Рішення

від 14.02.2017 по справі 909/1129/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 р. Справа № 909/1129/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону,

вул.Бращайків, 2, м.Ужгород, 80000, в інтересах держави -

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова,

вул.Батуринська, 2, м.Львів,79007, в особі:

Ужгородського військового лісництва,

пров.Червоноармійський, 5, м.Перечин, Закарпатська область, 89200;

до відповідача: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1,

вул.Л.Українки, 14, с.Молодків, Надвірнянський район,

Івано-Франківська область, 74824;

про: стягнення 38 368,86грн.,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону, (посвідчення №033485 від 18.05.15р.);

від позивача: представники не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, (виписка з ЄДРЮО та ФО-П серія ААВ №880785 від 16.04.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону, в інтересах держави - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в особі Ужгородського військового лісництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, 56 529,85грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судовому засіданні 02.02.17р. оголошувалась перерва до 14.02.17р.

Прокурор, в судовому засіданні 02.02.17р., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№1287/17), в якій просять суд, стягнути з відповідача 38 368,86грн. Представник позивача, підтримав подану прокурором заяву б/н (вх№1287/17) від 02.02.17р.

Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог б/н (вх№1287/17) від 02.02.17р., а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, приписи ч.4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких прокурор, який бере участь у справі, несе обов"язки і користується правами сторони та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Прокурор, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між Ужгородським військовим лісництвом КЕВ м.Львова та ФО-П ОСОБА_1 Договору купівлі-продажу №4 від 02.01.15р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв, по видаткових накладних № РН-0000067 від 20.02.15р., № РН-0000081 від 10.03.15р., № РН-0000097 від 19.03.15р., № РН-0000116 від 10.04.15р., лісопродукцію на загальну суму 154 586,05грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість поставленої лісопродукції в розмірі 38 368,86грн. (116 217,19грн. - відповідачем сплачено);

- норми ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 02.02.17р.).

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги, визнав в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Ужгородським військовим лісництвом КЕВ м.Львова (Продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №4 від 02.01.15р.

Згідно умов Договору, Продавець продає, а Покупець купує лісопродукцію (франко верхній склад). Перелік та ціни з ПДВ лісопродукції, обумовлені сторонами у п.1.1.Договору.

Пунктами 2.1., 2.3. Договору встановлено, що оплата проводиться шляхом попередньої оплати 100% вартості лісопродукції або на умовах 50% попередньої оплати та 50% оплати по факту (в той же день) відвантаження партії лісопродукції. Перевезення лісопродукції здійснюється транспортом Покупця.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав, а відповідач прийняв, по видаткових накладних № РН-0000067 від 20.02.15р., № РН-0000081 від 10.03.15р., № РН-0000097 від 19.03.15р., № РН-0000116 від 10.04.15р. (а.с.12-15), лісопродукцію на загальну суму 154 586,05грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.12-15), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, купівлю-продаж товару Продавцем Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з платіжних доручень, прибуткових касових ордерів (а.с.16-28), відповідачем, частково здійснено розрахунок за отриману лісопродукцію загальній сумі 116 217,19грн. Однак, неоплаченою залишилась вартість поставленої лісопродукції в розмірі 38 368,86грн.

Наявність неоплаченої вартості поставленої лісопродукції, обумовленої Договором №4 від 02.01.15р., в сумі 38 368,86грн., визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.17р. (а.с.52).

Станом на 14.02.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №4 від 02.01.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 38 368,86грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 626- 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, вул.Л.Українки, 14, с.Молодків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 74824 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, вул.Батуринська, 2, м.Львів, 79007 (ідентифікаційний код 07638027), в особі Ужгородського військового лісництва, пров.Червоноармійський, 5, м.Перечин, Закарпатська область, 89200 (ідентифікаційний код 39446813) 38 368,86грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят вісім грн. 86коп.) - заборгованості, 1 378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.17р.

Суддя С.Кобецька