Рішення

від 08.02.2017 по справі 917/1948/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 р. Справа № 917/1948/16

За позовом Служба зовнішньої розвідки України, вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107

до Приватного підприємства "Дзига", вул. Незалежності, 2/9, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 1 438,80 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №5/3/57 Б від 19.01.2017р.

від відповідача: не з явився

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 1438,80 грн. штрафних санкцій за прострочення поставки товару за Договором №685/15 від 23.12.2015р.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині поставки товару.

Відповідач в судові засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи), вимог ухвал суду не виконав.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

23 грудня 2013 року між Службою зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ, Замовник, Позивач) та Приватним підприємством "Дзига" (далі - ПП "Дзига", Постачальник, Відповідач) було укладено Договір №685/15 (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник зобов'язується постачати тубуси металеві з фіксатором, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору).

Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюється у додатку №1 Специфікація , який додається до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.3 Договору). Ціна, зазначається у додатку №1 до Договору, включає податки, збори та інші додаткові платежі до бюджетів, а також витрати на доставку у визначене Замовником місце (п.3.2). Сума Договору складає 23 980,00 грн., ПДВ не враховується згідно чинного законодавства (п.3.3)

Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунок за товар здійснюється Замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених Постачальником розрахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки товару: протягом 215 року окремими партіями згідно з попередніми заявками Замовника, що подаються в письмовій формі або усній формі по телефону, але в будь-якому разі товар має бут поставлений не пізніше 23.12.2015 року. Постачання товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання Постачальником від Замовника відповідної заявки (п.5.3).

Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_2 (Додаток до Договору №1) та видаткової накладної №1021 від 25.12.2015 року товар було поставлено Замовнику 25 грудня 2015 року

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно поставив Товар на суму 23 980,00 грн., чим порушив п. 5.1.Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, за порушення строку поставки товару Замовнику, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 3% вартості договору за кожен день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1438,80 грн. пені.

Позивачем було направлено на адресу Приватного підприємства "Дзига" претензію від 14.04.2016 р. № 5/3/667 ПБ з вимогою сплатити пеню за несвоєчасно поставлену продукцію за Договором №685/15 від 23.12.2015р. в розмірі 1438,80 грн., однак, вказана претензія проігнорована Відповідачем та залишилась без відповіді.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Так, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 1438, 80 грн. пені за два дні у розмірі 3 % від вартості договору за кожен день прострочення. Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 1438, 80 грн. пені за два дні у розмірі 3 % від вартості договору за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дзига" (вул.Незалежності, 2/9, м.Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 40017994) на користь Служби зовнішньої розвідки України (вул.Нагірна, 24/1, м.Київ, 04107, код ЄДРПОУ 33240845, р/р 35218001018126) штрафні санкції у розмірі 1 438,80 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.