Вирок

від 10.02.2017 по справі 548/1315/16-к

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1315/16-к

Провадження №1-кп/548/7/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожко В.П.,

за участю секретаря - Листопад В.Л.,

прокурора - Мазур В.І.

представника потерпілої - адвоката Легкої Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Кириченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016170330000194 від 16.04.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петракіївка Хорольського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, інваліда 3 групи, неодруженого, такого, що має на утриманні 1-ну неповнолітню дитину, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 13.04.2016 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля житлового будинку ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Полтавської області, під час сварки з ОСОБА_5 на грунті неприязних відносин, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс долонею правої руки один удар по обличчю потерпілої, внаслідок чого відбулось падіння останньої на землю з твердим покриттям, в результаті якого потерпіла ОСОБА_5 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівого стегна зі зміщенням.

При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, визнав повністю та пояснив, що 13.04.2016 року, він із потерпілою ОСОБА_5, її співмешканцем ОСОБА_6, та братом своєї співмешканки ОСОБА_7 з 14 години вживали в нього вдома спиртне. Близько 18 години потерпіла ОСОБА_5 із співмешканцем пішли додому, і він через деякий час виявив зникнення свого мобільного телефону. ОСОБА_7 став телефонувати йому декілька разів і через певний час телефон взяла потерпіла ОСОБА_5, зрозумівши, що його телефон у потерпілої, він вирішив піти до неї, щоб забрати його. Разом з ОСОБА_7 вони пішли до місця проживання потерпілої і на вулиці Київській в м. Хорол біля житлового будинку ОСОБА_4 побачили потерпілу ОСОБА_5, з якою у нього виникла сварка з приводу повернення телефону, так як остання стала заперечувати, що телефон обвинуваченого у неї. Коли потерпіла таки повернула йому телефон, він її вдарив долонею по обличчю, на що потерпіла вдарила його у відповідь. Після цього він штовхнув потерпілу, і вона впала на сідниці та стала кричати і говорити, що в неї болить нога. В цей час вийшла свідок ОСОБА_4, якій він пояснив причину сварки та пішов додому. Згодом дізнався, що потерпіла в лікарні з переломом шийки лівого бедра. У вчиненому розкаявся, пообіцяв подібного в подальшому не робити. Заявлені цивільні позови прокурора та потерпілої ОСОБА_5 не визнав, вважаючи, що ушкодження ним нанесені не умисно, а причиною сварки стала неправомірна поведінка потерпілої, яка виразилася у крадіжці його мобільного телефону і небажанні його повернути по першій вимозі, тому він не повинен нести відповідальність за лікування потерпілої.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, його винність у вчиненні інкримінованого злочину доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні письмових доказів:

- письмовою заявою потерпілої ОСОБА_5 від 15.04.2016 року в якій вона просить працівників поліції притягнути до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 за своє побиття.

- показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що 13.04.2016 року в післяобідній час, він перебував в будинку обвинуваченого ОСОБА_2 в м. Хорол по вул. Незалежності та розпивав спиртні напої разом з останнім, а також потерпілою ОСОБА_5 та її співмешканцем ОСОБА_6 Під вечір після того, як потерпіла ОСОБА_5 пішла додому, ОСОБА_2 виявив зникнення телефону. Вони стали телефонувати на телефон обвинуваченого і трубку взяла потерпіла ОСОБА_5, яка невнятно розмовляла, тому вони вирішили йти до господарства останньої. По вулиці Київській біля дороги поблизу житлового господарства ОСОБА_4, вони побачили потерпілу ОСОБА_5 До неї підбіг обвинувачений і між ними виникла сварка з приводу телефону. Потерпіла не хотіла визнавати, що телефон обвинуваченого у неї, тому ОСОБА_2 вдарив потерпілу долонею чи то в плече, чи в обличчя, від чого потерпіла впала сідницями на дорогу, потім дістала з кишені телефон обвинуваченого і віддала його йому. Вказав, що він точно не пам'ятає, чи обвинувачений один чи два рази наносив удари потерпілій, вказав, що точно пам'ятає, що після падіння обвинувачений потерпілу не бив. Також вказав, що потерпіла віддавала мобільний телефон обвинуваченому в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4, після чого стала скаржитися, що в неї болить нога і вона не може підвестися. Після цього обвинувачений пішов, а він став допомагати потерпілій підвестися, проте вона була сильно п'яна, скаржилася на біль в нозі. Через її стан сп'яніння ніхто не повірив, що в неї проблеми з ногою.

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні, пояснила, що 13.04.2016 року у вечірній час перебувала вдома разом із сином ОСОБА_9 та співмешканцем ОСОБА_10, коли до її двору прийшла потерпіла ОСОБА_5, вона попросила сина сказати, що їх немає вдома. Після цього, близько 20 години вони почули жіночі та чоловічі крики, син їй сказав, що хтось б'є тітку Таісію, після чого всі троє вийшли на вулицю та побачили, що потерпіла ОСОБА_5 сидить на дорозі поблизу їхнього двору в стані сильного алкогольного сп'яніння, біля неї стояли троє чоловіків, одним з яких був обвинувачений ОСОБА_2 Потім потерпіла витягнула з кишені два телефони, один із яких виявився телефоном обвинуваченого. Останній став звинувачувати потерпілу в крадіжці, потім кудись пішов разом з іншими чоловіками. Через деякий час по потерпілу ОСОБА_5 приїхав автомобіль швидкої допомоги. Коли потерпіла сиділа на асфальті і скаржилася на біль в нозі, вона їй не повірила, так як вважала, що остання симулює через стан сильного алкогольного сп'яніння;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що 13.04.2016 року в післяобідній час він разом з потерпілою ОСОБА_5 прийшов у гості до обвинуваченого ОСОБА_2 в м. Хорол по вул. Незалежності, де розпивав спиртні напої разом з останніми та ОСОБА_7 під вечір, коли стало сіріти він з потерпілою пішли додомувідпочивати. По дорозі потерпіла ОСОБА_5 зупинилася біля подвір'я ОСОБА_4 поговорити з останньою, він не став її чекати і пішов додому. Наступного дня 14.04.2016 року зранку потерпіла зателефонувала ОСОБА_6 та розповіла, що знаходиться в лікарні з травмою ноги. Потім потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що перелом ноги вона отримала внаслідок падіння після ударів обвинуваченого ОСОБА_2 Вказав, що в зв'язку з тим, що операція по вживленню імплантанта до цих пір не проведена/, потерпіла на даний час не може самостійно рухатися, пересувається за допомогою милиць, не може самостійно справляти природні потреби, обвинувачений ніяких коштів на лікування потерпілої не надав;

- рапортом старшого інспектора-чергового Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Саленко Ю.М. від 15.04.2016 року про повідомлення від громадянки ОСОБА_5 про те, що 13.04.2016 року близько 20:30 год. її побили ОСОБА_12 та ОСОБА_7;

- висновком судово-медичної експертизи № 137 від 27.06.2016 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 у вигляді закритого перелому шийки лівого стегна зі зміщенням утворилися при падінні потерпілої з висоти власного росту на тверде покриття при вказаних обставинах та у вказаний строк, та кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоров'я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2016 року та фототаблицею до нього, в якому свідок ОСОБА_7 зазначив спосіб нанесення ударів потерпілій ОСОБА_5 та положення останньої після падіння;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2016 року та фототаблицею до нього, в якому потерпіла ОСОБА_5 зазначила спосіб нанесення ударів ОСОБА_2 та її положення після падіння;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 137-Б/198 від 30.08.2016 року, з якого вбачається, що покази свідка ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_5, дані ними в ході проведення слідчих експериментів від 29.08.2016 року, відповідають об'єктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі громадянки ОСОБА_5

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_2 13.04.2016 року близько 20 год. 00 хв. не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, хоча повинен був і міг передбачити, наніс потерпілій ОСОБА_5 удар долонею руки по обличчю, що спричинило падіння останньої з висоти власного росту на тверду поверхню, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_5 отримала СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд враховує та визнає щире каяття обвинуваченого, перше притягнення до кримінальної відповідальності, незадовільний стан його здоров'я.

Твердження захисника обвинуваченого про наявність по справі пом'якшуючої покарання обставини - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Захисник обвинуваченого при судовому розгляді наголосила, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, внаслідок якого остання отримала тілесні ушкодження, виник через неправомірні дії потерпілої, яка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, забрала в обвинуваченого ОСОБА_2 належний йому телефон, чим спровокувала агресивні дії обвинуваченого відносно себе, тому є підстави розцінювати ситуацію, що склалася, в певній мірі збігом обставин, оскільки до заподіяння необережного злочину обвинуваченого спонукали дії потерпілої, вчинені в результаті розпиття спиртних напоїв.

Натомість судом встановлено, що обставини, при яких було вчинено злочин, не можуть вважатися збігом тяжких обставин, оскільки незважаючи на провокативні дії потерпілої, яка забрала в обвинуваченого ОСОБА_2 належний останньому телефон, суд констатує, що всі учасники правопорушення, внаслідок якого потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, перебували в стані алкогольного сп'яніння, в судовому засіданні підтвердилася також та обставина, що як обвинувачений, так і потерпіла певний період часу разом вживали спиртні напої, внаслідок чого існувала можливість помилкових суджень зазначених осіб внаслідок алкогольного сп'яніння, оскільки свідки підтвердили ту обставину, що потерпіла не пам'ятала, яким чином телефон обвинуваченого опинився в її кишені, що свідчить про вчинення несвідомих неправомірних дій внаслідок алкогольного сп'яніння, натомість обвинувачений розцінив це як умисний злочин - крадіжку.

Юридична теорія та судова практика тяжкими особистими, сімейними чи іншими обставинами визнає: тяжку хворобу винного, його рідних, близьких або інших осіб; складні взаємовідносини в сім'ї; пережиту душевну травму; стихійне лихо, гострий конфлікт в сім'ї, на роботі; відсутність заробітку; неможливість утримувати сім'ю; негативні життєві умови; складне матеріальне становище; безробіття; несприятливі житлові умови; складну дорожню обстановку при вчиненні автотранспортних злочинів тощо. При врахуванні такої обставини як вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин), суди повинні не лише вказати на наявність у справі відповідної тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин), але і розкрити їхній зміст, тобто вказати, в чому вони виразилися і чому підштовхнули винного до вчинення злочину.

Таким чином, враховуючи те, що певні тяжкі обставини виступають домінантою у мотивації злочинної поведінки особи, і вона вчиняє злочин для того, щоб уникнути подальшого негативного впливу цих обставин, або в наслідок того, що їх вплив на психіку особи знизив її здатність керувати своїми діями, суд приходить до висновку про відсутність таких обставин в житті обвинуваченого ОСОБА_2 на момент вчинення ним злочину, зокрема перманентне вживання алкогольних напоїв не може спонукати до вчинення ним злочину та вважатися обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки обвинувачений свідомо призвів себе до такого стану. Доказів, що свідчать про наявність інших тяжких обставин, що спонукали обвинуваченого до вчинення даного конкретного злочину, суду не надано.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки незважаючи на відсутність медичного висновку щодо стану обвинуваченого після вчинення злочину, дана обставина знайшла своє підтвердження при судовому розгляді як в показаннях свідків, так і самого обвинуваченого.

Призначаючи вид покарання, суд враховує обставини вчинення злочину, а саме те, що обвинувачений під час вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння, наніс удари слабшій та меншій за себе жінці в присутності сторонніх осіб, а тому суд приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, та вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, суд враховує наявність по справі пом'якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття, те, що вчинено необережний злочин, наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини, дані про особу обвинуваченого, який є інвалідом 3-ї групи, хворіє на туберкульоз, а тому вважає необхідним застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5, суд керується статтями 61, 368 КПК України, статтями 23, 1166 та 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна (далі - Постанова), в частині процесуальних витрат ст. 118-122 КПК України.

Так, потерпілою ОСОБА_5 по справі заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином матеріальної шкоди в сумі 101 000 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Обґрунтовуючи ці свої позовні вимоги в частині майнової шкоди потерпіла та її представник не надавала суду ніяких письмових доказів, здійснення витрат на лікування.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" судам роз'яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Виходячи з того, що позивачкою не надано суду доказів придбання нею ліків ( квитанцій, чеків ), доказів вартості проведення операції, суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення із обвинуваченого витрат на лікування в сумі 101 000 грн. є безпідставними.

Стосовно позову потерпілої в частині відшкодування завданої їй моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі.

Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок вчинених обвинуваченим протиправних необережних дій потерпілій ОСОБА_5 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих ушкоджень потерпіла ОСОБА_5 змушена й на даний час лікуватися, вона позбавлена можливості пересуватися без сторонньої допомоги та милиць, що безсумнівно порушує звичний ритм її життя, в період спричинення ушкоджень так і в період лікування та реабілітації, вона продовжує відчувати фізичний біль та психологічні страждання. При цьому, ці негативні наслідки стали результатом дій обвинуваченого ОСОБА_2

Відтак, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого діяння та його наслідків, поведінки під час вчинення злочину, характеру негативних наслідків, викликаних його діями, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, як під час вчинення протиправного діяння відносно неї так і після, а також зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілої, суд, з врахуванням поведінки потерпілої, яка своїми діями спонукала обвинуваченого до вчинення насильницьких дій відносно неї, з урахуванням вимог розумності і справедливості вважає необхідним зменшити розмір заявленої потерпілою моральної шкоди, вважає необхідним визначити розмір морального відшкодування в сумі 10 000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 понесених останньою витрат на правову допомогу в розмірі 4800 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу та витрат пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Статтею 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні ( в редакції станом на 31 грудня 2016 року).

Редакцію вказаної статті змінено і з 01.01.2017 року розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ст.ст.26,30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження вимог потерпілої ОСОБА_5 щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, надані наступні докази: свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №157, ордер № 007302, квитанція № 25 від 09 лютого 2017 року про отримання від ОСОБА_5 за надання правової допомоги гонорару в сумі 4800 грн., та розрахунок витрат на правову допомогу адвоката Легкої Л.М. від 09 лютого 2017 року.

До суду надано розрахунок витрат на правову допомогу, згідно якого станом на 09 лютого 2017 року, адвокатом затрачено при наданні правової допомоги ОСОБА_5 під час судового провадження та складання цивільного позову в кримінальному провадженні, становить 4 год.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину у 2016 році та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року у 2017 році.

Розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2016 року становив - 1600 гривень, а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в січні-лютому 2017 року становить 1600 грн.

Захисником Легкою Л.М. надано розрахунок згідно якого час її роботи коштує 1200 грн.

Суд констатує, що захисником не вірно розраховано розмір компенсації передбачений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ,

Так судом встановлено, що цивільний позов захисником подано 20 грудня 2016 року, з позовної заяви вбачається, що вона виготовлена друкованим способом за допомогою комп'ютера на 7 аркушах. За своєю специфікою вказана категорія спорів не є специфічною чи складною, і не потребує значного часу на ознайомлення з нормативною базою та судовою практикою, тому на переконання суду, адвокат із досвідом роботи 24 роки, може скласти вказану позовну заяву за 1 годину.

Захисник Легка Л.М. приймала участь у судових засіданнях:

- 20.09.2016 року в підготовчому судовому засіданні з 10 год. 14 хв. до 10 год. 19 хв., тобто 5 хвилин, яке було відкладено в зв'язку з неявкою обвинуваченого по причині його лікування від туберкульозу;

- 30.01.2017 року з 11 год. 46 хв. до 11 год. 52 хв. та з 13 год. 42 хв. до 13 год. 44 хв., тобто 8 хв.;

- 09.02.2017 року з 13 год. 41 хв. до 16 год. 22 хв., тобто 02 год. 41 хв.

Таким чином адвокатом на складання позову затрачено 1 годину, крім того на участь в судових засіданнях затрачено 2 год. 54 хвилини, а всього 3 год. 54 хв.

Тому на переконання суду, з урахуванням часу, проведеного адвокатом Легкою Л.М. в судових засіданнях та з урахуванням часу, необхідного для складання позову, до стягнення підлягає 2 496 грн. 00 коп., так як 40% від мінімальної заробітної плати в грудні 2016 року чи розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в січні-лютому 2017 року становить: (1600 х 40 %= 640,00) грн.; 640,00 х 03 години 54 хвилин = 2 496 грн. 00 коп.

Виходячи з того, що згідно розрахунку наданого адвокатом Легкою Л.М. нею затрачено до 4 годин часу, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 2496 грн. витрат потерпілої на правову допомогу.

Вирішуючи цивільний позов прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури про відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Ч. 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Судом встановлено, що прокурором пред'явлено цивільний позов в інтересах держави в особі фінансового управління Хорольської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 в сумі 1 569 грн. 60 коп., що доведено у справі відповідною довідкою головного лікаря № 01-02/130 від 23.01.2017 року та калькуляцією, і обвинуваченим ОСОБА_2 не заперечується.

Покладаючи на обвинувачену обов'язок відшкодувати понесені закладом лікування витрати, суд виходить з встановленого законом правила про те, що шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а тому вищезазначена сума підлягає стягненню з обвинуваченго ОСОБА_2 на користь фінансового управління Хорольської районної державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 176-179, 369 -371, 373 -376, 394, 395 КПК України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Цивільний позов прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури про відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь фінансового управління Хорольської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 02315564 в УДКСУ в Хорольському районі Полтавської області, р/р 31412544700464 (код доходів 24060300 інші надходження ), МФО 831019)вартість витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 в розмірі 1 569(одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, 10 000 (десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, 2 496 (дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а обвинуваченим, в той же строк з моменту отримання копії цього вироку, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: