Рішення

від 13.02.2017 по справі 909/1158/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 р. Справа № 909/1158/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59-а, м.Івано-Франківськ, 76009

до відповідача: Івано-Франківської міської поліклініки № 2, вул. Довга, 42, м. Івано - Франківськ, 76019

про стягнення заборгованості в сумі 34447,26 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт І категорії юридичного відділу, довіреність № 20/1480 від 16.06.16р.

від відповідача: ОСОБА_2- юрисконсульт, довіреність № 01/08 від 20.01.17р.

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської поліклініки № 2 про стягнення заборгованості в сумі 34447,26 грн., в тому числі 21544,8 грн. основного боргу, 11526,47 грн. інфляційних та 1375,99 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.16р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.01.17р. Ухвалою суду від 24.01.17р. відкладено розгляд справи на 13.02.17.

Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання за вих. №17/300 від 10.02.17р. (вх.№2346/17 від 13.02.17р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку з можливістю укладення між сторонами мирової угоди. Суд відхилив вказане клопотання, оскільки сторони не позбавлені права укласти мирову угоду і в процесі виконання судового рішення (на стадії виконавчого провадження).

Представник відповідача суму основного боргу визнав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами даного спору укладено договір підряду від 2014 року, відповідно до умов якого підрядник (позивач) зобов"язується виконати поточний ремонт системи опалення в приміщенні Міської поліклініки №2 на вул.Довга,42 в м.Івано-Франківськ(п.1.1 договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата проводиться Замовником не пізніше 10 днів після підписання актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3).

Позивач прийняті на себе договірні зобов"язання на суму 21544,8 грн. виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані і скріплені печатками обох сторін без зауважень (а.с.15-23). Заборгованість в сумі 21544,8 грн. підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків станом на 28.05.15 (а.с.14).

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання щодо оплати виконаних робіт та визнання позову відповідачем, вимога щодо стягнення 21544,8 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 11526,47 грн. інфляційних та 1375,99 грн. - 3% річних, оскільки згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Правильність нарахування інфляційних та 3% річних судом перевірено.

Таким чином, до стягнення підлягають 21544,8 грн. основного боргу, 11526,47 грн. інфляційних та 1375,99 грн. - 3% річних.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1378 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34,43, 44, 49,ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Івано-Франківської міської поліклініки №2 про стягнення заборгованості в сумі 34447,26 грн. - задоволити.

Стягнути з Івано-Франківської міської поліклініки №2 (вул. Довга, 42, м. Івано - Франківськ, 76019, код 13653181) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-а, м.Івано-Франківськ, 76009, код 03346058) - 21544 (двадцять одну тисячу п"ятсот сорок чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 11526 (одинадцять тисяч п"ятсот двадцять шість) грн. 47 коп. інфляційних, 1375 (одну тисячу триста сімдесят п"ять) грн. 99 коп. - 3% річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.17

Суддя Цюх Г.З.