Рішення

від 14.02.2017 по справі 922/4232/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р.Справа № 922/4232/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, м. Харків до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", м. Куп'янськ третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство "Фармація", м. Харків про стягнення 136000 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 11 від 28.03.2016 р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 21.09.2015 р.);

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я «Центральна районна аптека № 63» , м. Куп'янськ, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) до державного бюджету штраф у розмірі 68000,00 грн. та пеню у розмірі 68000,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України прийнято рішення № 65-р/к від 25.03.2014 р., відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції)» у вигляді подання інформації в неповному обсязі відділенню Антимонопольного Комітету України у встановлені строки.

Однак, відповідач у визначений для добровільного виконання строк не виконав зобов'язань, що встановлені рішенням Антимонопольного комітету № 65-р/к від 25.03.2014 р., в зв'язку з чим, йому також нараховано 68000,00 грн. пені на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 р. порушено провадження у справі № 922/4232/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2016 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2017 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 підприємство "Фармація", м. Харків (далі за текстом - третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.01.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням відповідача.

В процесі розгляду справи, відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 44191 від 23.12.2016 р.) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивач пропустив встановлений ст. 250 ГК України строк притягнення відповідача до відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, відповідач також зазначає, що його підприємство перебуває в стані припинення шляхом злиття на підставі рішення Харківської обласної ради від 08.09.2016 р. № 284-VII. Відповідно до зазначеного рішення був встановлений двохмісячний строк для пред'явлення кредиторських вимог, однак, позивач взагалі не заявляв таких вимог до відповідача.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 1013 від 13.01.2017 р.) в яких спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач зазначає, що штраф та пеня, які стягуються в межах даної справи не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст. 238, 239, 249 ГК України, а тому до них не застосовуються строки притягнення, передбачені ст. 250 ГК України. Так само безпідставними позивач вважає посилання відповідача про припинення підприємства відповідача, оскільки така процедура припинення станом на момент винесення рішення ще не завершена.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 1436 від 17.01.2017 р.) в яких наполягає на тому, що з відповідними вимогами про стягнення штрафу та пені позивач має звертатися до підприємства правонаступника відповідача - ОСОБА_1 підприємство "Фармація" (третя особа), оскільки він не звертався в передбачений законом строк з кредиторськими вимогами до відповідача після опублікування оголошення про його припинення шляхом злиття.

Також позивач надав суду інші письмові пояснення (вх. № 5123 від 14.02.2017 р.) в яких зазначає, що станом на момент прийняття даного рішення відповідач перебуває в стані припинення, і встановлений рішенням Харківської обласної ради від 08.09.2016 р. № 284-VII 2-х місячний строк для пред'явлення кредиторських вимог вже сплинув.

Третя особа відзиву на позов не надала, вимог, викладених в ухвалах суду по даній справі не виконала.

На судове засідання 31.01.2017 р. прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

Третя особа на судове засідання свого уповноваженого представника не направила.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася ухвала від 17.01.2017 р. на адресу третьої особи, зазначену як юридична адреса підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте вона повернулася на адресу суду з відміткою пошти за не запитом .

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 31.01.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 65-р/к від 25.03.2014 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/14-18-14. Зазначеним рішенням визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строки, за що на останнього накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Вищевказане рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з метою його виконання направлено позивачем на адресу відповідача супровідним листом № 02-26/3-1706 від 15.04.2014 р.

Цей лист відповідач отримав 17.04.2014 р.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач був зобов'язаний сплатити штраф до 18.06.2014 р. включно.

Матеріали справи також свідчать про те, що зазначене рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було оскаржене відповідачем в передбаченому законом порядку до господарського суду Харківської області.

Однак, рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. по справі № 922/2404/14 відповідачу відмовлено в задоволенні позовних.

Не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. по справі № 922/2404/14, відповідач по даній справі звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення проте, постановою останнього від 07.08.2014 р. рішення суду першої інстанції по вище зазначеній справі залишено без змін.

Не погодившись з вищезазначеною постановою відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Проте, постановою останнього від 18.11.2014 р. по справі № 922/2404/14 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду від 16.07.2014 р. та постанову апеляційного господарського суду від 07.08.2014 р. залишено без змін.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65-р/к від 25.03.2014 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/14-18-14 є таким, що в передбаченому законом порядку набрало чинності, та підлягає виконанню відповідачем.

Однак, станом на момент винесення даного рішення, штраф, передбачений зазначеним рішенням Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідач не сплатив.

З урахуванням викладеного, позивач з посиланням на ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та на факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати штрафу в передбачений законом строк, додатково нарахував останньому до сплати 68000 грн. пені.

Обставини щодо стягнення зазначеної пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської обласної ради від 08.09.2016 р. № 284-VII вирішено створити ОСОБА_1 підприємство Харківської обласної ради Фармація (третя особа), та в зв'язку з цим, припинити діяльність підприємств, в т.ч. Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", м. Куп'янськ (відповідача) шляхом їх злиття у ОСОБА_1 підприємство Харківської обласної ради Фармація .

Пунктом 10 зазначеного рішення встановлено строк пред'явлення вимог кредиторів - 2 місяці з дня публікації оголошення про припинення зазначених у пункті 7 даного рішення комунальних підприємств.

Як свідчать матеріали справи, відповідна публікація оголошення про припинення Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", м. Куп'янськ (відповідача) шляхом його злиття здійснена 27.09.2016 р. на сайті Міністерства Юстиції України. В даному повідомленні зазначено, що строк заявлення вимог кредиторами - 07.12.2016 р.

Відповідач зазначає, що позивач не скористався своїм правом на пред'явлення кредиторських вимог до відповідача у встановлений законом та рішенням строк, в зв'язку з чим, не має правових підстав вимагати сплати штрафних санкцій з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Таким чином, рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65-р/к від 25.03.2014 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/14-18-14, яким на відповідача накладено штраф у сумі 68000,00 грн. набрало чинності, та в силу ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За змістом ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 65-р/к від 25.03.2014 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 3/14-18-14, проте штраф не сплатив.

За змістом ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вже було зазначено вище, відповідач скористався своїм правом на оскарження зазначеного вище рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до господарського суду Харківської області, проте, рішенням від 16.07.2014 р. по справі № 922/2404/14, яке набрало законної сили, в задоволенні його позову було відмовлено.

В п. 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства № 15 від 26.12.2011 р. встановлено, що зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив нарахований йому штраф, оскаржував рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 65-р/к від 25.03.2014 р., проте його не було скасовано в установленому порядку, позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правомірно нарахував відповідачу пеню, яка з урахуванням зазначеної норми закону не може перевищувати розмір штрафу, а тому дорівнює 68000 грн.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання вимог Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо сплати штрафу та пені в добровільному порядку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача до державного бюджету України 68000 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за прострочення сплати зазначеного штрафу.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив встановлений ст. 250 ГК України строк притягнення відповідача до відповідальності за вчинене правопорушення суд вважає безпідставними.

Абзацом другим статті 42 Закону України Про захист економічної конку« передбачено, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

До того ж, в межах даної справи розглядається спір вже про стягнення не сплаченого відповідачем в добровільному порядку штрафу, який накладено (застосовано такий захід відповідальності) рішенням Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 65-р/к від 25.03.2014 р.

Крім того, в пункті 22 Постанови Пленуму Вищого господа?.!

суду України від 26.12.2011 № 15 зокрема зазначено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого кодексу.

Так само є безпідставними доводи відповідача про те, що позивач нібито втратив право на стягнення штрафних санкцій з відповідача, оскільки в передбачений законом та рішенням Харківської обласної ради від 08.09.2016 р. № 284-VII строк не пред'являв кредиторських вимог до відповідача в процедурі ліквідації останнього шляхом злиття.

Главою 50 ЦК України передбачено підстави припинення зобов'язання.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, ні вищезазначеною главою ЦК України, ні іншими законодавчими актами не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як припинення юридичної особи боржника шляхом злиття.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, зазначеною статтею передбачено що у випадку припинення діяльності суб'єкта господарювання, що є стороною у справі шляхом реорганізації в т.ч. злиття, суд залучає до участі в справі замість цього суб'єкта господарювання його правонаступника.

Однак, матеріали даної справи не містять доказів того, що процедура припинення Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", м. Куп'янськ, Харківська обл. шляхом його злиття в ОСОБА_1 підприємство Харківської обласної ради "Фармація", м. Харків станом на момент винесення даного рішення вже завершено.

Згідно з вимогами ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктами 1-2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п. п. 1-2, 5-6 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно зі ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з п. п. 1-4 ст. 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Системний аналіз вищезазначених положень Закону свідчить про те, що у випадку припинення юридичної особи боржника шляхом злиття не забороняють кредитору який не пред'явив кредиторських вимог до боржника в порядку визначеному ст. 105 ЦК України, та який вважає своє право порушеним боржником, звернутися до суду з вимогою до такого боржника про примусове виконання своїх зобов'язань.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають виконанню відповідачем на загальних підставах згідно з даним судовим рішенням.

До того ж, матеріали справи не містять доказів закінчення процедури припинення юридичної особи відповідача у даній справі шляхом злиття, доказів складення комісією з припинення юридичної особи передавального акту та його затвердження у передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідачу станом на момент прийняття рішення про припинення юридичної особи та прийняття кредиторських вимог про наявність в нього зобов'язання зі сплати штрафних санкцій згідно з рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 65-р/к від 25.03.2014 р., а тому відповідач мав та має можливість внести зазначені кредиторські вимоги до передавального акту з метою їх передачі до підприємства правонаступника.

Враховуючи викладене, суд вимоги відповідача про відмову в задоволенні позову з підстав не заявлення до нього позивачем кредиторських вимог в порядку ст. 107 ЦК України позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що побудовані на вільному тлумаченні відповідачем окремих положень Закону.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2040,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 (адреса: 63701, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Леніна, буд. 19; код ЄДРПОУ: 01974520) в дохід Державного бюджету України (на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106) 68000 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені.

Стягувач: Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кім. 35; код ЄДРПОУ 22630473).

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека (адреса: 63701, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Леніна, буд. 19; код ЄДРПОУ: 01974520) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кім. 35; код ЄДРПОУ 22630473) 2040,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_4