Рішення

від 06.02.2017 по справі 916/3413/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 916/3413/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №29 від 06.12.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №б/н від 26.01.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Служба економічної безпеки «Карабінер» до відповідача ОСОБА_3 товариства «ОСМДМалиновський» про стягнення заборгованості по договору в розмірі 8 130 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

СУТЬ СПОРУ: 12.12.2017р. позивач, Приватне підприємство «Служба економічної безпеки «Карабінер» , звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ОСОБА_3 товариства «ОСМДМалиновський» про стягнення заборгованості по договору в розмірі 8 130 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3413/16 та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 30.01.2017р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 30.01.2017р. було оголошено перерву у судовому засіданні до "06" лютого 2017 р. о 11:20 год.

03.02.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідача.

06.02.2017р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15 квітня 2016 року між Приватним підприємством «Служба економічної безпеки «Карабінер» та ОСОБА_3 товариством «ОСМДМалиновський» було укладено договір про охорону об'єкта та здійснення пропускного режиму за № 27/Ф/16 (надалі - Договір). Відповідно до умов якого ПП "СЕБ «Карабінер» взяло на себе зобов'язання надати, послуги з забезпечення охорони та пропускного режиму на об'єкті СТ «ОСМДМалиновський» , а останній зобов'язався прийняти та оплатити їх.

У відповідності до п.4.4. Договору, у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На виконання умов Договору в серпні 2016 року ПП "СЕБ «Карабінер» надало СТ «ОСМДМалиновський» послуги з забезпечення охорони та пропускного режиму на об'єкті, розташованого за адресою: вул..Бреуса 63/1, в м. Одеса в повному обсязі, належним чином на суму 18 000 гривень.

Однак, в порушення умов Договору станом на 07.12.2016р. СТ «ОСМДМалиновський» допустило заборгованість перед ПП "СЕБ «Карабінер» за зобов'язаннями згідно умов Договору оплативши лише частину вартості наданих, послуг хорони за серпень 2016 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача зі сплати відповідачем послуг за Договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг охорони, щодо оплати решти вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними 15 квітня 2016 року договору про охорону об'єкта та здійснення пропускного режиму за № 27/Ф/16.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг охорони майна на об'єкті відповідача, що не заперечується самим відповідачем.

Однак, в своєму відзиві відповідач не погоджується з позовом, та не визнає заборгованість перед позивачем, посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх послуг. Крім того, відповідач зазначає, що 02 вересня 2016 року, відбулися Загальні Збори власників будинку за адресою: м. Одеса, вул.. Бреуса 63/1, на яких розглянуто питання, що до якості надання послуг ПП "СЕБ «Карабінер» .

Як вбачається з відзиву відповідача, за результатами загальних Зборів власників будинку за адресою: м. Одеса, вул.. Бреуса 63/1, було прийнято рішення в односторонньому порядку, зменшити оплату послуг охорони, наданих в серпні 2016 році.

Відповідач зазначає, що дане рішення, що до зменшення оплати послуг охорони, погоджено з позивачем, однак жодного доказу такого погодження суду надано не було.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг в серпні 2016р. виконані частково в сумі 12 000,00 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 6 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отримані послуги, в розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, господарський суд зазначає, що у випадку порушення умов договору про надання послуг настає відповідальність виконавця за порушення договору передбачена ст. 906 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач не позбавлений можливості звернутись до позивача із претензією про неналежність виконання його зобов'язань за договором, та у випадку не знаходження порозуміння вирішити спір в судовому порядку.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 130,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.4. Договору, у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми пені здійснений позивачем, нарахування, якої передбачено п. 4.4. Договору в сумі 2 130,00 грн., судом встановлено що його здійснено вірно.

Однак, відповідно до п. 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, судом, за допомогою системи «Ліга-Закон» здійснено власний розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено її належний розмір, у сумі 335,74 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Служба економічної безпеки «Карабінер» до відповідача ОСОБА_3 товариства «ОСМДМалиновський» про стягнення заборгованості по договору в розмірі 8 130 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 товариства «ОСМДМалиновський» (65017, Одеська обл., м.Одеса, вул. Бреуса, буд. 63/1; код ЄДРПОУ 38479561) на користь Приватного підприємства «Служба економічної безпеки «Карабінер» (65070, Одеська обл., м.Одеса, вул.Космонавтів, буд. 64 А; код ЄДРПОУ 39136408) 6 000 /шість тисяч/ грн. 00 коп. - боргу, 335 /триста тридцять п'ять/ грн. 74 грн. - пені та 1 073 /одна тисяча сімдесят три/ грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної cкарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 13 лютого 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев