Рішення

від 07.02.2017 по справі 910/22395/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа № 910/22395/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур"

про стягнення 3 343,58 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевченко А.П. (представник за довіреністю від 01.02.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №МХ-001838 від 13.09.2011р. в розмірі 3 343,58 грн., з яких 3 066,96 грн. сума основного боргу, 217,02 грн. інфляційних втрат та 59,60 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.01.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017р. розгляд справи відкладено до 24.01.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017р. розгляд справи відкладено до 07.02.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 07 лютого 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №МХ-001838 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати й оплачувати товар.

Згідно п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями.

Постачальник поставляє товар за замовленням покупця, яке може бути здійснено із застосуванням телефонного (факсимільного) зв'язку, за допомогою електронної пошти або через представника покупця ( п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник поставляє товар за цінами, узгодженими з покупцем в специфікаціях та/або первинних документах.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на суму 3 066,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної №МХ-0004679 від 31.03.2016р. на вказану суму.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його уповноваженого представника та відтиском штампу у вказаній вище товарно-транспортній накладній.

Як передбачено в п. 5.2. Договору оплата покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару покупцем. Оплата може здійснюватись, як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або первинних документах.

Датою оплати вартості товару, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.3. Договору).

В п. 10.1. Договору сторони домовились, що строк дії договору встановлюється з 13.09.2011р. до моменту укладення сторонами нового договору або розірвання даного договору.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 8 МХ-16 від 20.04.2016р. на суму 3 070,48 грн. (докази направлення та отримання претензії в матеріалах справи), яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 5.2. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого товару повинен бути виконаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту приймання товару (до 07.04.2016р. включно), відтак прострочення оплати вартості поставленого товару за товарно-транспортною накладною №МХ-0004679 від 31.03.2016р. у відповідача виникло з 08.04.2016р.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 066,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 217,02 грн. інфляційних втрат та 59,60 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, а тому суд проводить власний розрахунок нарахованих позивачем сум.

Так, за розрахунком суду за заявлений позивачем період (з 08.04.2016р. по 31.10.2016р., з огляду на те, що позивачем не включено до розрахунку індекс інфляції за листопад 2016р.) сума інфляційних втрат становить 238,37 грн. (3 066,96 х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 3 066,96).

З огляду на заявлені позивачем вимоги в прохальній частині позовної заяви та відсутність в матеріалах справи письмового клопотання сторони про можливість суду виходити за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), з відповідача має бути стягнуто суму інфляційних втрат в розмірі 217,02 грн. (заявлена до стягнення сума).

За розрахунком суду 3 % річних за заявлений позивачем період становить 59,58 грн. = 3 066,96 х 3% х 237 (кількість днів прострочення з 08.04.2016р. по 30.11.2016р.) : 366 (кількість днів у 2016р.), а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 59,58 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22395/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 066,96 грн. суми основного боргу, 217,02 грн. інфляційних втрат та 59,58 грн. 3 % річних.

Судовий збір позивача у розмірі 1 377,99 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (ідентифікаційний код 35646390, адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, оф. 610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" (ідентифікаційний код 36265252, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9) 3 066,96 грн. (три тисячі шістдесят шість гривень 96 коп.) суми основного боргу, 217,02 грн. (двісті сімнадцять гривень 02 коп.) інфляційних втрат, 59,58 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень 58 коп.) 3 % річних та 1 377,99 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім гривень 99 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2017р.

Суддя С.М. Морозов