Постанова

від 09.02.2017 по справі 904/8532/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 року Справа № 904/8532/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді : Широбокова Л.П., Кузнецов В.О.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

За участю представників сторін :

від прокуратури: ОСОБА_1, прокурор відділу, посвідчення №031600 від 26.01.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №01-14/7/19 від 11.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, керівник, виписка з ЄДРЮО ФОП та ГФ №б/н від 08.02.2017р.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АПРО-2005» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016р. у справі № 904/8532/16

за позовом керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, м. Кам'янське,

до товариства з обмеженою відповідальністю «АПРО-2005» ,м. Дніпро

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016р. у справі №904/8532/16 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АПРО-2005» на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області 121557,13грн. - збитків. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АПРО-2005» на користь прокуратури Дніпропетровської області 1823,36грн - витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Скаржник вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ТОВ «АПРО-2005» згідно з договором оренди земельної ділянки зі строком дії до 24.11.2007 сплачувало орендну плату до кінця 2012 року; відповідач неодноразово звертався до позивача про укладання додаткової угоди про поновлення строку оренди та вживав всі дії, необхідні для переукладання договору, що виключає можливість стягнення з нього майнової шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України; 02.08.2013 позивачем запропонована, а відповідачем підписана додаткова угода № 4843 зі зміненою редакцією про поновлення строку договору до 02.08.2014 та підвищення розміру орендної плати; державний реєстратор не здійснив державну реєстрацію права оренди на підставі додаткової угоди від 02.08.2013; правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16 не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки має інший предмет.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24.11.2006 № 70-06/V Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АПРО-2005 05.17.2007 за №07014 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3535 га для фактичного розміщення адміністративної будівлі з прилеглими господарськими будівлями за адресою: м.Дніпродзержинськ, площа Гагаріна,5 строком дії до 24.11.2007 (державна реєстрація договору оренди у Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП Центр державного земельного кадастру № 040710600060 від 25.09.2007) (а.с. 19-21).

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 30.01.2013 № 656-31/VI Про набуття(притінення) юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентарізації , а саме пунктами 10 та 10.2 ТОВ АПРО- 2005 зобов'язано оформити документи на землекористування на земельну ділянку за адресою: площа Гагаріна,5 для розміщення адміністративної будівлі (а.с.18).

Між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АПРО-2005 02.08.2013 укладено додаткову угоду № 4843 до договору оренди земельної ділянки від 09.07.2007 № 07014 (державна реєстрація № 040710600060 від 25.09.2007), відповідно до якої строк дії договору продовжено до 02.08.2014.

Відповідно до п.5 зазначеної угоди, додаткова угода набирає чинності з дня підписання її Сторонами та проведення державної реєстрації. (а.с.26).

Пунктом б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 5 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля або споруда.

Статтями 125,126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

22.09.2015 відділом самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради було складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки (а.с.32).

Згідно з актом в результаті обстеження встановлено, що на підставі рішення міської ради від 24.11.2006 №70-06/V ТОВ «АПРО-2005» надана у користування земельна ділянка за адресою: м. Дніпродзержинськ, пл. Гагаріна, 5, загальною площею 0,3535га. На земельній ділянці розміщено двоповерхову капітальну будівлю, одноповерхові капітальні будівлі, проходи, проїзди, площадки, насадження. Земельна ділянка по периметру огороджена парканом. Договір оренди земельної ділянки не оформлено належним чином, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту від 12.05.2016 позивачем визначений розмір збитків, заподіяних відповідачем за період з 01.05.2013 по 30.04.2016 в сумі 121557,13грн.

Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради прийняте рішення №147 від 25.05.2016р. «Про затвердження акта про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Дніпродзержинська» , яким, зокрема, затверджений акт від 12.05.2016 (а.с.16,17).

Пунктом 2.1 вказаного рішення визначено, що боржникам, зазначеним в акті, рекомендовано відшкодувати визначені збитки у повному обсязі не пізніше 30-денного строку з дня прийняття означеного рішення.

Так, 26.05.2016 департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради було направлено на адресу ТОВ «АПРО-2005» листа №08-08/1745 щодо сплати збитків.

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів стало підставою для звернення прокуратури до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 121557,13 грн.

Колегія суддів поділяє висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до п.3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" передбачено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Тому, вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення ст. 22, гл. 82 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Отже, як свідчать матеріали справи з часу закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки №07014 від 09.07.2007, ТОВ «АПРО-2005» користується відповідною земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації додаткової угоди від 29.07.2013 про продовження дії договору оренди до 02.08.2014.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «АПРО-2005» користується відповідною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, що потягло заподіяння державі збитків в сумі 121557,13грн у вигляді не отриманого прибутку з орендної плати за землю внаслідок такого використання землі та наявність причинного зв'язку між вказаною бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками.

Посилання відповідача на відмову державного реєстратора провести державну реєстрацію додаткової угоди (рішення про відмову №7640183 від 06.11.2013 - а.с.72) як на відсутність своєї вини, колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Так, відповідно до п.5-2 ч.1 ст.28 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на 04.07.2013р.), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

В той же час, відповідно до ч.3 ст. 28 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5 2 - 5 6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду винесено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АПРО-2005» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016р. у справі №904/8532/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 13.02.2017р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.П. Широбокова