Рішення

від 06.02.2017 по справі 911/4291/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа № 911/4291/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал", м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Лазербік", м. Бровари,

про стягнення 6 831,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність від 20.12.2016 № 20/12/16;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал", м. Київ, звернулося до господарського суду Київської області з позовом №00104/16 від 21.12.2016 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лазербік", м. Бровари, в якому просить суд стягнути з відповідача 6 831,00 грн. передоплати за договором поставки від 26.07.2016 та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лазербік" договору поставки від 26.07.2016, позивач здійснив попередню оплату за товар (валізи) в розмірі 6 831,00 грн., а відповідач зобов'язався поставити позивачу товар. Однак, відповідач свої зобов'язання з поставки товару на вказану суму не виконав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6 831,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2016 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4291/16 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2017.

23.01.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал" до суду були подані додаткові документи із супровідним листом від 18.01.2017 №00005/17.

Ухвалою суду від 23.01.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 06.02.2017.

В судове засідання 06.02.2017 з'явився представник позивача, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Відповідач в судові засідання 23.01.2017 та 06.02.2017 свого представника не направив, вимоги суду, викладені в ухвалах, не виконав, витребувані судом документи та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копію ухвали про порушення провадження від 29.12.2016 рекомендованим повідомленням, яке повернуто підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання. Копія ухвали суду про відкладення розгляду справи від 23.01.2017 направлялась рекомендованим листом з повідомленням, який на адресу суду не повернувся.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладені в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Старлайт Рентал"), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лазербік", м. Бровари (далі по тексту - ТОВ "Лазербік"), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між позивачем ТОВ "Старлайт Рентал" та відповідачем ТОВ "Лазербік" була досягнута домовленість про поставку товару (валіз) відповідачем та оплату поставленого товару позивачем.

Судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №22-07/011 від 22.07.2016 на суму 6 831,00 грн. за валізи SKB 3-і-0907-6В з поролоном (3 шт.), який в свою чергу оплачений ТОВ "Старлайт Рентал" в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №533 від 26.07.2016 з призначенням платежу - сплата за валізи згідно рах. №22-07/11 від 22.07.2016, що додатково підтверджується відповідною банківською випискою.

Оскільки зміст договору вбачається з документів, якими обмінялися сторони (рахунок-фактура, платіжне доручення) суд робить висновок про те, що сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов, а за правовим змістом відносини сторін є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого обов'язку зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного варіанту правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Так, ТОВ "Старлайт Рентал" зверталось до ТОВ "Лазербік" з претензіями щодо оплати заборгованості від 19.08.2016 №00073/16 та від 19.08.2016 №00074/16, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями описів вкладення в цінний лист.

Судом досліджено, що позивач скеровував вище зазначені претензії за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 24-а, офіс 8 та за адресою 04050, м. Київ, вул. Пилипівський, буд.4, офіс 21.

Як вбачається з Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2017 №1002043838 місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Лазербік" на теперішній час є: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Симоненко, буд.2, офіс 5. Однак, відповідачем вносились зміни до відомостей про юридичну особу, зокрема 21.10.2016 змінено місцезнаходження, а адреса м. Київ, провулок Пилипівський 4, офіс 21 зазначена самим відповідачем у наданому позивачу рахунку-фактурі від 22.07.2016 №22-07/011.

Доказів поставки обумовленого договором поставки товару, доказів повернення коштів згідно претензій позивача суду не подано, як не подано і доказів надання обгрунтованої відповіді на претензії.

За таких обставин, суд встановив факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 26.07.2016, строк виконання яких настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, в порядку ст. 538 ЦК України відповідач, отримавши від позивача відповідну оплату, був зобов'язаний поставити на цю суму обумовлений сторонами товар.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 6 831,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не надано документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Старлайт Рентал" до ТОВ "Лазербік" про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лазербік" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Симоненко, будинок 2, офіс 5, ідентифікаційний код 39687163).

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Рентал" (03113, м. Київ, Шевченківський район, вулиця І.Шевцова, будинок 1, ідентифікаційний код 37994389)

6 831,00 (шість тисяч вісімсот тридцять одна гривня нуль копійок) основного боргу,

1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.02.2017.

Суддя О.В. Конюх