Рішення

від 03.02.2017 по справі 917/1830/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017 Справа № 917/1830/16

По позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", 36039, м. Полтава, вул. Куйбишева, 20

До відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Полтава-банк", 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40а

Про (1) визнання недійсним Кредитного договору № 4210, укладеного 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним Товариством «Полтава-банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» ;

(2) визнання Іпотечного договору, укладеного 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Полтава-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 1608 - припиненим та усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинити обтяження нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, буд. 1, загальною площею 5 778,0 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" та вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна

(в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 19.12.2016 року № С 673-12/16 (вх. № 15958 від 21.12.2016 року).

С у д д я ОСОБА_3

Представники:

від позивача - відсутні (див. протокол)

від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 (див. протокол)

Рішення прийняте після перерви, об'явленої в судових засіданнях 22 грудня 2016 року, 4, 19 та 27 січня 2017 року в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на клопотання представників сторін щодо надання додаткових документальних доказів та письмових пояснень з приводу застосування строку позовної давності, про що зафіксовано в протоколах судових засідань.

В судовому засіданні 03.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи та повідомленням учасників судового засідання про кінцеву дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", м. Полтава про: (1) визнання недійсним Кредитного договору № 4210, укладеного 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним Товариством «Полтава-банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» ; (2) визнання Іпотечного договору, укладеного 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Полтава-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 1608 - припиненим та усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинити обтяження нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, буд. 1, загальною площею 5 778,0 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" та вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 19.12.2016 року № С 673-12/16 (вх. № 15958 від 21.12.2016 року).

Свої доводи з відсилкою до ч. 1 ст. 215 ЦК України (щодо першої частини вимог - визнання недійсним спірного кредитного договору) позивач обґрунтовує тим, що в момент вчинення правочину стороною-відповідачем не дотримано вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 ЦК України, а саме: укладено йогобез дотримання імперативних приписів ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність та вимог, які були сформовані у Положенні про визначення пов'язаних із банком осіб, затв. постановою Правління НБУ від 12.05.2015 р. №315.

1. Як аргумент наведеному, аналізуючи пункт 1 Глави 3 зазначеного Положення, за яким однією із ознак (за характером взаємовідносин) визначення Національним банком України фізичних або юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами є винятковість , яка характеризується тим, що особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов'язаних із ним осіб, а операції, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи); у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов'язаними з банком , позивач-позичальник приводиться те, що:

(1) товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Черкаський деревопросочувалний комбінат було створено 18 липня 2013 року, а 31 жовтня 2013року між сторонами було укладено оскаржуваний кредитний договір;

(2) ТОВ ТД ЧДК є боржником лише одного банку, а операція щодо надання відповідачем-банком кредиту за цим кредитним договором є економічно необґрунтованою , з огляду на відсутність: (а) фінансових та економічних показників, (б) кредитної історії, (в) історії взаємовідносин із іншими контрагентами, у т.ч. фінансовими установами тощо. Із фінансової звітності ТОВ ТД ЧДК (квартальна, станом на 01.09.2013р.), яка була надана на час укладення оскаржуваного кредитного договору, вбачається, що згідно всіх статей бухгалтерського обліку у позивача не було жодних показників (вони рівнялися - 0). Фінансовий стан позичальника - ТОВ ТД ЧДК на момент отримання кредиту, як за критеріями НБУ, так і самого відповідача (приведені дані офіційного веб-порталу відповідача - www/Poltava bank.com, щодо інформації кредитування банком корпоративних клієнтів), не відповідав ніяким вимогам, а ризик кредитування був наближений до V, найнижчого рівня. Відповідно до п. 6.2 Статуту ТОВ ТД ЧДК (у редакції від 18.07.2013р. чинній на час укладення спірного договору) статутний капітал товариства мав фінансову складову в 10 000, 00 грн. Будь-які виробничі потужності, до моменту отримання кредиту, у підприємства-позивача також були відсутні;

(3) товариством-позичальником не було запропоновано жодного проекту, який при відсутності фінансових показників, економічної необґрунтованості та ринку, який знижується, мав би ефективну складову. Як на підтвердження останньому доводу, позивач посилається на зміст кредитного договору, за яким (на його думку) кредит надавався не на конкретний проект, а на поточну діяльність юридичної особи - на заходи по поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів, товару, матеріалів, оплаті виконаних робіт, послуг, сплаті податків, виплаті заробітної платі, погашенню кредиторської заборгованості, оплаті платежів до бюджету, оплаті енергоносіїв та інших виробничих потреб (п.1 кредитного договору) і справжньою ж метою кредиту було вчинення удаваного правочину в інтересах банку-відповідача;

(4) способом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони використали іпотеку, уклавши Іпотечний договір від 31.10.2013р., за яким в іпотеку було передано майно, вартість якого (за домовленістю сторін) склала 3 519 248, 65 грн., що не забезпечує фактично наявність і 50% від загального обсягу фінансових зобов'язань позивача за кредитним договором.

Резюмуючи наведеним доводам, позивач робить висновок (цитується дослівно): Такий критерій пов'язаності осіб за характером взаємовідносин як винятковість, повністю підтверджується діями Банку, оскільки при наданні кредиту були явно порушені не лише вимоги Положення, нормативних актів НБУ та вимоги до кредитування юридичних осіб самого Банку, а й доцільність надання кредиту з точки зору господарської, економічної та фінансової складової .

2. Приводячи в позові зміст пункту 2 Глави 3 Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затв. постановою Правління НБУ №315, за яким однією із ознак (за характером взаємовідносин) визначення Національним банком України фізичних або юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами є економічна залежність , яка характеризується, зокрема, тим, що особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов'язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг); основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов'язань, особи є кошти банку та/або пов'язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов'язаності , позивач-позичальник ( як аргумент наведеним доводам невідповідності спірного кредитного договору нормам чинного законодавства) приводиться наступне.

Між ПАТ Полтава-банк та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Черкаський дерево просочувальний комбінат 31.10.2013 року був укладений, нотаріально посвідчений та зареєстрований за №1608 Іпотечний договір на нежитлове приміщення, що знаходиться: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєва, вул. Заводська, 1 загальною площею 5778, 0 кв. м та загальною іпотечною вартістю предмети іпотеки за домовленістю сторін становить 3 519 248, 65 грн. (п. 1.2 Ід). Останнє (нежитлове приміщення) є власністю іпотекодавця-позивача за договором купівлі-продажу від 31.10.2013р., укладеним між ПАТ Полтава-банк та ТОВ ТД ЧДК , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований за №1605.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору купівлі-продажу ціна договору склала 3 519 248, 65 грн.

За наведених обставин (на думку позивача) основним джерелом погашення зобов'язань перед банком за договором купівлі-продажу були кошти самого банку, надані ним як кредит за удаваним право чином.

Під розумінням удаваного правочину позивач приводить таке (цитується дослівно): замість цілей, зазначених у предметі кредиту, всі кошти були повернуті Банку за купівлю предмету іпотеки та сплату пов'язаних з купівлею-продажем витрат (сплату держмита та за послуги нотаріуса). ОСОБА_6 не міг надати кредит на реальні цілі, оскільки розумів, що відбудеться порушення закону .

В підтвердження руху коштів за 31.10.2013р. на банківському рахунку ТОВ ТД ЧДК , відкритому в ПАТ Полтава-банк , позивач посилається на відповідну виписку банку, де цією датою було здійснено ряд операцій: (1) поповнення обігових коштів згідно кредитного договору №4210 від 31.10.2013р., що є предметом спору в даній справі, зарахованих ПАТ Полтава-банк на рахунок ТОВ ТД ЧДК в сумі 3 621 575, 72 грн.; (2) списано з рахунку ТОВ ТД ЧДК на рахунок ПАТ Полтава-банк 3 519 248, 65 грн. за придбане за умовами договору купівлі-продажу від 31.10.2013р. нежитлове приміщення за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєва, вул. Заводська, 1; (3) списано з рахунку ТОВ ТД ЧДК 73 000, 00 грн. за вчинення нотаріальних дій; (4) списано з рахунку ТОВ ТД ЧДК 29 327, 07 грн. державного мита за купівлю-продаж нерухомого майна.

Погоджуючись з перерахуванням грошових коштів відповідачем за кредитним договором від 31.10.2013р. в сумі 3 621 575, 72 грн. на рахунок ТОВ ТД ЧДК , що повністю покрили всі витрати останнього по придбанню зазначеного нерухомого майна у власника - ПАТ Полтава-банк , право щодо якого перейшло до банку за умовами Договору про задоволення вимог іпортекодержателя від 28.10.2013р. (нотаріально посвідченого та зареєстрованого за №1595), позивач посилається на те, що саме банк-відповідач рівно через два дні змусив викупити у нього зазначене приміщення, взявши кредитні кошти за удаваним право чином.

Поясненням дій самого позичальника (контрагента за спірною кредитною угодою) - ТОВ Торговий дім ЧДК , позивач зазначає про повний контроль з боку банку-відповідача сектору економіки у Черкаській області, в якій товариство здійснювало та здійснює свою господарську діяльність, а придбане у відповідача нерухоме майно є унікальним комплексом будівель, на яких базується основна діяльність торгового дому.

3. Розцінюючи факт пов'язаності осіб, за критеріями, визначеними пп. 1 п. 3 Глави 3 Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затв. постановою Правління НБУ №315, за яким однією із ознак (за характером взаємовідносин) визначення Національним банком України фізичних або юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами є спільна інфраструктура , що характеризується, зокрема, тим, що особа має спільні або дуже близькі адреси (фізичні або віртуальні), фактичні місцезнаходження, нефізичне розміщення (наприклад інтернет-сайт) із банком та/або пов'язаними з ним особами , на думку позивача, знаходження відділення №29 ПАТ Полтава-банк за адресою: м. Полтава, вул. Куйбишева, 20 (приміщення за цією адресою є власністю банку-відповідача) та реєстрація юридичної адреси ТОВ ТД ЧДК за цією ж адресою, як і оренда останнім частини приміщення, що належить банку, за даною адресою за умовами Договору №б/н від 27.11.2013р. та Договору оренди від 31.12. 2015р., укладених під тиском, були підставою для не укладення спірного кредитного договору.

Цьому твердженню, за висновком позивача, кореспондували положення частини 5 ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність (в редакції на день укладення спірного договору), за якою банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для

погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку . Ця норма є імперативною, за характером диспозиції є заборонною і не містить виключень, а отже порушення останньої при укладенні правочину є неприпустимим і є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Мотивуючи вимоги в другій частині позову ( визнання іпотечного договору припиненим та усунення перешкод у користуванні майном шляхом вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинення обтяження нерухомого майна…) за заявою від 19.12.2016р. №С673-12/16, вх. №15958 від 21.12.2016р. (а.с. 153), позивачем зроблена лише відсилка та процитовані ч. 3, ч. 4 ст. 3, ст. 17 Закону України Про іпотеку , ч. 1 ст. 319 та ст. 593 ЦК України з висновком того, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна відомостей про іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна та відповідних записів, які були внесені у реалізацію договору іпотеки, перешкоджають здійсненню позивачем права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач в відзиві на позов від 19.12.2016р. ( вх. № 15739) позовні вимоги відхилив, розцінюючи їх як безпідставні, оскільки:

а) спірна угода була підписана повноважними представниками контрагентів та відповідно до норм чинного на момент укладення кредитного договору законодавства;

б) Національним банком України проведено діагностичне обстеження ПАТ Полтава-банк станом на 01.04.2016р., серед інших НБУ перевірено і кредит, виданий ТОВ Торговий дім Черкаський дерево просочувальний комбінат . Зі змісту звіту про діагностичне обстеження ПАТ Полтава-банк видно, що контролюючий орган не вважає позичальника-позивача пов'язаною з банком особою; до самої кредитної установи - ПАТ Полтава-банк відсутні будь-які претензії щодо визначення банком-відповідачем категорії якості кредиту чи показників кредитного ризику за виданим ТОВ ТД ЧДК кредиту;

в) метою ж звернення ТОВ ТД ЧДК з даним позовом є уникнення стягнення боргу, який визначено за ним за рішенням третейського суду, на виконання якого видано ГСПО наказ про примусове виконання рішення та у даний час здійснюється примусове виконавче провадження.

В додаткових пояснення, датованих 03.02.2017р. №005-006/284, вх. №1577, відповідач-банк підтримує свою позицію, викладену в відзиві на позов, та посилається на недоведеність позивачем свого порушеного права в момент укладення спірного кредитного договору, так і не надання суду належних та допустимих доказів невідповідності оскаржуваного договору вимогам ст. 203 ЦК України.

21 грудня 2016 року відповідачем за вх. №15920 до ГСПО подана заява про застосування строку позовної давності (а.с. 160) та (в зв'язку з пропуском позивачем такого) відмовити в задоволенні позову.

В письмових поясненнях від 27.01.2017р., вх. 31203, (а.с.198) щодо строків позовної давності представник позивача не погодився із зазначеною заявою відповідача, розцінюючи, що не пропустив строки позовної давності, оскільки їх перебіг щодо спірних правовідносин почався з 15.05.2015р. Цьому твердженню приводить таке.

12 травня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №315 Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб .

Згідно преамбули зазначеної постанови НБУ, ця постанова була прийнята відповідно до статей 7, 15, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 52, 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою підвищення стійкості банківської системи України та захисту інтересів кредиторів і вкладників.

Відповідно п.1 глави 1 розділу ІІ Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затв. постановою №315, банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Публікація зазначеної постанови відбулася 14.05.2015р. на офіційному інтернет-представництві НБУ та 23.10.2015р. у Офіційному віснику України №82.

Таким чином, на думку позивача, широкому загалу про критерії пов'язаності осіб, відповідно до ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність , могло стати відомо лише після офіційного оприлюднення 14.05.2015р. Тобто, трирічний строк позовної давності починає свій перебіг з наступного дня, а саме з 15.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін (позивача - в судовому засіданні 27 січня 2017року, відповідача - в судовому засіданні 03 лютого 2017року, представництво в яке позивач не забезпечив без повідомлення причин), дослідивши надані докази, суд - в с т а н о в и в, що вимоги позивача задоволенню не підлягають за наступного.

31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним банком Полтава-банк (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Черкаський дерево просочувальний комбінат (позичальник, позивач) було укладено кредитний договір №4210, за п. 1.1 якого банк протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору надає в користування позичальнику кредит у вигляді відновлюваної (револьверної) кредитної лінії для виконання позичальником заходів по поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів , товару, матеріалів, оплаті виконаних робіт, послуг , сплаті податків, виплаті заробітної плати, погашенню кредиторської заборгованості, оплаті платежів до бюджету , оплаті енергоносіїв та інших виробничих потреб в сумі (загальний ліміт заборгованості) 3 950 000, 00 грн. на умовах визначених цим Договором.

Умови цього договору були реалізовані шляхом поповнення обігових коштів позивача шляхом зарахування ПАТ Полтава-банк на рахунок ТОВ ТД ЧДК суми в 3 621 575, 72 грн., якими товариство-позивач самостійно розпорядилося, а саме:

(1) розрахувалося за придбаний за умовами договору купівлі-продажу від 31.10.2013р. (нотаріально посвідченого та зареєстрованого за №1605)(а.с. 48-50) об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєва, вул. Заводська, 1, власником якого за умовами Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.10.2013р. (реєстраційний номер 1595)(а.с. 55-58) був банк-відповідач;

(2) розрахувалося за послуги нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу;

(3) сплатило державне мито , яке справляється при вчиненні нотаріальних дій при відчуженні майна, про що зазначає в позові і сам позивач.

Наведене вище підтверджує те, що контрагенти спірного правочину діяли саме в межах цільового кредитування.

Крім того, надана банком роздруківка руху коштів по позичковому рахунку ТОВ ТД Черкаський деревопросочувалний комбінат (а.с. 94) засвідчує, що торговий дім здійснював і інші розрахунки за отримані послуги від господарюючих суб'єктів та погашав відсотки в розрізі умов кредитного договору №4210 від 31.10.2013р.

За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (до якої відсилається і позивач) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частина ж перша ст. 203 визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, ст. 215 ЦК України закріплює підстави недійсності правочину саме в момент його вчинення.

Статтею 5 Цивільного кодексу України законодавець чітко закріпив, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності та не мають зворотної дії у часі.

Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, до якого (як недотримання приписів його банком-відповідачем при укладенні та підписанні оскаржуваного кредитного договору) відсилається ТОВ ТД ЧДК , було затверджено постановою Правління НБУ №315 від 12.05.2015 р., яка офіційно була опублікована 14.05.2015р. та набрала чинності з 15.05.2015р. Тому цей підзаконний акт не може бути фігурантом застосування на 31 жовтня 2013 року (дата укладення кредитного договору №4210), як і підставою оцінки неправомірної поведінки сторони-контрагента, якою є банк-відповідач.

Стаття 203 ЦК України в першій її частині закріплю, що саме зміст правочину не може суперечити як Цивільному кодексу України, так і іншим актам цивільного законодавства.

Позовна заява взагалі не містить вмотивувань, щодо невідповідності чинному законодавству умов та самого змісту спірного кредитного договору, тоді як за ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. За частиною 3 цієї ж норми сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. І тільки тоді сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( див. ч. 3 ст. 6 ЦК України). В аспекті останнього доводи позивачем не наведені, як і відсутні щодо цього докази.

Положення частини 5 ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність (в редакції, що діяла на день укладення спірного договору), до якої відсилається позивач та зміст якої наведено вище, дійсно містять заборону надання кредитів в певних випадках.

Однак, цілі кредиту наданого за кредитним договором №4210 (див. п. 1.1) не відповідають критеріям, що зазначені в цій нормі Закону.

Самі ж сторони за спірним кредитним договором не є пов'язаними особами в розумінні ст. 52 ЗУ Про банки та банківську діяльність . Приведені позивачем доводи та надані ним докази не спростовують останньої обставини.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків, затв. постановою НБУ №368 від 28.08.2001р., та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями, затв. постановою Правління НБУ №23 від 25.01.2012р., які діяли на момент укладення кредитного договору №4210, є актами, що регулюють поведінку банків для правильного оцінювання кредитних ризиків та відповідного формування резервів з метою відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями. Приписи цих нормативних актів не містять заборон щодо видачі кредитів і, за змістом останніх, дії щодо формування резервів є похідними за фактом укладення кредитного договору.

Намагання оцінки удаваності правочину (без зазначення якого саме) з боку позивача зводиться останнім до ототожнення цього поняття з цілями кредиту (див. абз. 2 стор. 6 позовної заяви), що є неприпустимим. Стаття 235 ЦК України визначає, що удаваним є право чин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Правовими ж наслідками удаваного правочину є його регулювання за правилами того правочину, який сторони насправді вчинили, а не автоматичне визнання його недійсним.

За наданими банком-відповідачем доказами (а.с. 95-116) Національним банком України проведено діагностичне обстеження ПАТ Полтава-банк станом на 01.04.2016р., в розрізі його функціональних повноважень здійснення банківського нагляду за ст. 52 ЗУ Про банки і банківську діяльність , серед інших НБУ перевірено і кредит, виданий ТОВ Торговий дім Черкаський дерево просочувальний комбінат . Зі змісту звіту про діагностичне обстеження ПАТ Полтава-банк видно, що контролюючий орган не вважає позичальника-позивача пов'язаною з банком особою; до самої кредитної установи - ПАТ Полтава-банк відсутні будь-які претензії щодо визначення банком-відповідачем категорії якості кредиту чи показників кредитного ризику за виданим ТОВ ТД ЧДК кредиту.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав: а) для визнання недійсним Кредитного договору № 4210, укладеного 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 акціонерним Товариством «Полтава-банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» ; б) для визначення початком перебігу трирічного терміну позовної давності щодо спірних правовідносин - 15 травня 2015 року.

Стаття 546 ЦК України визначає, що одним із видів виконання зобов'язання є застава.

Окремим видом застави за ст. 575 ЦК України є іпотека як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. При цьому правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом .

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном , що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення застави, законодавець закріпив в ч. 1 ст. 593 ЦК України. За частиною 2 цієї норми у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. При цьому у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

За статтею 17 ЗУ Про іпортеку приведені підстави припинення іпотеки, а саме:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії

іпотечного договору;

- реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо

іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є

земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі

знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не

припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Жодних з наведених в зазначеній нормі Закону підстав для припинення іпотеки позивач не приводить.

Як засвідчують матеріали справи, кредитні зобов'язання за спірним кредитним договором повивачем-позивальником не виконані, тому і іпотека, закріплена за умовами Іпотечного договору від 31.10.2013р. реєстраційний №1608, як вид забезпечення зобов'язань по кредиту, не може бути припиненою.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.32-34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2017р.

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.