Рішення

від 06.02.2017 по справі 922/159/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р.Справа № 922/159/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" (смт. Городниця, Житомирська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (м. Харків) про стягнення 128 047,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 11.01.2017 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Городницьке лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №19.1-02/16 від 03.02.2016. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 128047,84 грн., з яких 97900 грн. - основний борг, 30147,87 грн. - пеня. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором купівлі-продажу №19.1-02/16 від 03.02.2016 стосовно не поставки товару після отримання 100% предоплати. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

10.01.2017на офіційну електронну адресу суду (inbox@hr.arbitr.gov.ua) та через канцелярію суду 16.01.2017 від представника позивача надійшла заява (клопотання), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.01.2017 дане клопотання було задоволено судом та призначено слухання справи в режимі відеоконференції, забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі №922/159/17 доручено Новоград-Волинському міськрайонному суду Житомирськой області.

16.01.2017 за вх.№1139 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява (клопотання), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання у справі №922/159/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.01.2017 розгляд справи відкладено на 06 лютого 2017 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 23.01.2017 клопотання (заяву) представника позивача про забезпечення проведення наступного судового засідання у справі №922/159/17 в режимі відеоконференції задоволено, судове засідання в режимі відеоконференції у справі №922/159/17 призначено на 06 лютого 2017 року о 10:30 год., забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі №922/159/17 доручено Новоград-Волинському міськрайонному суду Житомирської області.

06.02.2017 року на електронну адресу суду (inbox@hr.arbitr.gov.ua) від представника позивача надійшло платіжне доручення та банківська виписка по розрахунковому рахунку.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.02.2017 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 06.02.2017 року не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 05.01.2017 та ухвала суду від 12.01.2017, що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №22482009 від 27.12.2016, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.02.2016 року між Державним підприємством "Городницьке лісове господарство" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (продавець ) було укладено договір купівлі-продажу №19.1-02/16.

В частині 1 договору Предмет договору встановлено, що продавець зобов'язується передати, а покупець оплатити і прийняти (одержати) від продавця продукцію, а саме Автошина 320-508 (12.00-20) М-93 АШК з кам. в кількості 20 штук (далі - товар), ціна за одиницю з ПДВ - 4895 грн., загальна вартість з ПДВ - 97900 грн.

П.2 договору Порядок здійснення оплати визначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 100%.

Згідно п.З договору Термін та місце поставки товару , продавець зобов'язаний власними силами забезпечити поставку товару за адресою позивача протягом З (трьох) робочих днів з моменту оплати. Моментом поставки є приймання товару покупцем по накладним, що свідчить про повне виконання продавцем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

П.6 Договору Ціна та загальна сума договору передбачено, що загальна сума договору становить 97900 грн. з урахуванням ПДВ.

Приймання товару здійснюється в момент вивантаження товару на складі покупця.

П.10.10 договору визначено, що договір набуває сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але у будь-якому випадку до 31.12.2016 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань ДП "Городницьке лісове господарство" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" 03.02.2016 перерахувало грошові кошти в сумі 97900 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1443.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, не поставив позивачу товар.

Позивач зазначив, що 26 лютого 2016 року у зв'язку з тим, що відповідач порушив норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та для можливості врегулювати спір в досудовому порядку, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу з приводу повернення грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок позивача, але на даний час жодних дій з боку відповідача для погашення боргу вчинено не було.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за не поставлений позивачу товар в сумі 97 900 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 30147,87 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

П.5 договору Відповідальність сторін встановлено, що у разі порушення терміну поставки товару, продавець сплачує покупцю неню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми не переданого (не поставленого) в зазначений термін товару, за кожний день затримки до моменту передачі товару.

П.5.2 сторони передбачили, що за порушення умов оплати товару, якщо даний товар передано по товарній накладній та акту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати за товар до моменту повного розрахунку, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 30147,87 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1920,71 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (61052, м.Харків, провул. Мало-Панасівський, 4/7; код ЄДРПОУ 35587131) на користь Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" (11740, Житомирська область, Новоград-Волинський район, смт. Городниця, вул. 13-річчя Жовтня, 5; код ЄДРПОУ 13552379) основний борг у розмірі 97900 грн., пеню у розмірі 30147,87 грн. та судовий збір в сумі 1920,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2