Ухвала

від 15.02.2017 по справі 911/1222/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 лютого 2017 року Справа № 911/1222/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Картере В.І., Губенко Н.М., перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та на рішеннягосподарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі№ 911/1222/16 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Любисток" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" простягнення 265 402,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана 26.12.2016 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроджет" (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1222/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з вимогами статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що касаційна скарга підписана Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" - ОСОБА_4, проте, в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого, керівником та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" є ОСОБА_5, а ОСОБА_4 - один із засновників юридичної особи; відомостей стосовно заміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" та підписанта від імені цього товариства матеріали справи не містять.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційну скаргу підписано не повноважною особою, за таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 111 1 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Пунктом 5.27 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, яким затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", визначено порядок засвідчення копій документів, а саме: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Заявник касаційної скарги, як доказ в підтвердження надсилання примірника касаційної скарги позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Любисток", додав до касаційної скарги копію фіскального чека від 26.12.2016 ПН 215600426655 (0086075 0068101) та копію опису документів.

Проте, надані скаржником до касаційної скарги документи на підтвердження направлення позивачу у справі примірника касаційної скарги, не можуть розцінюватися як належні докази в розумінні ст.ст. 34, 36 ГПК України, оскільки, по-перше: відсутність оригіналу фіскального чеку позбавляє касаційну інстанцію можливості оцінити даний документ як належний доказ направлення копії касаційної скарги позивачу у справі, по-друге: копії вказаних документів взагалі не завірені, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 статті 111 3 ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі

На підтвердження сплати судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроджет" до касаційної скарги додано, зокрема, копію платіжного доручення № 4319 від 23.12.2016, про що Вищим господарським судом України складено акт № 08.03-14/17 від 10.02.2017.

Відповідно до п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІГосподарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі ; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Відтак, враховуючи викладене, додана до касаційної скарги копія платіжного доручення № 4319 від 23.12.2016 не може вважатися належним доказом сплати судового збору в установленому порядку, що є підставою для повернення скаржнику поданої касаційної скарги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 ГПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку розпочинається саме з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням, що оскаржується, тобто перебіг цього строку не залежить від інших обставин (тривалості поштового обігу кореспонденції, розісланої судом сторонам, необхідності часу на усунення допущених процесуальних недоліків при оформленні касаційної скарги тощо).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

В силу ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

При цьому відповідно до практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45).

Більш того, спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 2 березня 1987 року, серія А, N 115, с. 22, § 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29 жовтня 1996 року, серія А, N 212-А, с.15, § 31); вимоги до прийнятності апеляції щодо суті закону мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги (Levages Prestations Services v. France, рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1544, § 45).

Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів скаржника.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Враховуючи наведені норми законодавства, останнім днем для оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у касаційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 51 ГПК України, є 19.12.2016 (18.12.2016 - неділя). Проте, касаційну скаргу подано 26.12.2016, що підтверджується штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті, в якому скаржник надіслав касаційну скаргу, після спливу двадцятиденного строку.

При цьому, причина, на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроджет", як на підставу для відновлення строку на касаційне оскарження, не є поважною у розумінні ст. 53 ГПК України.

Скаржник зазначає, що 06.12.2016 отримав поштове відправлення за номером 0411615996203 відправлене 06.12.2016 09:36 об'єктом поштового зв'язку БРОВАРИ ЦПЗ № 9 з індексом 07499 до об'єкту поштового зв'язку КАЛИНІВКА з індексом 07443, що підтверджується відповідним конвертом та витягом із сайту "Укрпошта", у якому знаходилася оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, оскільки апеляційною інстанцією 28.11.2016 було винесено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови. Крім цього, судом апеляційної інстанції було проголошено, що повний текст постанови буде виготовлено протягом 5-ти днів, але по спливу 5-ти днів по внутрішньому телефону помічником судді було повідомлено відповідача, що повний текст постанови вже направлено поштою. З огляду на те, що одразу після оголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної постанови відповідач був позбавлений можливості отримати повний текст оскаржуваної постанови, а тому вважає, що строк на оскарження пропущений з поважних причин.

Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 надіслано сторонам у справі 01.12.2016, тобто у строк, встановлений ст. 105 ГПК України.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" був присутній у судовому засіданні 28.11.2016, тобто, скаржник мав можливість звернутись з касаційною скаргою, не порушуючи встановлений строк, до 19.12.2016.

Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та мала суб'єктивний характер. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останній не наводить, а тому суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроджет" у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1222/16.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроджет" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та на рішення господарського суду Київської області від 08.08.2016 у справі № 911/1222/16 повернути скаржнику без розгляду.

3. Матеріали справи № 911/1222/16 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко