вісім тисяч сто сімнадцять) грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАБ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-А, кв. 278; код 16297597) та знаходяться на його рахунку відкритого згідно договору №26005002826001 від 14.10.2010 року.

Стягнути з Публічне акціонерне товариство "Укрінком" (93404, м. Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 3-А; код 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-А, кв. 278; код 16297597) 28 559 (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп. 3% річних, 41 473 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 112 500 (сто дванадцять тисяч п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката та 61 908 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 86 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13.02.2017р.

Суддя С.О. Чебикіна