Рішення

від 15.02.2017 по справі 910/22626/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017Справа №910/22626/16

За позовомПриватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтана" простягнення 15 384,09 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Іванченко І.М. - представник за довіреністю №313 від 03.10.2016 від відповідача Тетарчук І.В. - договір про надання правової допомоги № 18/01/17 від 18.01.2017

У судовому засіданні 15.02.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтана" про стягнення 15 384,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2009 між сторонами було укладено договір поставки № 763, на підставі якого позивачем у липні-серпні 2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 727,37 грн., проте відповідач оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9 726,92 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з останнього 17% річних у розмірі 482,02 грн. та 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5 175,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22626/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.01.2017.

У судове засідання, призначене на 18.01.2017, з'явились представники сторін. Представник позивача подав письмову заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої повідомив про сплату відповідачем основної суми боргу у розмірі 9 726,92 грн. та просив стягнути з останнього 482,02 грн. - 17% річних та 5 175,15 грн. - 0,5 % за користування чужими коштами.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За клопотанням відповідача суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.02.2017.

У судовому засіданні 08.02.2017 за участю представників сторін було оголошено перерву до 15.02.2017.

У судове засідання, призначене на 15.02.2017, з'явились представники сторін.

Представник позивача подав письмові пояснення щодо заперечень відповідача, відповідно до яких зазначає, що за весь час співпраці сторін, на кожній видатковій накладній при поставці товару, представники покупця ставили підпис та печатку підприємства, питання щодо їх повноважень виникало у відповідача лише при стягненні з останнього штрафних санкцій. За доводами позивача, товар приймався уповноваженими представниками покупця, оскільки останні підписували видаткові накладні та мали в розпорядженні круглу печатку підприємства відповідача, відтиск якої також міститься в підписаних накладних.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідно до умов договору № 763 від 01.01.2009, факт поставки товару, його якість та кількість засвідчує накладна, а тому з урахуванням відсутності від покупця жодних звернень, претензій чи повідомлень про факти виявлення неякісного товару, доводи відповідача є безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях від 08.02.2017, а саме щодо порушення позивачем п. 2.1. договору, відповідно до якого якість товару, що поставляється повинна відповідати показникам і характеристикам, затвердженим державним стандартам і технічним умовам України, зазначеними в документах про відповідність товару. Таким чином, за доводами відповідача, з урахуванням положень ч. 4 ст. 612 ЦК України має місце прострочення кредитора, що звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 січня 2009 року між Приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтана" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 763 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно з п. 1.2 договору поставки загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Відповідно до п.3.3 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару його якість та кількість.

Відповідно до п.4.2 договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну партію товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 6.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009, а в частині зобов'язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 днів календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору поставки № 763 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 727,37 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № АКФ-140218 від 30.07.2016 на суму 2 325,96 грн.;

- № АКФ-140932 від 30.07.2016 на суму 1 617,00 грн.;

- № АКФ-141067 від 30.07.2016 на суму 1 755,96 грн.;

- № АКФ-161970 від 27.08.2016 на суму 2 216,09 грн.;

- № АКФ-162063 від 27.08.2016 на суму 1 812,36 грн.

В той же час, відповідачем було оплачено поставлений товар на суму 9 727,37 грн. (з порушенням встановлених строків оплати), що підтверджується наданою позивачем банківською випискою за період з 01.12.2016 по 17.01.2017, отже, за твердженням позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), станом на момент вирішення спору основна сума заборгованість відповідачем сплачена.

Таким чином, беручи до уваги прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 763 від 01.01.2009, позивач просить стягнути з останнього 17% річних у розмірі 482,02 грн. та 0,5 % за користування чужими коштами у розмірі 5 175,15 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, оплата за поставлений товар на суму 9 727,37 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а саме 09.12.2016 на суму 5 698,92 грн. та 28.12.2016 на суму 028,45 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою із банківського рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку щодо вчасного та належного розрахунку за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивачем за прострочення грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 482,02 грн. - 17% річних за період прострочення з 07.08.2016 по 02.12.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом. 5.2 договору сторони погодили, що при порушенні покупцем п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику 17 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 17% річних, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та терміну оплати, що був встановлений у видаткових накладних, господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період прострочення, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 388,80 грн. за період прострочення з 28.08.2016 по 02.12.2016 за накладними від 30.07.2016 та за період прострочення з 25.09.2016 по 02.12.2016 за накладними від 27.08.2016

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 5 175,15 грн. - 0,5% за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України .

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України , - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України ). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 , 1054 , 1061 ЦК України ). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд звертає увагу, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при порушенні покупцем п.4.2 даного договору згідно з ч.1 ст. 536 ЦК України , покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Судом здійснено перерахунок розміру 0,5% за користування чужими коштами, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та терміну оплати, що був встановлений у видаткових накладних, зокрема, за період прострочення з 28.08.2016 по 02.12.2016 за накладними від 30.07.2016 та за період прострочення з 25.09.2016 по 02.12.2016 за накладними від 27.08.2016, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі у розмірі 4 173,69 грн.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтана" на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" підлягає стягненню 338,80 грн. - 17 % річних та 4 173,69 грн. - 0,5% за користування чужими коштами.

Заперечення відповідача щодо отримання товару не уповноваженими представниками відповідача та неналежної якості, не приймається судом до розгляду, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підписи покупця та відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтана", а також докази повної оплати товару за отриманими накладними на суму 9 726,92 грн., що також не заперечується відповідачем..

Крім іншого, суд зазначає, що відповідно до п.п. 3.5., 3,6 договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Якщо при прийомі-передачі товару буде виявлено неякісний товар, помітка про це робиться в накладній та в подальшому постачальник здійснює його заміну. За погодженням сторін заміна неякісного товару не здійснюється, а проводиться зменшення замовлення.

Враховуючи, що видаткові накладні про отримання товару були підписані відповідачем, скрпілені печаткою та оплачені останнім, а також жодних поміток щодо неякісного товару в накладних не зазначалось, звернень, претензій чи повідомлень про факти виявлення неякісного товару відповідачем суду не надано, доводи останнього визнаються судом необґрунтованими та такими, що не спростовують факт прострочення грошового зобов'язання за договором № 763 від 01.01.2009.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтана" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 39; ідентифікаційний код 21488843) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 80 коп. - 17 % річних, 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 69 коп. - 0,5% за користування чужими коштами та 1111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2017

Суддя Пукшин Л.Г.