Рішення

від 08.02.2017 по справі 922/130/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р.Справа № 922/130/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "Килими України", м. Харків про стягнення 2840,80 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №151-16 від 28.12.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Килими України" (відповідач) заборгованості за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 959дп від 01.09.2010 в сумі 2163,41 грн., 151,43 грн. штрафу, 361,46 грн. пені, 29,72 грн. річних та 134,78 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 05 січня 2017 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23 січня 2017 року.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 1702 від 19.01.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 08 лютого 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 вересня 2010 року між державним підприємством Завод імені ОСОБА_3 - власник мереж (Позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Килими України - споживач (Відповідач по справі) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №959дп (Договір).

Згідно п. 1.1 договору, власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з Договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 договору.

Відповідно п. 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку №1 Однолінійна схема . власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії на межі відповідальності між ДП Завод ім. Малишева та ТОВ Килими України .

Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком №4 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (п. 4.1.1 Договору).

Згідно п. 12 додатку №4 до договору, ТОВ Килими України протягом 5 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду самостійно отримує на ДП Завод ім. В.О. Малишева рахунок про сплату послуг з компенсації реактивної електроенергії і здійснює оплату протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ДП-0000991, підписаного сторонами, позивачем надано послуги по договору в травні 2016 р., а саме: послуга за перетоки реактивної електроенергії на загальну суму 1 027, 61 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001013, підписаного сторонами, позивачем надано послуги по договору у липні 2016 р., а саме: послуга за перетоки реактивної електроенергії на загальну суму 118, 34 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001014, підписаного сторонами, позивачем надано послуги по договору в червні 2016 р., а саме: послуга за перетоки реактивної електроенергії на загальну суму 1 017, 46 грн.

Споживачу виставлено на оплату рахунок-фактуру №ДП-0001007 від 30.06.2016 р., рахунок-фактуру №ДП-0001050 від 15.07.2016 р., рахунок-фактуру №ДП-0001051 від 15.07.2016 р., на загальну суму - 2 163, 41 грн., які отримано ним, про що міститься його підпис на 2-му екземплярі відповідних рахунків-фактур.

Однак, як вказує позивач та, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, в порушення умов договору, ТОВ "Килими України" оплату за надані позивачем послуги не здійснило.

Позивачем було направлено на адресу ТОВ Килими України претензією № 5616/16 від 07.12.2016 р. із додатками (рахунок-фактура № ДП-0001007 від 30.06.2016 р., рахунок - фактура №ДП-0001050 від 15.07.2016 р., рахунок-фактура №ДП-0001051 від 15.07.2016 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ДП-0000991, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ДП-0001013, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ДП-0001014)) із вимогою сплатити заборгованість за договором у розмірі 2 163,41 грн.

Претензію № 5616/16 від 07.12.2016 р. із додатками ТОВ Килими України отримало 13.12.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначено у п. 12 додатку №4 до договору, споживач повинен здійснити оплату заборгованості по Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури.

Рахунок-фактуру №ДП-0001007 від 30.06.2016 р. споживач отримав 30.06.2016 р., про що міститься його підпис на рахунку-фактурі. Отже, нарахування штрафних санкцій (штраф, пеня), суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних за травень 2016 р. необхідно починати з 08.07.2016 р.

Рахунок-фактуру №ДП-0001050 від 15.07.2016 р. та рахунок-фактуру №ДП- 0001051 від 15.07.2016 р. споживач отримав 15.07.2016 р., про що міститься його підпис на відповідному рахунку-фактурі. Отже, відрахування штрафних санкцій (штраф, пеня), суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних за червень та липень 2016 р. необхідно починати з 25.07.2016

Відповідно до п.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Килими України (код ЄДРПОУ 33118671, 61036, м. Харків, вул. Морозова, б. 13 Б, к. 205) на користь державного підприємства Завод імені ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 14315629, 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126; п/р №26000031854 АБ Укргазбанк , м. Київ, МФО 320478; ІПН 143156220397, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №200115228) заборгованість за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 959дп від 01.09.2010 р. в сумі 2 163, 41 грн., штраф в розмірі - 151,43 грн., пеню в розмірі 361,46 грн., 3% річних в сумі 29,72 грн., інфляційні збитки в розмірі 134, 78 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1