Рішення

від 31.01.2017 по справі 911/154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 911/154/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євросід , с.Дулицьке

до Сквирської районної державної адміністрації Київської області, м.Сквира

про визнання права власності на земельну ділянку

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євросід до Сквирської районної державної адміністрації Київської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Провадження у справі № 911/154/17 порушено ухвалою від 12.01.2017 року та призначено справу до розгляду на 31.01.2017 року.

В судовому засіданні 31.01.2017 року позивач надав витребувані судом докази та пояснення, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору надісланою на його адресу ухвалою про порушення провадження у справі, яка отримана згідно поштового повідомлення про вручення 17.01.2017 року, в судове засідання 31.01.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень та пояснень по суті позовних вимог не надав.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Євросід є власником нежитлової будівлі (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлової будівлі (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 (бувша вул. Кірова), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна. Номери записів про право власності 16698100 та 16698465.

Зазначені об'єкти нерухомості складають колгоспний двір бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства Щедрий колос та є єдиним комплексом для обслуговування сільськогосподарського підприємства. Бувше Колективне сільськогосподарське підприємство Щедрий колос користувалося земельною ділянкою під колгоспним двором на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, виданого відповідно до рішення Дулицької сільської ради від 30.05.1995 року.

Позивач зазначає, що фізичною особою ОСОБА_2 (засновником ПП Новагрос ) були викуплені майнові паї бувших членів КСП Щедрий колос , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 20.02.2003 року, та на підставі даного свідоцтва про право власності на майновий пай було оформлено право власності на зазначені нежитлові будівлі.

Після чого, будівлі були внесені ОСОБА_2, як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Євросід , до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю Євросід (позивача), що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 22.09.2016 року.

Таким чином, внаслідок внесення майна до статутного фонду Товариство з обмеженою відповідальністю Євросід набуло права власності на майно: нежитлову будівлю (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлову будівлю (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 (бувша вул. Кірова). Набуття та оформлення права власності на нерухомість підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна. Номери записів про право власності 16698100 та 16698465.

Також позивач пояснив, що відповідно до Рішення Дулицької сільської ради про перейменування назв вулиць та провулків в селі Дулицьке Сквирського району, вулицю Кірова було перейменовано на вулицю Хліборобів.

Загальна площа нежитлових приміщень відповідно до технічних паспортів складає 2829,0 кв.м, відповідно до земельних норм для обслуговування цієї будівлі необхідна земельна ділянка площею 2,9157 га. Земельна ділянка відповідно до кадастрового плану має номер 3224082100:03:024:0005, виділена в натурі, встановлені межі, інтереси сусідів та інших осіб не зачіпає.

ТОВ Євросід звернулося до Сквирської районної державної адміністрації Київської області (так як земельні ділянки знаходяться за межами Дулицької сільської ради) з листом від 27.10.2016 року щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, на що було отримано відповідь № 06-44/2905 від 09.11.2016 року про відмову та пропозицію звернутись до суду для вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку.

Таким чином, позивач зазначає, що ним вжито всіх необхідних заходів для отримання права власності на земельну ділянку площею 2,9157 га для обслуговування набутих у власність господарських будівель і споруд, а саме нежитлової будівлі (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлової будівлі (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 (бувша вул. Кірова). Однак питання не можливо вирішити у зв'язку з запереченням відповідачем права позивача на набуття спірної земельної ділянки у власність, що потребує вирішення спору в судовому порядку.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку площею 2,9157 га для обслуговування господарських будівель і дворів, а саме нежитлової будівлі (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлової будівлі (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10.

Також, позивач зазначив та надав докази, що відповідно до висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 22.12.2016 року вартість земельної ділянки площею 2,9157 га для обслуговування господарських будівель і дворів, а саме нежитлової будівлі (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлової будівлі (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 (бувша вул. Кірова) становить 62 688 грн.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Положеннями п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 29 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.

Місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).

Статтею 30 Земельного кодексу України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі № 6-253цс16, судова палата у цивільних справах вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст.120 Земельного кодексу України, дійшла висновку, що норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землевласнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Як визначено ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідні обставини, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі № 6-253цс16, в поєднанні зі ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України , які закріплюють принцип двостороннього вільного волевиявлення сторін договору, свідчать, що в момент укладення договору, який є підставою для переходу до особи права власності на об'єкти нерухомості, відчужувач погоджується з настанням передбачених ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України наслідків у вигляді переходу належних йому прав на земельну ділянку під нерухомістю.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка була колгоспним двором бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства Щедрий колос і належала КСП Щедрий колос на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, виданого відповідно до рішення Дулицької сільської ради від 30.05.1995 року, тобто перебувала у власності підприємства.

У зв'язку з набуттям позивачем права власності на розташовані на такій земельній ділянці будівлі: (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., з огляду на норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, до позивача, як нового власника будівель, перейшло право на земельну ділянку, на якій розташовані такі будівлі, яке належало попередньому землевласнику і первісному власнику будівель, тобто належне КСП Щедрий колос право власності на землю.

Також, суд враховує, що спірна земельна ділянка фактично розташована під господарськими будівлями, які були розпайовані як майнові паї, викуплені ОСОБА_2 і відповідне нерухоме майно передано до статутного фонду позивача.

Всі правочини щодо набуття позивачем права власності на майно є чинними, не оскаржені та не взнавались недійсними в установленому законодавством порядку.

Таким чином, судом встановлено правомірність набуття позивачем права власності на нерухомість, тому до позивача перейшло право на земельну ділянку під такою нерухомістю, яке належало попередньому власнику - право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОСІД (09025, Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 Н, код 40637351) право власності на земельну ділянку площею 2,9157 га. для обслуговування господарських будівель і дворів, а саме нежитлової будівлі (склад) літ. М площею 980,5 кв.м. та нежитлової будівлі (цех-склад по переробці зерна) літ. Н площею 1848,5 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10.

3. Стягнути з Сквирської районної державної адміністрації Київської області (09000, Київська обл., м.Сквира, вул. Богачевського, 28, код 24208857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОСІД (09025, Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10 Н, код 40637351) 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 14.02.2017 р.