Рішення

від 13.02.2017 по справі 924/1231/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2017 р.Справа № 924/1231/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький

до Дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький

про стягнення 32 315,07 грн., з яких 29061,68 грн. основний борг, 1787,32 грн. пеня, 1224,10 грн. інфляційні нарахування, 241,97 грн. 3% річних

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності №174 від 25.11.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності від 27.12.2016р.

В засіданні суду 13.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна контора №1» Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» , м. Хмельницький 32 315,07 грн., з яких 26176,72 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 2884,96 грн. заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 1787,32 грн. пеня, 1224,10 грн. інфляційні нарахування, 241,97 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору від 05.05.2008р. №2209 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов'язань, постачав споживачу (відповідачу) електричну енергію. Однак, відповідач, порушуючи умови договору в повному обсязі розрахунки за спожиту електроенергію не проводив із травня 2016 року по листопад 2016 року включно, і таким чином заборгував енергопостачальнику 26176,72 грн. Так, в період з травня 2016 року по листопад 2016 року включно відповідачем спожито електричної енергії на суму 53576,72 грн. та оплачено за спожиту електричну енергію 27400,00 грн.

За неналежне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію позивачем відповідно до п. 4.2.1 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1787,32 грн. пені, 1224,10 грн. інфляційних нарахувань та 241,97 грн. 3% річних.

Крім того, позивач зазначає, що на підставі п. 5.1 договору №2209 сторони встановили обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2016 рік, шляхом підписання додатку №1 на 2016 рік.

На травень 2016 року відповідачу встановлено обсяг договірної величини споживання електричної енергії на рівні 6,0 тис. кВт.год. Відповідачем в травні 2016 року спожито 6184 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 184 кВт.год. на суму 182 грн. 16 коп., в червні договірну величину перевищено на суму 615 грн. 78 коп., в липні договірну величину перевищено на суму 90 грн. 10 коп., у вересні договірну величину перевищено на суму 1996 грн. 82 коп. Враховуючи викладене, відповідачу вручені рахунки, проте останні залишились не оплачені. В послідуючому 07.11.2016р. на адресу відповідача направлено претензію, яка залишена без відповіді.

А тому, беручи до уваги те, що масові неплатежі споживачів за використану електроенергію та надані послуги за її транспортування негативно впливають на стан матеріально-технічного забезпечення безаварійної роботи енергетичної системи держави та становлять загрозу її економічній безпеці, керуючись статтями 1, 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 26176,72 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 1787,32 грн. пені, 1224,10 грн. інфляційних нарахувань, 241,97 грн. 3% річних, 2884,96 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

12.01.2017р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить у стягненні пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відмовити. У відзиві зазначено, що позивач при обрахунку пені та 3% річних неправомірно включив до періоду обрахунку день фактичної сплати суми заборгованості та розрахунок інфляційних нарахувань проведено за кожен день прострочення боргу, а не за місяць, без урахування дефляції та вказівок, які містяться у постанові Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р.

06.02.2017р. від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

07.02.2017р. позивач надав для долучення до матеріалів справи додатки 2, 5, 7, 10, 11 до договору №2209 від 05.05.2008р.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення щодо правомірності нарахування двократної вартості за спожиту електричну енергію за перевищення договірної величини.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2017р. визнав основний борг в сумі 29061,68 грн., в частині стягнення нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань просив суд відмовити, про що подав відповідну письмову заяву.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи вважає їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство „Хмельницькобленерго» , м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 22767506) відповідно до спеціального витягу від 30.01.2017р. значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа. Хмельницький міський район електричних мереж ПАТ „Хмельницькобленерго» (код ЄДРПОУ 22764495) є відокремленим підрозділом ПАТ „Хмельницькобленерго» .

Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційна контора №1» Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» , м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 30318410) відповідно до спеціального витягу №21922325 від 10.05.2016р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Хмельницькобленерго» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Хмельницькобленерго» , та Дочірнім підприємством „Житлово-експлуатаційна контора №1» товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» укладено договір №2209 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Згідно п.1. даного договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 61,0 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію (п.п.2.2.2., 2.2.3 договору).

Споживач, в свою чергу, зобов'язується виконувати умови договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 „Порядок розрахунків» та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.п.2.3.1., 2.3.3. договору).

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової стави НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 4.2.1 договору).

Пунктом 4.2.2. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених із вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год і більше.

Відповідно до п.4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001р. №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі Методика), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Відповідно до п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» ). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Згідно із п.7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ відповідно до додатку 2 „Перелік місць установки розрахункових електролічильників» . У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка 10 „Порядок розрахунків» .

Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У п. 1 Додатку 10 „Порядок розрахунків» сторони узгодили, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 10 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач, постачав споживачу (відповідачу) електричну енергію. Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2016р. відповідачем спожито електроенергії в обсязі 6182 кВт.год. на суму 6122,17 грн., в червні 2016р. в обсязі - 6620 кВт.год. на суму 6555,79 грн., в липні 2016р. в обсязі - 5590 кВт.год. на суму 5535,10 грн., в серпні 2016р. в обсязі - 5999 кВт.год. на суму 5940,01 грн., у вересні 2016р. в обсязі - 7046 кВт.год. на суму 9091,93 грн., в жовтні 2016р. в обсязі - 7073 кВт.год. на суму 9126,77 грн., в листопаді 2016р. в обсязі - 8682 кВт.год. на суму 11204,95 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію та виданими на їх підставі рахунками-фактурами №2209.

У період із травня 2016 року по листопад 2016 року включно відповідачу нараховано за спожиту електричну енергію з урахуванням ПДВ 53576,72 грн. Відповідачем оплачено за спожиту електричну енергію 27400,00 грн., що підтверджується банківською випискою позивача за період з 31.05.2016р. по 30.11.2016р.

А тому, з огляду на викладене слідує, що відповідач, порушуючи умови договору, у повному обсязі розрахунки за спожиту електроенергію не провів і з травня 2016 року по листопад 2016 року включно заборгував енергопостачальнику 26176,72 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком.

Відповідно до п.6.16. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (із змінами) обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Відповідно до п.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику» споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.4.2.2. договору №2209, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Підпунктом 5.1. розділу 5 договору („Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності» ) передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» ).

На виконання вищевказаного пункту договору №2209 позивач та відповідач встановили обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2016 рік, шляхом підписання додатку № 1 на 2016 рік.

У травні, червні та серпні 2016 року відповідачу встановлено обсяг договірної величини споживання електричної енергії на рівні 6,0 тис. кВт.год., у липні та вересні 2016р. - 5,5 тис. кВт.год., у жовтні 2016р. - 8,5 тис. кВт.год., у листопаді 2016р. - 9,0 тис. кВт.год.

Відповідачем в травні 2016 року спожито 6184 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 184 кВт.год., в червні 2016р. спожито 6622 кВт.год., а договірну величину перевищено на суму 622 кВт.год., в липні 2016р. спожито 5591 кВт.год. договірну величину перевищено на суму 91 кВт.год., у вересні 2016р. спожито 7048 договірну величину перевищено на 1548 кВт.год. При цьому при обрахунку заборгованості позивачем застосовано двократну вартість різниці спожитої і договірної величини та нараховано 2884,96 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, що підтверджується відповідними рахунками - фактурами №2209 від 22.06.2016р. та від 22.11.2016р.

За неналежне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію позивач просить стягнути з відповідача 26176,72 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 1787,32 грн. пені, 1224,10 грн. інфляційних нарахувань, 241,97 грн. 3% річних, а також 2884,96 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору №2209 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності від 05.05.2008р. за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (далі Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Статтею 1 Закону України „Про електроенергетику» передбачено, що постачання електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував умов договору про постачання електроенергії №2209 від 05.05.2008р., розрахунків за використану електроенергію вчасно та у повному обсязі в період із травня 2016р. по листопад 2016р. включно не провів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 26176,72 грн.

Сума заборгованості за спожиту електроенергію підтверджується наданими позивачем доказами (актами про використану електричну енергію, рахунками-фактурами), тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до п. 6.16. Правил обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України „Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Аналогічні положення містяться в п. 4.2.2. Договору №2209 від 05.05.2008р.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами на вимогу п. 5.1. розділу 5 договору було встановлено обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2016 рік, шляхом підписання додатка №1 на 2016 рік. Відповідно до вказаного додатка, у травні, червні та серпні 2016 року відповідачу встановлено обсяг договірної величини споживання електричної енергії на рівні 6,0 тис. кВт.год., у липні та вересні 2016р. - 5,5 тис. кВт.год., у жовтні 2016р. - 8,5 тис. кВт.год., у листопаді 2016р. - 9,0 тис. кВт.год.

Однак, як слідує із матеріалів справи, відповідачем в травні 2016 року спожито 6184 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 184 кВт.год., в червні 2016р. спожито 6622 кВт.год., а договірну величину перевищено на суму 622 кВт.год., в липні 2016р. спожито 5591 кВт.год. договірну величину перевищено на суму 91 кВт.год., у вересні 2016р. спожито 7048 кВт.год. договірну величину перевищено на 1548 кВт.год. При цьому при обрахунку заборгованості позивачем застосовано двократну вартість різниці спожитої і договірної величини та нараховано 2884,96 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, про що виставлено окремо рахунки - фактури №2209, копії яких додано до матеріалів справи.

Судом приймається до уваги, що позивачем було вручено відповідні рахунки відповідачу, проте останні ним не сплачені. Окрім того, відповідач в судовому засіданні визнав суму основного боргу в розмірі 29061,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на дату вирішення справи існує заборгованість в сумі 26176,72 грн. за спожиту електричну енергію за період з травня 2016р. по листопад 2016р., та в сумі 2884,96 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами, з огляду на що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 4.2.1 договору 1787,32 грн. пені нарахованої загалом за період з 10.05.2016р. по 31.10.2016р. з урахуванням шестимісячного строку по кожному рахунку - фактурі окремо.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової стави НБУ.

При обрахунку судом заявленої до стягнення суми пені, судом враховано, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" надано роз'яснення. Зокрема у п. 1.9 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 1787,32 грн. судом встановлено, що останню обраховано невірно, однак в межах максимально можливого розміру за визначений період, а тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 241,97 грн. - 3% річних загалом за період з 10.05.2016р. по 31.10.2016р. по кожному рахунку - фактурі окремо та 1224,10 грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по листопад 2016р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що останні обраховані позивачем поза межами максимально можливого розміру за заявлений період, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково на суму 241,39 грн. У стягненні 0,58 грн. 3% річних належить відмовити.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань судом враховано, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанові №14 від 17.12.2013 р.

Зокрема у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

З поданого представником позивача розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні нарахування з недотриманням вказівок викладених у вищевказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України, та обчислено інфляцію на суму боргу за окремі дні, а не в середньому на місяць.

При перерахунку заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань встановлено, що останні обраховані в межах максимально можливого розміру за заявлений період, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 1224,10 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 315,07 грн., з яких 29061,68 грн. основний борг, 1787,32 грн. пеня, 1224,10 грн. інфляційні нарахування, 241,97 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Хмельницькобленерго» в особі Хмельницького міського району електричних мереж, м. Хмельницький до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна контора №1» Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» , м. Хмельницький про стягнення стягнення 32 315,07 грн., з яких 29061,68 грн. основний борг, 1787,32 грн. пеня, 1224,10 грн. інфляційні нарахування, 241,97 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна контора №1» Товариства з обмеженою відповідальністю „Комунпостачсервіс» (вул. Проскурівська, 4, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 30318410) на користь Публічного акціонерного товариства „Хмельницькобленерго» в особі Хмельницького міського району електричних мереж (вул. Степана Бандери, 30, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 22764703) 26176,72 грн. (двадцять шість тисяч сто сімдесят шість гривень 72 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію, 2884,96 грн. ( дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 96 коп.) заборгованості за перевищення договірних величин споживання, 1787,32 грн. (одна тис. сімсот вісімдесят сім грн. 32 коп.) пені, 1224,10 грн. (одна тис. двісті двадцять чотири грн. 10 коп.) інфляційних нарахувань, 241,39 грн. (двісті сорок одна грн. 39 коп.) 3% річних та 1 378,00 грн. (одна тис. триста сімдесят вісім грн.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 0,58 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2017р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук 1 прим. - до справи.